«Ми повинні робити те, що правильно. Зло на марші. Історія кличе, і зараз час діяти. Історія судитиме нас за нашими діями сьогодні, і коли ми обговорюємо це голосування, маємо спитати себе: "Я Чемберлен чи Черчилль?"», — заявив голова комітету закордонних справ Палати представників республіканець Майкл Маккол перед голосуванням за пакети допомоги Україні, Ізраїлю й Тайваню, передає LB.ua.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Його пафосний виступ навряд чи мав на меті переконати однопартійців-консерваторів чи інших скептиків. Особливого сенсу це не мало: голоси за законопроєкти гарантовано були, а табір ізоляціоністів ані емоціями, ані раціональними аргументами не зрушити. Імовірно, конгресмен Маккол звертався до колеги, спікера Палати представників Майка Джонсона. Людини, яка, за словами Маккола, «хоче бути на правильному боці історії». І яка стрімко пройшла шлях від головної перепони, що понад пів року блокувала рішення Конгресу про виділення допомоги Україні, до лідера, який і домігся, аби його ухвалили — усупереч позиції власного табору. Понад те — під загрозою відставки, яку ініціюють представники консервативного крила Республіканської партії.
«Надзвичайний поворот для правого депутата, який неодноразово голосував проти допомоги Україні як рядовий член і нещодавно, кілька місяців тому, заявляв, що ніколи не дозволить цьому питанню дійти до голосування, доки не виконають вимог його партії щодо південного кордону», — писало видання The New York Times.
«Це був нелегкий подвиг для Джонсона, відносно недосвідченої фігури, яка стала відомою на тлі дисфункції та міжусобних битв його власної партії. Після кількох місяців зволікання з відчайдушними проханнями України про допомогу його, здавалося, переконали брифінги високого рівня розвідки про становище Києва та благання кількох більш орієнтованих на істеблішмент високопоставлених законодавців-республіканців, а також деяких провідних демократів», — зазначала The Washington Post. «Краще послати в Україну кулі, ніж американських хлопців», — пояснював зміну позиції сам спікер Палати представників.
Що ж усе-таки спричинило такий надзвичайний поворот?
The New York Times припускає, що Джонсон змінив позицію не лише через згадані брифінги розвідки й розмови з представниками істеблішменту обох партій – він «усвідомив масштаби страждань, яких російські війська завдали Україні». Це припущення могло б видатися ідеалістичним для політика такого рівня, однак не коли йдеться про Майка Джонсона.
Джонсон — 52-річний політик з Луїзіани, батько чотирьох дітей і співавтор (з дружиною) християнського подкасту — відомий релігійністю. Яка не є зручною ширмою, як для багатьох його колег по консервативному табору, а сенсом життя. Політик неодноразово заявляв, що все доросле життя боровся «за віру, свободу й традиційні сім’ї».
Коли Майку Джонсону було 12 років, його батько-пожежник отримав опіки на 80% його тіла. Як згадував політик, шанси вижити були мізерними. «Я бачив справжнє диво, як мій батько вижив, коли йому сказали, що він не мав шансів, — розповідав Джонсон. — Це зробило мене людиною дуже глибокої віри».
Здобувши фах юриста в Університеті Луїзіани, Джонсон одразу долучився до консервативного руху як затятий борець з абортами, одностатевими шлюбами й наркотиками. З 2004-го по 2012 рік працював довіреною особою Комісії з питань етики та свободи віросповідання Південної баптистської конвенції — найбільшої та найвпливовішої протестантської організації США.
До слова, вагому роль у зміні позиції Джонсона могли зіграти саме контакти по церковній лінії: кілька чільних лідерів баптистів США закликали його допомогти Україні; сам він зустрічався з родиною баптистів з Одеси, яка постраждала від російської агресії.
Згодом став юридичним радником прокурора штату і представляв Луїзіану у справі про заборону одностатевих партнерств, про обмеження абортів, захищав право місцевої мережі шкіл надавати освіту з релігійним ухилом.
У 2015 році Джонсона обрали до Палати представників Луїзіани, де став автором низки консервативних законопроєктів, у тому числі про захист ненароджених дітей від абортів, про захист релігійних лідерів від необхідності робити будь-що, що суперечило б їхнім переконанням, наприклад, благословляти одностатеві шлюби. У статтях для місцевого видання Джонсон називав гомосексуалізм «неприродним за своєю суттю»: «Ваша раса, віросповідання і стать — це те, чим ви є, а гомосексуалізм і переодягання — це те, що ви робите. Це вільна країна, але ми не даємо спеціального захисту дивним рішенням кожної людини».
Він також виступав проти легалізації марихуани.
У 2017 році Майк Джонсон став членом Палати представників Конгресу США і, попри відсутність досвіду у великій політиці (чинний спікер Палати представників має найменший політичний стаж серед усіх своїх попередників за останні 140 років), швидко став членом близького кола 45-го президента США Дональда Трампа, підтримував його антимігрантські й антиісламські ініціативи.
«Коли я дзвоню йому, він передзвонює протягом кількох годин», — хвалився молодий конгресмен про стосунки з тодішнім господарем Білого дому. Логічно, що юрист Джонсон став представником групи захисту Трампа на слуханнях про імпічмент президента США.
У 2020 році, коли Дональд Трамп програв президентські перегони, Майк Джонсон склав петицію до Верховного суду з вимогою скасувати результати виборів.
«Я бачив нове опитування: величезна частина країни сумнівається у виборах і вважає, що їх вкрали у Дональда Трампа. 36% зареєстрованих виборців в Америці вважають, що вибори вкрали. Це проблема. Незалежно від того, вкрали їх чи ні, той факт, що така величезна частина країни вірить, що так і було – це те, що має не дати всім нам спати вночі», — заявляв він тоді, апелюючи до численних теорій змов у середовищі трампістів.
При цьому хибно називати Майка Джонсона фанатичним прихильником Дональда Трампа. Як завзятий консерватор і християнин, конгресмен уже тривалий час опонує тренду на радикалізацію та профанацію політичного життя у США, провідником якого є 45-й президент. Ще у 2017 році Майк Джонсон спільно з демократом Чарлі Крістом заснував двопартійне об’єднання «Кокус честі та цивілізованості», мета якого — сприяти продуктивному діалогу в Конгресі й просувати конкретні ініціативи, що покращили б тон національної політики й публічного дискурсу.
«Наші політичні суперники в Конгресі – не наші вороги», — декларували засновники кокусу, і така позиція категорично суперечить цінностям табору Трампа.
У 2023 році вміння знаходити спільну мову з опонентами винесло Джонсона на третю у владній ієрархії США посаду. «Це запаморочливе зростання для молодого конгресмена від Луїзіани із шестирічним стажем у Конгресі, кар’єрного конституційного юриста, відомого як спритна й доброзичлива людина, — писав тоді Александр Панетта, політичний оглядач CBS. — Його друзі та вороги погоджуються із цим: Джонсон розумний і симпатичний. "Дуже приємна манера поведінки", — так описав його головний демократ Палати представників Хакім Джеффріс, попередивши, що він також украй правий. "Друг усіх і нікому не ворог, — так описала його високопоставлена представниця Республіканської партії Еліз Стефанік. – Понад усе Майк добрий"».
Підтримавши виділення допомоги Україні, Майк Джонсон протиставив себе табору MAGA в Республіканській партії, консервативному крилу, яке й вивело його в топ американської політики. Представники цього табору уже якийсь час говорять, що потрібно змістити Джонсона з посади спікера. Та діяти не поспішають. Причин кілька. По-перше, згоди Дональда Трампа на відставку немає. Навпаки, 45-й президент публічно заявив, що спікер «дуже добре справляється з роботою в дуже складних умовах». По-друге, внутрішній розкол у таборі республіканців такий сильний, що в разі відставки Джонсона партія ризикує загрузнути у спікеріаді й перетворитися на посміховисько в очах електорату (як це було з його попередником, Кевіном Маккарті, для обрання якого знадобилося 15 турів голосувань) — і все це в рік президентських виборів. Ну і по-третє, за відставку спікера банально немає голосів.
Тому, скоріш за все, Джонсон не лише збереже свою посаду, а й посилить позиції і в Конгресі, і в партії загалом. Для України це радше плюс. Якщо Джонсон нинішній підтримуватиме допомогу Україні так само послідовно, як Джонсон-ізоляціоніст її блокував, проблем на американському напрямку в нас відчутно поменшає. Адже як стверджують колеги спікера Палати представників, він уміє бути не лише доброзичливим, а й упертим і цілеспрямованим.
Джерело: LB.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут