Тарас, військовослужбовець поділився таким епізодом на війні, який, за його словами засвідчив Божу силу і його слабкість. Він зізнається, що це для нього був найтяжчим моментом на війні.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
«Настав час нашій бригаді змінити іншу на позиції, однак після цього почався наступ вагнерівців. Бій зав’язався на сусідній позиції, і ми повинні були прийти їм на допомогу з боєприпасами», - розповідає він.
Кількість противників була дуже великою – за підрахунками, спочатку це було декілька людей, пізніше близько 100. Наші теж підтягувалися для допомоги. Бій тривав близько 7 годин. Штурм відбувався до 10 разів, однак боєприпаси закінчувалися і ніхто вже не міг їх підносити.
Далі ще гірше. «Вони оточили нас з двох боків та закидали гранатами. Ми ж були в чотириметровій ямі», - каже Тарас.
Військовий зізнається, що в той момент він не вірив, що його життя продовжиться: «Ми як тільки виліземо, відстріляємося, вони нас знов подавлять туди. І так 7 годин. З двох боків ми оточені, вони бачать всі шляху відходу, у нас боєприпасів майже немає».
Більше того, Тарасу в ногу попала куля. Він лиш потім дякував Богу за те, що вона не перебила кістку, адже тоді шанси на спасіння були б ще меншими.
«В один момент, не знаю сам звідки, просто розумію, що ми виходимо і все. Спочатку вийшли четверо чи п’ятеро хлопців. Ми лишилися прикривати. І чомусь вони пішли не туди, куди мали йти. Я не знаю яким чином, але ми також почали виходити. Можливо, ті хлопці відволікли увагу противників. Однак ми почали виходити і спочатку нас не побачили. Вагнерівці звернули на нас увагу через 50-70 метрів від нашої «ями» і вже почали стріляти», - розповідає військовослужбовець.
Вони перебігли і завдяки Богу їм вдалося вийти із тієї, здавалося б, безвихідної пастки. Воїн зізнається, що йому важко через те, що не всім вдалося врятуватися. Четверо його побратимів попали в полон. Троє з них звільнилися, а за долю одного ще досі нічого не відомо.
Для Тараса ще досі залишається загадкою як противники могли не помітити їх з 30 метрів по «прямій видимості».
Щодо порання в ногу, військовий додає, що ще через два дні прилетів снаряд від танка, він дістав контузію і потрапив у госпіталь в Дніпро.
У якусь неділю в Дніпрі, коли він вже мав їхати далі на евакуацію, Тарас пішов на літургію у костел. «Там було читання з книги пророка Єремії про те, як пророка кинули в яму. І прийшов тоді якийсь чоловік до царя та й сказав, що недобре Єремії бути в ямі, а після цар визволив його із ями».
Воїн промовив до Бога: «Так, стоп. Так це ж ми були у чотириметровій ямі. І не було жодної надії на порятунок. І Цар дійсно визволив нас з тієї ями».
Наші молитви за воїнів дуже важливі, адже завдяки ним Бог діє, навіть у ситуаціях, коли самі військові втрачають сили. Закликаємо вас до активної молитви за них, аби Бог оберігав та допомагав їм в обороні, щоб вони відчували завжди відчували Його присутність.
Джерело: youtube.com
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут