Висновок ухвалено у відповідь на запит Конституційного Суду України, який розглядає конституційну скаргу громадянина Дмитра Зелінського – в’язня сумління, засудженого до трьох років позбавлення волі за відмову від військової служби на підставі релігійних переконань.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Про це пише slovoproslovo.info.
12 березня 2025 року Релігійна організація “Релігійна громада Квакерів: Збори Друзів України” звернулася із листом до Європейської комісії за демократію через право (Венеційської комісії) з проханням надати такий висновок amicus curiae щодо альтернативної (невійськової) служби для Конституційного Суду України, ухвалення якого очікується 15 березня 2025 року, який не залишатиме сумнівів, що ані відсутність альтернативної служби дійсно невійськового характеру, ані покарання, дискримінація, свавільне позбавлення свободи і катування, або будь-які інші переслідування за серйозні і щирі релігійні чи інші переконання, несумісні з військовою службою, навчанням або обліком для цілей військової служби, категорично неприйнятні за будь-яких обставин, а особливо у воєнний час. Про це повідомлялося на вебсайті Квакерів, Друзів України.
18 березня 2025 року Венеційська комісія опублікувала висновок amicus curiae щодо альтернативної (невійськової) служби для Конституційного Суду України, який просив надати такий висновок у процесі розгляду конституційної скарги в’язня сумління Дмитра Зелінського на застарілі та протиправні приписи Закону України “Про альтернативну (невійськову) службу”, які уможливлюють відсутність альтернативної служби під час війни та притягнення до кримінальної відповідальності за сумлінну відмову від військової служби.
У пунктах 71, 72 висновку сказано:
71. Міжнародні стандарти щодо сумлінної відмови від військової служби можна узагальнити наступним чином:
– Стаття 9 ЄКПЛ та стаття 18 МПГПП, що стосуються свободи думки, совісті та релігії, гарантують право на сумлінну відмову від військової служби;
– Сумлінна відмова від військової служби ґрунтується на релігійних або інших переконаннях, що включають, зокрема, тверду, постійну та щиру відмову від будь-якої участі у війні або носіння зброї; Держави можуть вимагати певного рівня обґрунтування щирого переконання;
– Згідно з ЄКПЛ, обмеження права на сумлінну відмову від військової служби повинні бути чітко передбачені законом, переслідувати легітимну мету та бути суворо обмежені тим, що є очевидно необхідним для досягнення переслідуваної легітимної мети, і пропорційними до цієї мети;
– Згідно з ЄКПЛ – але не згідно з МПГПП – відступи від права на сумлінну відмову від військової служби є можливими, але лише у вузьких межах суворої необхідності через гостроту ситуації;
– Згідно з ЄКПЛ, а також згідно з МПГПП, Держави мають позитивне зобов’язання створити систему альтернативної служби, яка повинна бути відокремлена від військової системи, не мати карального характеру та залишатися в межах розумного терміну (часових обмежень). Доступ до альтернативної служби повинен бути недискримінаційним і забезпечуватися у справедливих та прозорих механізмах.
72. Венеційська комісія вважає, що сама природа сумлінної відмови від військової служби передбачає, що її не можна повністю виключати під час війни, хоча держави мають обмежену свободу розсуду, особливо у випадку загальної мобілізації.
Однак Венеційська комісія вбачає, що за жодних обставин сумлінний відмовник від військової служби не може бути зобов’язаний носити або використовувати зброю, навіть для самооборони країни.
Крім того, у пункті 53 висновку зазначено, що обов’язок усіх громадян із захисту Вітчизни, передбачений статтею 65 Конституції України, на практиці не вимагає користування військовою зброєю кожним з громадян чи їх включення у систему військового командування; тобто, сумлінні відмовники можуть виконувати по-іншому цей обов’язок із солідарності зі співгромадянами.
У пункті 51 висновку зазначено, що твердження про те, що військова служба навіть під час війни все ще може включати діяльність, яка не потребує використання зброї і, отже, нібито не тягне за собою істотного втручання у право людини на сумлінну відмову за статтею 9 ЄКПЛ, є неправильним, оскільки ігнорує включення особи до військової структури. Передача особи під військове командування суперечить переконанням деяких сумлінних відмовників від військової служби.
До речі, у пункті 33 висновку згадано, що Європейський Суд з прав людини у кількох справах визнав порушення права пацифістів, які не заявляли про будь-які релігійні переконання, на сумлінну відмову від військової служби за статтею 9 Європейської конвенції з прав людини. У цих справах Суд зосередився на позитивних зобов’язаннях Держави, виявивши порушення через відсутність ефективної та доступної процедури подання та розгляду заяв про статус сумлінного відмовника.
Реакція українських релігійних організацій
Релігійна громада Квакерів України підтримала висновок Венеційської комісії, наголосивши, що Конституційний Суд України тепер зобов’язаний задовольнити конституційну скаргу Зелінського.
У громаді також нагадали, що право на альтернативну службу є важливим критерієм відповідності України стандартам Європейського Союзу. Зокрема, впровадження альтернативної (невійськової) служби є одним із пунктів моніторингу Єврокомісії щодо дотримання прав людини.
Юрій Шеляженко, доктор філософії у галузі права та клерк Релігійної організації “Релігійна громада Квакерів: Збори Друзів України”, прокоментував висновок Венеційської комісії щодо права на альтернативну службу в Україні. За його словами, цей висновок є важливим кроком до дотримання прав людини та підтверджує необхідність змін у законодавстві.
“Конституційний Суд України тепер не має іншого виходу, як задовольнити конституційну скаргу Дмитра Зелінського. В іншому випадку ЄСПЛ визнає порушення права на сумлінну відмову, що призведе до великої компенсації та хвилі аналогічних рішень”, – наголосив він.
Шеляженко також підкреслив, що питання альтернативної служби є важливим не лише для України, а й для її євроінтеграції. “Від дотримання основних прав людини, зокрема статті 9 Європейської конвенції з прав людини, залежить вступ України до ЄС”, – зазначив він.
За словами представника релігійної громади Квакерів, робоча група вже розглядає законопроєкт про альтернативну службу під час війни.
“Йдеться про впровадження альтернативної служби не тільки для віруючих, але й для нерелігійних пацифістів. Причому така служба має бути виключно на об’єктах цивільної інфраструктури – саме цього вимагає Єврокомісія”, – пояснив він.
Шеляженко висловив занепокоєння щодо можливих спроб запровадити “псевдо-альтернативну службу”, яка фактично залишалася б військовою.
“Раніше розглядалася пропозиція створити таку службу в армії, нібито без зброї. Але це суперечить міжнародним стандартам та українській Конституції, яка чітко визначає, що альтернативна служба має бути невійськовою”, – наголосив він.
Він також закликав громадськість уважно стежити за підготовкою законопроєкту.
“Зараз слушний момент, щоб грамотно і дисципліновано піднімати це питання, вимагати швидкого прийняття якісного закону, пояснювати існуючі проблеми та реагувати на заяви політиків і публікації в медіа”, – додав Шеляженко.
На завершення він підкреслив, що релігійна громада Квакерів продовжуватиме публічно порушувати це питання.
“Ми будемо і далі молитися, свідчити правду про переслідування християн і закликати до впровадження в Україні міжнародних стандартів права людини на сумлінну відмову від військової служби”, – підсумував він.
Наступні кроки
Висновок Венеційської комісії ставить перед Україною вимогу негайно переглянути чинне законодавство та забезпечити право громадян на проходження альтернативної служби навіть під час воєнного стану. Водночас релігійні організації та правозахисники закликають парламент і уряд якнайшвидше розробити та ухвалити відповідний законопроєкт, який би відповідав міжнародним зобов’язанням держави та захищав сумлінних відмовників від переслідувань.
Джерело: slovoproslovo.info
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут