Тут народжується колос, який за масштабами залишить далеко позаду знаменитого Христа в Ріо-де-Жанейро та навіть нью-йоркську Статую Свободи. Проте те, що мало стати всесвітнім символом віри, перетворилося на епіцентр запеклої духовної війни, політичних скандалів та звинувачень у святотатстві.

Джерело: Christian Post

Величний задум чи виклик Богу?

Усе почалося, коли відомий вірменський бізнесмен та опозиційний політик Гагік Царукян оголосив про старт грандіозного проекту. Країна щойно пережила нищівну та болісну війну з Азербайджаном за Нагірний Карабах (Арцах). Смерть та втрата рідних земель занурили народ у депресію. Царукян заявив, що титанічний алюмінієвий монумент Спасителя має «показати вірменському народу шлях до відродження та світла».

Плани дійсно вражають: з постаментом висота Христа сягне 101 метра, залишивши далеко позаду бразильського Христа (38 метрів). Задум виглядав як тріумф християнського духу, але щойно важка техніка рушила до вершини, свята земля здригнулася від перших скандалів.

Конфлікт навколо стародавньої фортеці

Шлях цього монумента нагадує справжню хресну дорогу. Під час закладання фундаменту будівельники незворотно пошкодили ділянки стародавньої фортеці, яка мала колосальну історичну цінність. Громадськість та історики вибухнули обуренням. Міністерство культури Вірменії втрутилося, і будівництво на вершині заблокували.

Олігарху довелося відступити. Постамент примусово «пересунули» на кілька сотень метрів нижче по схилу. Отримавши нові дозволи, будівельники знову залили бетон під фундамент, а монтаж конструкцій продовжився. Поки конструкції чекають у селі Зовуні, у суспільстві розгорається духовна битва.

Чому Церква каже «Ні»?

Найсильніший удар по проекту завдав не уряд, а Вірменська Апостольська Церква — одна з найдавніших християнських інституцій планети. Верховна духовна рада категорично виступила проти ініціативи. Представники Церкви офіційно заявили: тривимірні статуї Христа суперечать багатовіковій національній релігійній традиції.

Для вірменського християнства традиційним є вшанування «хачкарів» — кам’яних хрестів із філігранним різьбленням. Духовні лідери наголошують, що гігантська статуя сприймається радше як язичницький кумир, аніж об’єкт для щирої молитви. До того ж рідкісні статуї Христа, які раніше з'являлися в країні, не раз ставали жертвами вандалізму з боку місцевих віруючих.

Політика, гроші та кримінальний слід

Поки уряд Вірменії обережно підтримує проект, сподіваючись на потоки туристів, аналітики дивляться на ситуацію тверезо. Експерти зазначають, що проект тримається на «его» Царукяна, якого критики називають одним із найбагатших опозиційних олігархів країни.

Сам магнат не зупиняється. Крім Христа, він уже анонсував будівництво монументального Ноєвого ковчега неподалік. Проте репутація родини мільйонера тріщить по швах. Його син перебуває у міжнародному розшуку через участь у стрілянині. Втікши за кордон, він переховується від правосуддя. Ситуація настільки загострилася, що прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян публічно пообіцяв притягнути його до відповідальності.

Духовне відродження чи Вавилонська вежа?

Що ж ми бачимо у підсумку? До 2027 року, коли планується завершення будівництва, світ отримає новий величний орієнтир. Але чи принесе стометровий алюмінієвий Христос мир і світло в душі людей, як обіцяє його творець? Чи, можливо, цей монумент стане новою Вавилонською вежею, збудованою на амбіціях олігарха всупереч волі рідної Церкви? Питання залишається відкритим.

Джерело: Christian Post