Депутат Луцької міської ради від фракції «За майбутнє», пастор Луцької біблійної церкви Роман Кравчук поділився історією свого кохання з Марією Костюкевич.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини
Про це пише konkurent.ua з посиланням на Світогляд.
«Я зустрів Лєну і зробив пропозицію вийти за мене заміж, коли їй було всього 13 років. Мені на той час було 16, але я був серйозний хлопець, і вже тоді вирішив, що вона стане моєю дружиною», – розповідає він.
Зустрілися випадково. Він був учасником церковного соціального проєкту, в рамках якого ми відвідували і допомогали старшим людям в місті. Цей проєкт охоплював кілька груп волонтерів з різних протестанських церков Луцька. Одного разу група Романа пішла провідати літню людину і випадково зустрілися з іншою групою, яку помилково відправили на ту ж саму адресу.
Роман Кравчук розповідає:
«Я дуже яскраво запам’ятав її простий, світлий і невимушений погляд».
Саме там, ідучи по сходовій клітці в одному з темних під’їздів Луцька, чоловік розминувся з однією дуже юною і милою леді з іншої групи волонтерів. З того моменту образ цієї дівчини просто стояв у моїй голові.
Пройшло небагато часу, і я став помічати її в церкві моїх батьків – виявилося, що її сім’я теж ходила туди. На той момент я вже був лідером молоді і членом однієї з невеликих луцьких церков. У нас була місіонерська команда, яка їздила по Волині і займалася євангелізаційною роботою.
Так вийшло, що до цієї команди невдовзі приєдналася її старша сестра, а оскільки меншу сестру не було де подіти, вона забрала її з собою. Я, звичайно, цьому був неймовірно радий і потроху почав уважно придивлятися до неї.
Це правда, що Лєна вже тоді була дуже гарна, але на той момент питання краси для мене не стояло. Вона була дуже простою і скромною, і для мене важливим було питання внутрішнього особливого відчуття до неї, яке неможливо описати словами.
Що цікаво, вона ніколи не проявляла до мене якихось знаків уваги, не казала про свої почуття чи щось таке. Ми не мали особистого близького спілкування і завжди бачилися лише в компанії, де я просто за нею спостерігав.
«То, може, він мені через тебе ще й заміж буде пропонувати?»
Але одного разу я вирішив почати діяти – намовив її старшу сестру розпитати, як Лєна дивиться на мене і чи має хоча б якісь почуття. Сестра прийшла до неї і почала обережно випитувати її думку про мене. Лєна була дівчинка не промах, сестру уважно вислухала і каже: «То, може, він мені через тебе ще й заміж буде пропонувати?».
Після цих слів я зрозумів, що такий «номер» з нею не пройде, і треба говорити особисто. Але про що говорити з такою юною дитиною – я не уявляв, до того ж ми ніколи раніше не зустрічалися наодинці.
«Я очікував, що вона скаже: «О, коханий, як довго я на тебе чекала, цілих 13 років!», але чуда не сталося»
Тож мені довелося спланувати цілу акцію. Я вибрав особливий день – 9 травня, День Перемоги (думаю, наші виграли, може, і в мене вийде) – і домовився з друзями, щоб вони непомітно «пропали», коли ми всією компанією будемо гуляти.
Читайте також: Українська соціальна академія розпочинає серію вебінарів про соціальне підприємництво. Найкращі проекти учасників отримають по 30 тис. грн
Так і сталося: друзі «щезли», і ми залишилися вдвох. І я їй кажу: «Лєна, маю до тебе серйозну розмову. Я так дивлюся на тебе і розумію, що ти будеш моєю жінкою. Але для того, щоб ми одружилися, треба трошки часу. Якщо ти готова почекати мене, то я з радістю дотримаю своє слово і обов’язково на тобі одружуся».
Звичайно, я очікував, що вона скаже: «О, коханий, як довго я на тебе чекала, цілих 13 років!», але чуда не сталося. Вона лише серйозно вислухала мене і пообіцяла «подумати над цим питанням». А я собі йшов і думав, навіщо я так поспішив. Але за свої слова потрібно було відповідати і якось рухатися далі.
Після тієї розмови ми не бачилися. Я не міг написати їй в інстаграмі, щоб запитати, як у неї справи – це був час, коли не було ні соцмереж, ні мобільних телефонів. Я застав той період, коли для того, щоб поговорити, треба було дзвонити на домашній номер і казати: «Добрий день, а можна Лєну?».
«Вона з 10 років молилася за свого майбутнього чоловіка»
Але я терпляче чекав. І коли ми знову зустрілися через місяць, вона сказала, що не проти. З того дня ми з Лєною прийняли рішення, що в майбутньому побудуємо сім’ю.
Як виявилося пізніше, вона з 10 років молилася за свого майбутнього чоловіка – так її навчила бабуся. І відповідь на це питання прийшла вже через 3 роки.
Вже потім Лєна мені розповіла, що на той час їй подобався один хлопчик з церкви. Вона приходила на недільне служіння, дивилася на нього і думала: «Нереально, що в майбутньому ми будемо разом, але це було б дуже цікаво». І тому вона просто продовжувала молитися Господу за свого майбутнього чоловіка.
Вже потім, після своєї згоди, Лєна зізналася, що тим хлопчиком, який давно їй подобався, був я. Але на той момент я активно служив у лідерській команді молоді, а Лєна була ще зовсім юна. Саме тому, коли я прийшов до неї з цим питанням, вона була в шоці, але зрозуміла це як певну відповідь від Бога.
«Ми не ходили на якісь «свіданкі», але я знав, що в мене є жінка, яка росте»
Це не була пропозиція вийти за мене заміж. Це була більше моя обіцянка одружитися на ній, якщо вона згодна чекати. Перші півтора-два роки мало хто про це знав. Ми не ходили на якісь «свіданкі», просто бачилися в церкві, але я знав, що в мене є жінка, яка росте.
Через років два, коли всі почали дізнаватися, що ми «в стосунках», мій пастор провів мені «виховну бесіду». Він сказав мені: «Ти публічно заявив, що це буде твоя жінка. То якщо ти її залишиш, я тебе публічно вилучу з церкви».
Час, який нам довелося чекати, сягнув 7 років. 9 травня, рівно через 7 років, ми мали заручини, хоча й не планували цю дату. У липні 2010 року ми одружилися. Звичайно, за весь час нашого зустрічання було багато непорозумінь та сумнівів, але ми були тверді у своєму рішенні.
Мене інколи запитують: «А як ти зрозумів, що це – вона?». Я завжди запитую у відповідь: «Ви ж ніколи не ставили питання своїм батькам, чи вони – ваші батьки? Ми просто якось довіряємо і віримо, що це наші батьки». Подібне в мене було і стосовно Лєни: я просто відчував і розумів, що це – вона.
19 років свого свідомого життя я знаю, що ця дівчина є біля мене. Вона подарувала мені дві прекрасні доньки. І на основі свого досвіду скажу: любов є, але це не емоція. Любов – це вибір і свідоме рішення любити людину.
Джерело: konkurent.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут