Клайв Стейплз Люїс "Просто християнство": серія цитат
Культура і творчість
20.06.2021
Жоден рейтинг найкращих християнських авторів не буде повним без імені автора знаменитих «Хронік Нарнії», британця Клайва Стейплза Люїса. Спершу атеїст, до християнства він навернувся у 33 роки — і став відомим на весь світ богословом і письменником. Його вважають одним із найкращих оборонців християнської віри свого часу. За версією впливового видання «Christianity today», «Просто християнство» К. С. Люїса впевнено очолило сотню найкращих християнських книг ХХ століття.

До вашої уваги ряд влучних цитат з цієї книги – про віру, людську природу та Божий задум порятунку.

Приєднуйтесь до нашої групи у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!

Кожного разу, коли виникає відчуття, що наше релігійне життя робить нас кращими за інших, ми можемо бути впевнені, що це відчуття не від Бога, а від диявола.

Якщо християнство неправдиве, то не є важливим; якщо правдиве, то має безкінечну важливість. Єдине, чим воно не може бути – середньої важливості.

Бог не може дати нам мир і щастя поза Собою, бо такого не існує.

Історія людства – це довга жахлива оповідь про людину, яка намагається знайти щось інше, крім Бога, що зробить її щасливою.

Справжня покора не означає бути про себе нижчої думки, а думати про себе менше.

Гріхи плоті - дуже погана річ, але вони найменш серйозні з усіх гріхів. Найжахливіші, шкідливі задоволення чисто духовні. Це задоволення спокушати інших на зло; бажання нав'язувати іншим свою волю, обмовляти, ненавидіти, прагнути до влади. Бо в мені живуть дві природи, що змагаються з тою «внутрішньою людиною», якою я повинен прагнути стати. Це - тваринне і диявольське. Останнє - найгірше з них.

А любов — саме любов, на відміну від закоханності, — не просто почуттяЦе глибокий зв’язок, який підтримується зусиллям волі і зміцнюється звичкою.

Християнська любов – чи то до Бога, чи до людини – це чин волі. Докладаючи зусиль, щоб виконувати Його волю, ми додержуємося заповіді “Люби Господа, Бога твого”. Він сам дасть нам почуття любови, якщо вважатиме за потрібне. Розбудити це почуття в собі самотужки нам не до снаги, та й не слід вимагати цього так, наче це – наше право. Проте варто завжди пам’ятати про одну надзвичайно важливу річ: наші почуття приходять і відходять, Його ж любов – незмінна. Вона не стає меншою ні через наші гріхи, ні через нашу байдужість, а тому абсолютно невблаганна у своїй рішучості нас від цих гріхів очистити – хай якою ціною для нас чи для Нього самого.

Якщо ми знаходимо у собі бажання, яке ніщо не може задовільнити в цьому світі, то, мабуть, найкращим поясненням буде те, що ми були створені для іншого світу.

Я не перейшов до релігії для того, щоб бути щасливим. Я завжди знав, що щасливим мене може зробити пляшка портвейну. Якщо ви шукаєте релігію, яка надасть вам відчуття комфорту, в такому випадку я не рекомендую християнство.

Християнин не думає, що Бог любить нас через те, що ми – добрі, але Бог зробить нас добрими через те, що Він любить нас.

Людина не може применшити Божу славу, відмовившись поклонятись Йому, так само, як божевільний не може загасити сонце, написавши слово «темрява» на стіні своєї палати.

Невірно вважати, що хороші люди не знають, що таке спокуса. Це – очевидна неправда. Лише ті, хто намагається протистояти спокусі, знають, наскільки сильною вона може бути… Людина, яка піддається спокусі через п’ять хвилин, просто не знає якою вона була б через годину. Тому, в певному сенсі, погані люди мало знають про те, що таке «погано». Вони прожили захищене життя, завжди піддаючись.

Прогресувати означає наближатись до бажаного місця. І якщо ти обрав неправильний поворот, тоді просування вперед не приведе тебе ближче до мети. Якщо ти на неправильному шляху, то прогрес означає розвернутись і повернутись на правильний шлях. У цьому випадку, людина, яка найшвидше розвернеться, є найбільш прогресивною.

Здавалося б, що Господь вважає наші бажання не достатньо сильними, а занадто слабкими. Ми – нерішучі створіння, що задурюємо себе алкоголем, сексом та іншими амбіціями в той час, як нам пропонується безмежна радість. Ми схожі на дитину, яка хоче і надалі «пекти пасочки» в болоті, бо не уявляє собі, що означає пропозиція відпочинку на морі.

Життя треба підживляти й оберігати, та вчасно завжди варто пам'ятати і про те, що ви його не творите, а тільки підтримуєте, бо одержали від когось іншого.

Ви помітили, що ми підшукуємо пояснення лише нашій поганій поведінці? Тільки нашу погану поведінку ми пояснюємо тим, що були змореними, або надміру стурбованими. Свою хорошу поведінку ми не пояснюємо зовнішніми чинниками: ми приписуємо її виключно в заслугу собі.

Якщо ви вважаєте, що не страждаєте від гордині, очевидно, ви дійсно від неї страждаєте.

Христос сказав, що ми зможемо увійти в Його мир, якщо уподобимося дітям, і християни зробили заключення: якщо ви «хороша» людина, то якщо ви не надто розумні значення не має. Але це не так. По-перше, більшість дітей виявляють достатню поміркованість у справах, які для них справді цікаві, і доволі ретельно їх обмірковують. По-друге, як зауважив апостол Павло, Христос зовсім не мав на увазі, щоб ми ставали дітьми по розуму. Зовсім навпаки: він призвав нас бути не тільки «лагідними як голуби», але й «мудрими як змії». Він хоче, щоб ми, як діти, були простими, нелицемірними, люблячими, відкритими. Але також Він хоче, аби кожна частинка нашого розуму працювала в повну силу и була в найкращій формі.

Ми кажемо, що люди пишаються своїми статками, або розумом, або вродою. Але це не зовсім так. Вони пишаються тим, що вони заможніші, розумніші або вродливіші інших. Якщо би усі стали однаково заможними, або розумними, або вродливими, не залишилося б чим пишатись. Тільки порівняння пробуджує в нас гордість: усвідомлення того, що ми вище інших, приносить нам задоволення.

Бути християнином – не сумніватись, що всюди, де християнство розходиться у поглядах з іншими релігіями, християнство вірне, а інші регалії помиляються. Як в арифметиці: можлива лише одна вірна відповідь, а всі решта – ні; хоча деякі з невірних відповідей можуть бути ближчі до вірної, ніж інші.

Якщо людина живе лише сімдесят років, тоді держава, або нація, або цивілізація, які можуть проіснувати тисячу років, безумовно, несуть велику цінність. Але якщо християнство вірне, тоді індивід не тільки важливіший, а невимовно важливий, адже він живе вічно і життя держава або цивілізації – лише мить в порівнянні з його життям.

Фото

Перегляньте цікаві новини:

Надихаючі історії

Все для сімей

Загрози та виклики  

Молоде життя

Каталог ютуб каналів церков

Найбільша карта церков України

Більше рубрик та новин тут.

Культура і творчість