У липні Управління старожитностей Ізраїлю повідомило, що в Нахаль-Комем, поблизу міста Кір'ят-Гат на півдні Ізраїлю, було виявлено рідкісну майстерню з виробництва ханаанських лез — особливих крем'яних знарядь праці, які переважно використовувалися для сільськогосподарських робіт.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Про це розповідає просвітницький проєкт Біблійна археологія з посиланням на The Times of Israel та Haaretz.
«Це перший випадок, коли ханаанську майстерню було виявлено в повному контексті, — розповів Дуду Бітон, експерт Управління старожитностей Ізраїлю з крем'яних знарядь праці та ханаанських лез. — Це справді надзвичайно».
На цьому місці знаходяться сотні підземних ям, деякі з яких викладені цеглою, які датуються ранньою бронзовою добою, приблизно 5500 років тому.
Величезна кількість артефактів, разом із крем'яними ядрами, що використовувалися для їх виготовлення, дає безцінне розуміння ранніх етапів урбанізації та розвитку торговельної спеціалізації в стародавньому Ізраїлі.
«Ханаанські леза та ядра були знайдені і в інших місцях по всьому Ізраїлю, але лише поодинокі та поза контекстом, — сказав Бітон. — Однак цього разу ми виявили не лише кілька екземплярів, а сотні, а також повний спектр матеріалів, пов’язаних з їх виробництвом».
Насправді місце, де зараз ідентифіковано промислову зону, вперше було описано в 1950-х роках археологом Жаном Перро. Але розкопки частково були проведені лише після початку нового тисячоліття. Зараз вони розширені як рятувальні роботи перед будівництвом нового району в Кір'ят-Гаті, і лише зараз археологи усвідомлюють, наскільки великим було це місце.
Загалом воно займає понад пів квадратного кілометра і складається з сотень ям, деякі з яких мають діаметр 3 метри. Деякі з них були викладені глиняною цеглою.
«Я пам’ятаю, як Мартін [Пастернак], керівник розкопок, надіслав нам фотографію трьох крем’яних ядер — ми не могли повірити, що всі три були знайдені в одному місці, — згадує Бітон. — Потім на поверхні почало з’являтися все більше й більше, і територія розкопок просто продовжувала розширюватися».
Експерти використовують термін «хананеї» для позначення семітського населення, яке населяло цей регіон протягом тисячоліть, розвиваючи місцеву культуру, відмінну від культури сусідніх цивілізацій — зокрема, єгиптян, які на той час домінували в цьому районі в ранню бронзову добу. Століттями пізніше хананеї згадуються в Біблії та інших стародавніх текстах.
Ґрунтуючись на знахідках кераміки та конструкції кам'яних лез, археологи роблять висновок, що це місце використовувалося протягом сотень років, починаючи з пізнього халколіту, але переважно в ранній бронзовій добі.
«Знахідки з епохи халколіту трапляються спорадично, — каже Бітон. — Більшість із них — з ранньої бронзової доби. Головна проблема поселення полягає в тому, що ми не знайшли жодних будівель — лише ями!»
Якщо є сотні ям, заповнених сміттям, від кераміки до сміття та вишуканих інструментів, можна припустити, що там було поселення. Що сталося з ймовірними будинками? Чи, може, вони жили під землею? Підземні житлові комплекси не є чимось невідомим з доісторичних часів, від Ізраїлю до Туреччини.
Однак тут ями, здається, не були переважно житловими. Ймовірно, існували будинки, але вони були побудовані з глиняної цегли, яка не збереглася протягом століть. Якщо глиняна цегла не випалена за високої температури, вона руйнується під дощем, і навіть у Негеві іноді йдуть дощі.
«Вони, мабуть, жили над землею», – погоджується Бітон, додаючи, що археологи вважають, що ями використовувалися переважно для зберігання речей, можливо, іноді для короткочасного проживання, а можливо, також для ритуалів.
«Є деякі залишки стін, будинків та невеликих споруд, — сказав він. — Але якщо ми говоримо про велике поселення, то його або ніколи не існувало, або воно було зруйноване сучасною забудовою, особливо враховуючи, що в цій місцевості ведеться широка сільськогосподарська діяльність, або ми просто ще не знайшли».
Основними спорудами, виявленими археологами на цьому місці, є численні ями. «Тут є багато ям різних розмірів і форм, і, схоже, вони служили різним цілям, — пояснив Бітон. — Деякі, ймовірно, використовувалися для зберігання їжі та її охолодження, а інші функціонували як сміттєві ями».
Археологи також виявили схованку з сотнями невикористаних лез, закопаних разом, — це рідкісна знахідка. «На даний момент це лише припущення, але ми досліджуємо можливість того, що це було якесь ритуальне підношення, — сказав Бітон. — Це може пояснити, чому так багато невикористаних лез було навмисно закопано разом».
Це місце датується початком урбанізації: часом зростання сіл і початку будівництва укріплень – товстих стін, зведених навколо поселення для захисту від недоброзичливців. Дійсно, до ранньої бронзової доби технологія виготовлення кам'яних знарядь праці значно розвинулася від простих молотів до вишуканих лез з гострими, як бритва, краями тощо, і з'явився метал. Однак основні потреби залишалися, пояснює він.
«Людям все ще потрібно було збирати пшеницю, обробляти землю, робити сокири тощо, — каже він. — Їм потрібно було робити отвори в текстилі, очищати шкури від хутра. У той час було безліч крем’яних знарядь праці». Лише набагато пізніше такі речі почали робити металевими знаряддями.
Надзвичайно гострі леза вимагали високоспеціалізованої майстерності для виготовлення. Їх переважно використовували як знаряддя для збору врожаю, особливо як леза для серпів, а іноді й як ножі для м’яса.
На запитання, чи могли їх також використовувати як зброю, Бітон відповів, що немає жодних доказів, які б це підтверджували. «Коли лезо стикається з пшеницею чи іншою рослинністю, воно набуває характерного блиску збоку», – пояснив він, зазначивши, що ця особливість допомагає ідентифікувати артефакти, що використовувалися в сільськогосподарських цілях.
За словами Бітона, цей тип інструменту використовувався щонайменше ще тисячу років — до кінця ранньої бронзової доби, приблизно 2000 року до нашої ери.
Розкопки в Нахаль-Комем тривають, і археологи сподіваються, що подальші розкопки та аналіз артефактів дадуть глибше розуміння стародавніх хананеїв, зокрема, зв'язку між майстернею з виготовлення клинків та ширшим регіоном.
«Нас особливо цікавить, чи використовувалися вироблені тут леза лише на місцевому рівні, чи їх продавали по всьому регіону», — сказав Бітон.
Геолог встановив, що кремінь, який використовувався на цій ділянці, походить з району Бейт-Гуврін, приблизно за 15 кілометрів звідси.
Бітон та Якоб Варді, експерт з кременів з Управління старожитностей Ізраїлю, додають, що прекрасні знаряддя праці свідчать про спеціалізовану майстерність та складну соціальну організацію в ранній бронзовій добі.
«Це складна галузь — не лише через самі інструменти, а й через те, що не знайдено, — каже Варді. — Фрагменти відходів, дебітаж [відщепи, луски, уламки — прим. ред.] не були розкидані за межами ділянки — можливо, для кращого захисту та збереження професійних знань групи експертів».
Вчені вважають, що це була свого роду фабрика, з якої ханаанеї торгували лезами по всьому Леванту, а їхні домівки зруйнувалися за 5500 років періодичних дощів і зникли. Якщо зв’язок лез, знайдених в інших місцях, можна буде простежити із цією майстернею, це може відкрити нові перспективи щодо зв'язків між поселеннями та торговельними мережами в стародавньому Ханаані.
«Можливо, нам не вдасться про це дізнатися, — сказав Бітон. — Але ми сподіваємося, що до того часу, як ми завершимо аналіз усіх знахідок під час розкопок, ми знатимемо більше».
Джерело: Біблійна археологія
За матеріалами The Times of Israel та Haaretz
Фото Emil Aladjem, Shira Lifshitz / Israel Antiquities Authority
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут