Приєднуйтесь до нашої
групи у Телеграм та Вайбер,
щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!
Проте Запорізька міська рада відмовилася прийняти повідомлення про проведення цієї мирної акції, бо, мовляв, згадана площа вже зайнята організаторами іншого мирного зібрання. Йдеться про так званий «Прайд за права ЛГБТ-людей в Запоріжжі» — марш, який анонсувалося влаштувати того ж дня з 12-ї години, пише svitogliad.com.
16 вересня з відповідним письмовим повідомлення про проведення заходу до Запорізької міської ради звернувся Станіслав Ляхович, капелан місцевої церкви євангельських християн-баптистів.
У заяві було зазначено, що у Молитовній ході «братимуть участь священнослужителі та парафіяни різних християнських конфесій, українські родини, молодь, громадські активісти, представники органів місцевого самоврядування та преси… Учасники мирного зібрання молитимуться за збереження суспільного миру, за життя в Україні без людиноненависницьких ідеологій, за святість нашого народу та української родини, за охорону духовного світу дитини від пропаганди збоченого способу життя. Звучатимуть молитви, псалми, виступи просімейних активістів, пісні та конституційні гасла заходу… Молитовна варта покликана згуртувати всіх українців, які прагнуть у мирний спосіб:
- наголосити на тому, що сімейна політика є найактуальнішим питанням для українського суспільства та має стати пріоритетним для держави;
- висловити підтримку сімейним цінностям;
- привернути увагу співвітчизників і влади до моральних і духовних основ сім’ї та шлюбу як союзу чоловіка та жінки, які є джерелом гармонійного виховання та здорового розвитку дітей;
- висловити протест сумління проти пропаганди гомосексуалізму та «гендерної» ідеології в Україні».
Очевидно, що зміст цього повідомлення не порушує жодної норми вітчизняного законодавства, і воно мало бути зареєстровано органом місцевого самоврядування.
Однак у Запорізькій міській раді замість того, щоби зареєструвати повідомлення про мирне зібрання, заявили, що для такої дії потрібний дозвіл відділу внутрішньої політики. Це суперечить вітчизняному законодавству, позаяк воно не вимагає жодних узгоджень таких заяв органами влади.
Наступного дня, 17 вересня, Станіслав Ляхович здійснив другу спробу зареєструвати повідомлення про Молитовну ходу та, враховуючи сумний досвід попереднього дня, зафіксував її на відео.
Перед входом до будівлі Запорізької міської ради він заявив: «Я, Ляхович Станіслав Валерійович, як громадянин України, користуючись статтею 39 Конституції України, хочу зараз повідомити про проведення мирного зібрання 20 вересня 2020 року на центральній площі Запоріжжя. Ми написали повідомлення, і я хочу передати його в мерію. Ця акція носить мирний характер: це спроба християн заявити про свої християнські цінності та своє ставлення до руху ЛГБТ та того, що зараз розвивається у нашій країні».
Як видно із наступного відеозапису, зробленого під час спілкування заявника із Сергієм Шулдиком, заступником начальника управління внутрішньої політики, преси та інформації — начальником відділу внутрішньої політики Запорізької міської ради, останній учергове відмовився прийняти повідомлення про проведення мирного сімейного заходу, чим свідомо порушив норму статті 39 Конституції України, згідно з якою «громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування».
В інтерв’ю капелан Станіслав Ляхович розповів про особисті мотиви, які спонукають його постати на захист християнських сімейних цінностей.
Пасторе Станіславе, чому Ви вирішили подати повідомлення про «Молитовну ходу у Запоріжжі»?
У мене дитина шкільного віку, і мені не однаково, що відбувається у моїй країні, у моєму місті. Гомосексуалізм є гріхом, а не просто якоюсь безвинною забавою. Від поширення його не лише були зруйновані окремі міста Содом і Гоморра, ця розпуста вразила і грецьку культуру в давні часи.
Як Ви оцінюєте реакцію влади на ваше повідомлення про намір провести міжконфесійний марафон «Молитовна хода за життя в Україні без людиноненависницьких ідеологій, за святість нашого народу та української родини, за охорону духовного світу дитини»?
Я й гадки не мав, що зустріну такий супротив. Дивно, що люди, поставлені Богом карати зло та заохочувати добро, стоять на боці зла. Тим паче, що ми чітко заявили, що не плануємо виявляти жодної агресії до будь-кого, що не збираємося воювати. Запоріжжя — місто мужності, місто козацької слави, колиска державності України. Влаштовувати тут марші збоченців означає виявляти зневагу до громади, до нашої історії, до наших традицій.
Знаю, що наші союзники вже ініціювали притягнення очільника відділу внутрішньої політики Запорізької міської ради до відповідальності. Чи очікуєте Ви, що його буде відсторонено від виконання службових обов’язків на час проведення розслідування, а відповідна справа буде порушена в суді, де держслужбовець відповість за свої діяння згідно із законом?
Я не прагну крові. Водночас якщо цю історію спустити на гальмах, то вона стане небезпечним прецедентом — сигналом для інших діяти аналогічно проти конституційних прав громадян на проведення мирних зібрань. Я не юрист, аби дати кваліфіковану оцінку вчинку представника міської влади. Нехай оцінку дадуть компетентні органи. Для мене важливо, щоби така поведінка держслужбовця не перетворилася на норму, не стала поширеною практикою.
У зв’язку з цим інцидентом я пригадав історію про резонансне переслідування правоохоронцями Івана Дем’яненка — 61-річного помічника вихователя дитячого будинку та пастора церкви Євангельських християн-баптистів у Запорізькій області. Його запідозрили у нібито вчиненні торгівлі людьми — вихованцями згаданого закладу, тримали під вартою, а згодом під домашнім арештом. Ця справа тривала кілька місяців і врешті-решт завдяки потужній суспільній підтримці розвалилася, а пастора було виправдано. Чи не вважаєте Ви, що та провокація була перевіркою на міцність християнської спільноти громади Запорізької області, яку знову вчиняють проти вірян.
Читайте також: Качинський
назвав ЛГБТ загрозою для цивілізації, з якою треба боротися
Ви маєте рацію. Всі подібні випадки є ланками одного цілого. Ми підтримували Івана Дем’яненка, в тому числі відвідуючи судові засідання у кримінальній справі, порушеній проти нього. Насправді ж наступ влади на християн почався ще задовго до цієї історії, коли безпідставно почалися атаки на створені вірянами реабілітаційні центри. Їх розганяли, а керівників кидали до СІЗО.
Як би ви могли оцінити згуртованість християнської спільноти з огляду на те, що традиційні міжконфесійні сімейні марші збирають, як правило тисячі вірян, і в них активно представлено духовенство? Водночас акції протесту проти пропаганди збочень під виглядом боротьби за права людини, проти так званої гендерної ідеології досі є значно менш масовими, а певні представники духовенства досі, на жаль, публічно заявляють, що церква не має піддаватися на провокації супротивника, потрібно, мовляв, завжди виступати тільки «за», а не «проти» будь-чого.
Я вважаю хибною та не приймаю таку позицію. Коли маховик пропаганди збочень лишень почав розкручуватися, ми згуртувалися й активно зайнялись організацією відповідних заходів, аби голос церкви на захист сімейних цінностей і на розвиток сім’ї був потужним. У церкви взагалі достатньо сили, щоби протистояти деструктивним і антисімейним явищам у суспільстві. Якщо на протести виходитимуть тисячі вірян, ніхто не зможе нав’язати нам безбожний порядок денний.
Як мають діяти християни перед лицем викликів, обумовлених, насамперед, пропагандою так званої гендерної ідеології?
Як сказано у Посланні до ефесян святого апостола Павла, «наша боротьба не проти крови та плотi, а проти начальства, проти влади, проти свiтоправителiв темряви вiку цього, проти духiв злоби пiднебесних» (Еф.6:12). Ми маємо зло називати злом, чорне — чорним, біле — білим. У 1930-х роках у Німеччині християни промовчали, і світ поринув у Другу світову війну. Якщо в Україні християни промовчать, то гріх буде узаконено, він стане нормою.
Нам варто бути чесними та відповідальними перед самим собою, перед Богом.
Звісно. Треба бути готовим до того, що дитина запитає: «Тато, що ти робив, коли йшла війна? Чому в підручниках непристойне видається за гідне?». Потрібно дослухатися до голосу власного сумління, який іде через Духа Святого. Не можна відсидітися десь або відмовчатися. Влада, суспільство мають нас чути. Берімо приклад із Польщі, з Угорщини, які є державами Європейського Союзу, але змогли відстояти свої традиції, свої принципи! Україна йде в Європу, але при цьому вона має зберегти та зміцнити свої християнські основи.
Враховуючи перешкоджання проведенню Молитовної ходи з боку місцевої міської ради, киянин, кандидат фізико-математичних наук, член Церкви євангельських християн м. Києва Максим Танцюра подав власні аналогічні заяви про проведення мирного зібрання органам виконавчої влади, а не місцевого самоврядування, оскільки такий варіант теж передбачає стаття 39 Конституції України. Адресатами окремих повідомлень стали відповідно Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков і Голова Національної поліції України Ігор Клименко.
Він розповів, що попри чисельні труднощі, але вдалося отримати реєстраційний номер заяви, надісланої Голові Нацполіції.
«Долучитися до організації мирної акції на захист природніх сімейних цінностей у Запоріжжі мене спонукає усвідомлення того, що останніми роками держава не приділяє достатньої уваги розвитку сім’ї у формуванні своєї політики. Християни мають чітко заявити про неприпустимість пропаганди гомосексуалізму та так званої гендерної ідеології. Щоразу, виходячи на такі мирні зібрання, ми висловлюємо протест сумління, який навіть у думках не спрямовано на будь-які спроби насилля. Ми наголошуємо на тому, що не варто популяризувати гріховну поведінку людини, що руйнує сім’ю як Боже творіння. Ми закликаємо до покаяння тих людей, які мають такі гріхи, які їх пропагують», — резюмував Максим Танцюра.
Рано-вранці 20 вересня група місцевих і немісцевих християн та інших людей доброї волі прийшли на Фестивальну площу у Запоріжжі, щоб узяти участь у запланованому міжконфесійному марафоні «Молитовна хода за життя в Україні без людиноненависницьких ідеологій, за святість нашого народу та української родини, за охорону духовного світу дитини».
Близько восьмої години ранку працівники поліції та інших силових структур розташувалися так, що утворили живий паркан-кордон чітко за периметром Фестивальної площі. Це було вчинено для того, щоби ані місцеві мешканці, ані гості Запоріжжя не мали змогу вільно перетинати цю площу чи перебувати на ній. Просімейним активістам запропонували полишити це місце, бо, мовляв, на ньому відбуватиметься масовий захід.
Як розповів Максим Танцюра, поліція проігнорувала той факт, що він разом із союзниками перебували там абсолютно на законних підставах, а саме згідно з належно зареєстрованим Нацполіцією повідомленням про мирне зібрання №23362 від 17.09.2020 року. Представник поліції навіть спробував обґрунтувати зневагу до цього юридичного факту тим, що ніби згадане повідомлення зареєстроване не органом місцевого самоврядування, а тому Нацполіція не має змоги оскаржити його в суді. Звісно, такі аргументи незаконні.
Порушуючи права мирних громадян на проведення власного мирного зібрання, поліція почала силоміць витісняти християн із Фестивальної площі за 4 (чотири!) години до так званого прайду в Запоріжжі.
Ця історія нагадала аналогічну ситуацію, що мала місце в Києві в червні 2018 року, коли під час події «Молитовна варта: за родину, за святість нашого народу, за охорону духовного світу дитини» сотні просімейних активістів були брутально витіснені з Володимирської вулиці із застосуванням кийків, сльозогінного газу. Десятки мирних громадян отримали тоді травми та ініші фізичні пошкодження.
У Запоріжжі так званий прайд усупереч анонсу маршем не став, а обмежився присутністю кількох десятків учасників.
Неподалік учасники Молитовного марафону провели свою просвітницько-протестну акцію. Змістовною була зовнішня контрпропаганда просімейних активістів завдяки плакатам і банерам, які мовили: «Пропаганда гомосексуалізму є загрозою національній безпеці»; «Гомодиктатура — шлях до фашизму»; «Закон для сімей — Україна для дітей»; «Діти в небезпеці»; «Ні — законам, які підривають основи суспільства»; «Гомосексуалізму — ні».
На Молитовному марафоні лунали Псалми, молитви, викривальні виступи щодо так званої гендерної пропаганди та заклики до грішників покаятися.
Молитовна хода у Запоріжжі стала важливим етапом єднання всіх людей доброї волі під проводом християн у боротьбі за сімейні цінності.
Олександр Кривенко
Джерело: svitogliad.com
Всеукраїнський Собор — це об’єднання релігійних та громадських організацій, а також усіх небайдужих громадян навколо християнського шляху розвитку української держави.
Підписуйтесь на нас у Телеграм, Вайбер, Фейсбук та Інстаграм, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!