Богдан Гелета — священник греко-католицької церкви з Бердянська. У листопаді 2022 року військові РФ взяли чоловіка у полон через те, що він відмовився співпрацювати. Про життя окупованого Бердянська та полон РФ священник розповів Радіо Свободі, передає NV.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
За словами Гелети, окупанти негативно ставилися до місцевих мешканців Бердянська та сприймали їх як ворогів. При цьому у місті були прихильники «русского мира», які після окупації розчарувалися у своїх переконаннях.
«Російська армія дуже негативно ставилася до людей у Бердянську. Всі були під підозрою. Місцевих сприймали як ворогів і застосовували до них жорстокі методи, щоб зламати їх. Фільтрація стала частиною життя. Ті, хто чекав «руський мір», не очікували фільтрації. Вони вірили, що окупанти принесуть «звільнення», але пройшли через ті самі тортури і приниження. Багато хто з них розчарувався», — поділився священник.
В листопаді 2022 року окупанти затримали Гелету. Напередодні військові РФ намагалися схилити чоловіка до співпраці, проте він відмовився. Тому в храм прийшли з обшуками. В ізолятор священника забрали тому, що в приміщенні ніби-то знайшли зброю.
«Це була колонія № 77 у Бердянську, — розповідає о. Богдан. — Ми були в ній приблизно п’ять місяців. Мене помістили в одиночну камеру, поставивши там колонку з музикою. З неї цілими днями гриміли радянські пісні. Я тоді зрозумів, як людина сходить з розуму і чому вчиняє самогубство, — зрозумів, що таке суїцид. Але Господь Бог допомагав, давав сили через молитву. Бог, Ісус Христос, ангели були присутні тоді зі мною. Молитва стала порятунком. Хоча мені видається, що якби ще рік чи й менше, то у фізичному плані все пішло б на спад. Але Господь Бог керує по-іншому — Він хоче, щоб ми свідчили». Про це пише Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
Пізніше чоловіка перевели до Горлівки. Тут було приблизно 1 800–2 000 військовополонених.
«Камера, де катували людей, була поряд. Ми постійно чули крики, стогони, агонію… Це відбувалося щодня. Від цього не було порятунку. Навіть коли тебе фізично не чіпали, ти чув це», — пригадує Богдан.
Підйом для полонених відбувався щодня о шостій ранку. За словами Гелети, на сніданок вони бігли, тримаючи руки за спиною та зігнувши голови. Полонені не могли дивитися по сторонах або собі під ноги. Виконання цього контролювали наглядачі з палками. Після їжі полонених виганяли на вулицю, де вони стояли або ходили до самого вечора, перебувати вдень у приміщенні заборонялося.
За словами чоловіка, побиття відбувалися постійно. Наглядачі могли розпустити руки навіть тоді, коли вели полонених у їдальню. Найжорстокіше ставлення було до бійців Азову.
«Їм дали яскравий цивільний одяг замість тюремного, щоб виділятися серед інших. Їх більше били, більше викликали на допити. Усі розуміли — вони піддаються найсуворішим покаранням», — поділився священник.
Гелета розповів, що полонені живуть, постійно перебуваючи «в умовах смерті» та хочуть, щоб це якнайшвидше закінчилося.
Чоловіка повернули з полону у червні 2024 року: «Полонені говорили, що є три списки. Один — закритий, відомий лише Росії. Другий — для обміну, про нього знають обидві сторони. Третій — ті, кого можуть повернути. Ніхто не знав, коли потрапить у цей список. Але віра в повернення додому була тим, що допомагало пережити найважчі моменти», — зазначив священник.
«… Щодо молитви і відчуття Бога в тих обставинах — це важко окреслити і пояснити. Людина просто відчуває приплив радості в таких масштабах, які неможливо описати. Бо це не якась жменька людей, а вся Церква, це Господня слава, це безмежність. Це велика-велика радість перебувати в цій безмежності, бути крупинкою і розуміти, що про тебе, про цю крупинку, Бог знає, дбає і хоче зробити тебе інструментом любові в різних життєвих ситуаціях. Ми маємо бути готові до того, щоб допомогти комусь стати на шлях спасіння», — розповів о. Богдан.
Джерело: NV, ugccif.org.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут