Чим же було це хрещення ― просто обрядом чи обіцянкою вірності і завітом з Богом?
Приєднуйтесь до нашої групи у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!
Про це йдеться на adventist.ua.
Хрещенню передує навчання
Осмислюючи цю історичну подію, ми маємо пригадати, що християни звершують хрещення згідно з дорученням Ісуса “хрестити всі народи”. В Євангелії від Матвія 28:19,20 написано: “Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів”.
Більшість істориків та богословів, говорячи про хрещення князем Володимиром жителів Русі, чомусь часто випускають слова “навчіть всі народи”. Як правило, історія про хрещення подається так, начебто Володимир хрестив людей, які зовсім не знали Біблійної істини. Але ж, згідно з повелінням Христа, людина має бути підготовлена до цього обряду. Вона повинна бути навчена Слову Божому, а після хрещення має зростати у вченні і жити згідно з Божими заповідями. Біблійне вчення про хрещення передбачає віру охрещеного, яка завжди походить від Слова Божого ― “тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове” (Рим.10:17). Отже тим, хто бажає прийняти хрещення, необхідно увірувати в Божі Слова і щиро покаятися ― “сотворити достойний плід покаяння” (Мв. 3:8). Їх життя має стати яскравим свідченням їх любові до Бога, висловленої в послухові Його заповідям.
Хрещення ― завіт з Богом та обіцянка доброї совісті
Хрещення є дуже важливою подією в житті кожного християнина. Хрещення ― це не просто обряд, але це також обіцянка вірності і завіт з Богом. Охрещена людина “зодягається в Христа” і вступає у відносини завіту зі своїм Спасителем. В результаті цього такий християнин отримує право на виконання в його житті Божих обітниць завіту.
“Всі ви, в Христа охрещені, в Христа зодяглись... Якщо ж ви Христові, то ви насіння Авраамове і по обітниці спадкоємці” (Гал. 3:27-29). Ті, що вступили в завіт з Господом, отримують запевнення: “Буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом” (Єр. 31:33).
Завіт з Богом завжди засновується не на словах людських, але на Слові Живого Бога. Людина може лише відкинути чи прийняти цей завіт, пообіцявши Господу жити так, як написано в Біблії. Оскільки, згідно зі словами апостола Петра, хрещення ― це «не тілесної нечистості позбуття, але обітниця Богові доброго сумління» (1 Петр.3:21).
Завіт ― договір, союз з Богом на основі Його Закону
Слово "завіт" (єврейською "berith"), можна перекласти як "договір", "союз", "угода". Як правило, ми сприймаємо "завіт" як укладений союз між двома або більше сторонами.
У Біблії ми знаходимо, яким чином люди вступали в завіт із Богом: “І промовив Господь до Мойсея: Напиши собі слова, бо згідно з цими словами склав Я заповіта з тобою та з Ізраїлем. І був він там з Господом сорок день і сорок ночей, хліба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова Заповіту, Десять Заповідей” (Вих.34:27,28).
Мойсей, звертаючись до народу, сказав: «Ви стоїте сьогодні всі перед лицем Господа, Бога вашого... щоб ти ввійшов у заповіт Господа, Бога свого, та в клятву Його, що Господь, Бог твій, сьогодні складає з тобою, щоб поставити сьогодні тебе народом для Себе, а Він буде тобі Богом» (Повт.29:9-12).
Як бачимо, текст завіту, Десять Божих заповідей ― це слова Бога, власноручно написані Ним на кам’яних таблицях. Тому перед вступом у завіт із Богом людина має бути ознайомлена з його умовами, оскільки метою завіту є життя людини відповідно до Божого Закону.
Наслідок укладання завіту ― зміна життя згідно з Божим Словом
У житті людей, які вступили в завіт із Богом, відбуваються зміни: їх поведінки, поглядів, звичок та способу життя. А відбувається це тому, що людина узгоджує своє життя з текстом завіту ― Божими заповідями. Яка була мета хрещення Володимиром населення Русі: просто здійснити обряд, формально проголосивши народ християнами чи здійснити корінне перетворення світогляду народу та його моральних засад у відповідності з біблійними принципами?
У літописах Русі описується, що в житті самого Володимира та й усього народу відбулися великі переміни. Перш за все, жителі Русі скинули і знищили ідолів. По-друге, вони стали вклонятись і служити Господу так, як записано в Біблії. По-третє, Володимир став віддавати Богу частину своїх прибутків, тобто десятину. По-четверте, хрещення киян було здійснене у відповідності з біблійним вченням: через повне занурення у воду, а не через окроплення водою в церкві (а церков в Києві ще до хрещення вже було багато, бо ще з днів Аскольда на Русі було вже аж шість єпископств).
Ці дії свідчать, що Володимир і його народ були навчені Божого Слова і Його заповідей, і звершували зміни в своєму житті виконуючи умови завіту ― приводячи своє життя у відповідність з Божими Заповідями.
Біблійні приклади укладення завіту та дії князя Володимира
Історія та події, пов’язані з Володимировим хрещенням, дуже нагадують біблійну історію царя Йосії, за якого відбулося духовне відродження Божого народу.
Цар Йосія “склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і свідчення Його, і устави Його всім серцем своїм та всім життям своїм, щоб виконувати слова того заповіту, що написані в тій книзі. І наставив він кожного... І мешканці Єрусалиму робили за заповітом Бога, Бога своїх батьків. І Йосія повикидав усі поганські гидоти (ідоли) з усіх країв, що в Ізраїлевих синів” (2 Хр.34:31-32).
Подібно до нього, князь Володимир також скидає ідолів, яких сам же і поставив, і від імені народу заключає завіт із Богом. Отже, завіт ― це не просто виконання обряду, але це повна зміна життя людей у відповідності з Божими заповідями.
Читайте також: Подія Хрещення Руси-України є наріжним каменем нашої духовної та державної незалежності, - Предстоятель ПЦУ
Чи була можливість у жителів Русі навчитися Божим заповідям перед хрещенням?
Проповідь Євангелія завжди базується на Святому Письмі. І тому ще з перших століть нашої ери Слово Боже стало доступним для народу. Народ, який проживав на території сучасних українських земель (відомий в той час як скіфи, сармати, готи) відкрив для себе Писання, став ставити питання про хрещення: яким воно має бути, що потрібно переосмислити у своїй вірі і що змінити в своєму житті.
Можна говорити, що поширення Писання і хрещення по вірі були нероздільними. Афанасій Олександрійський (300-373) серед народів, прийнявших ”слово Христове”, називає скіфів та готів. Отець церкви Теодорит Кирський писав: “Ми можемо наочно показати силу апостольських і пророчих навчань; тому що весь Всесвіт виповнений цими промовами. І єврейська мова перекладена не тільки на грецьку, але і на... скіфську і савроматську (сарматську)”.
Євсевій Ієронім (340- 420), батько історії церкви, з захопленням писав про ставлення наших предків до дослідження Біблії: “Християнство розповсюджується в усьому світі, так що навіть гунни вивчають Псалтир, холоди Скіфії палають жаром віри”. Гунни, які жили на території сучасних українських земель, ще в перші століття нашої ери вивчали Святе Письмо своєю мовою. Вони прислухались до слів Ісуса Христа: “Дослідіть Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!” (Iван.5:39).
Пригадаємо також винайдення глаголиці задовго до Кирила та Мефодія, та й про появу Біблії з використанням слов'янського алфавіту ― кирилиці. Отже, жителі Русі мали всі можливості читати текст Десяти Божих заповідей та й усього Святого Письма і вступити в завіт із Богом через водне хрещення, будучи навченими біблійному вченню.
Відродження ― це не зміна обрядів, а життя згідно з Божим Словом
Національно-культурні та економічні піднесення на території українських земель завжди були пов’язані з поверненням до джерела християнської віри ― до Святого Письма. Це епоха Володимира та Ярослава Мудрого, український Ренесанс 16-17 ст., а також відродження в другій половині 19 та на поч. 20 ст., ― всі вони були пов’язані з прагненням народу пізнати волю Божу і жити згідно з умовами завіту з Господом.
Народні рухи, в основі яких було прагнення пізнати умови Завіту, викладені в Святому Письмі, завжди були ключовими чинниками духовного відродження в Україні. Головними його наслідками були відродження національної культури; упровадження в письменство та освіту національної мови; релігійна толерантність, освіченість народних мас. Вони сприяли поглибленню інтересу до Біблії, освіти, в центрі якої було вивчення Святого Письма, особливо спричинившись до пробудження інтересу до рідної мови та появи перекладів Біблії на українську мову.
Чи є ми в завіті?
1033 роки потому ми, спадкоємці Русі, прагнемо духовного оновлення, занурення в справжню біблійну віру, свідомого прийняття завіту з Богом. Сьогодні питання про хрещення Русі адресується кожному із спадкоємців цієї історії. Літописи свідчать, що в житті князя Володимира та руського народу відбулися корінні зміни. А яким є наше життя? Чи не вклоняємось ми ідолам? Ідолам, які зображені на картинах, надруковані на папері, автомобілям, власним ідеям?
Жителі Русі скинули і знищили ідолів, бо про це говорять заповіді Божого Закону. Вони стали вклонятись і служити Господу так, як записано в Біблії, і віддавали Богу частину своїх прибутків ― десятину. А чи служимо ми Господу, вклоняючись Йому в суботу, так як це написано в тексті Божого Закону? Чи прийняли ми святе хрещення у відповідності з біблійним вченням, через повне занурення у воду? Чи вивчаємо ми Святе Письмо і чи здійснюємо зміни в своєму житті у відповідності з усіма Божими Заповідями.
Подібно до царя Йосії, князь Володимир від імені народу вступив у завіт з Богом. Але сьогодні нам потрібно підтвердження і оновлення цього завіту ― завіту, заснованого на Святому Письмі. Бог закликає нас бути в Завіті з Ним ― “Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях... Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм!” (Євр.8:10).
Тому наша молитва до Бога ― про зміну всього нашого життя у відповідності з Божими Заповідями. Ми мріємо про християнську країну, в якій будуть вірити і жити за Біблією.
Віталій Нероба
докторант теології, магістр релігієзнавства
Джерело: adventist.ua
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут.