Патронатна сім’я проживає у селі Дігтів між Нововолинськом та Володимиром.
Приєднуйтесь до нашої групи у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!
Патронатною сім’я Степанюків стала відносно нещодавно, із травня 2021 року. Для цього потрібно було пройти відповідне навчання. Після оформлення документів мама стала патронатною, а її старша, повнолітня донька – помічницею, повідомляє bug.org.ua.
До даної сім’ї діти, які опинилися у складних життєвих ситуаціях, потрапляють відносно ненадовго (від трьох до шести місяців). Далі вони повертаються до своїх родин або, якщо там проблеми не вирішаться за цей період, їх відправляють до дитячого притулку.
“Діти з тобою знаходяться пів року. Ти їх лікуєш, робиш з ними уроки, розмовляєш. Не привикнути до них неможливо. Але курси, які ми проходили, дають усвідомлення, що це не мої діти. Також я вожу їх на зустрічі з батьками. До них важко не прикипіти серцем, тому я роблю все можливе, щоб їм було у нас комфортно, і вони почували себе як вдома”, – ділиться Надія.
До патронатної сім’ї малеча потрапляє із різних сімей, на їхню долю випало уже чимало випробувань. Деякі з них навіть не бачили вдома гарячої води.
“Діти починають відкриватися через певний період. Потрібно місяць-півтора. Вони бачать, як до них відносяться, тоді починають довіряти. Я ніколи не лізу до них перша в душу, а жду момент, коли вона схоче сама розказати. Буває, що певні теми обговорюємо по декілька разів, шукаємо їх вирішення. Довіра ця приходить не відразу, але вона приходить, і потім бачимо у них великі зміни”, – розповідає патронатна мама.
Читайте також: 30 порад для зміцнення шлюбу
Надія намагається підтримувати дружні відносини із батьками цих дітей та показує, що вона їм не ворог. Жінка хоче, щоб дітки повернулися у свої родини, які стали на вірний шлях, а не потрапили до притулків. Вона зазначає, що батьки всіх патронатних дітей, яких вона зараз виховує, цікавляться ними та не є байдужими до їхніх доль.
Як розповідає патронатна мама, щоб було легше, за кожною дитиною закріпили хатні обов’язки: хтось прибирає, розставляє тарілки, інші – миють посуд, розкладають білизну, збирають іграшки. Про свій вибір жінка не шкодує, бо вже не уявляє життя без наповнення дитячим гомоном і сміхом.
“Моя реалізація – це мої діти, щоб вони у майбутньому були щасливі, здорові, щоб були благословенні, й у них було все необхідне. Напевно, така моя місія на цій землі”, – зазначає пані Надія.
Усім матерям жінка радить ніколи не обманювати дітей, навіть у дрібницях, бути відкритими. Багато говорити, проговорювати одні й ті ж проблеми, вчити і мати довірливі відносини з ними. І любити дітей, вони це відчувають.
Джерело: bug.org.ua
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут.