Керівника релігійної організації мобілізували та зарахували до військової частини, хоча на момент призову він мав чинну відстрочку за бронюванням, що підтверджувалася даними у «Резерв+».
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Сьомий апеляційний адміністративний суд встановив, що за таких обставин правових підстав для його мобілізації не було, та скасував наказ про призов, пише sud.ua.
Обставини справи
Позивач є керівником релігійної організації — Релігійної громади Української Церкви Християн Віри Євангельської «Євангеліст».
27 червня 2025 року старший єпископ УЦХВЄ надав голові Державної служби України з етнополітики та свободи совісті документи для бронювання керівників релігійних організацій із переліком осіб, які мали бути заброньовані. До цього переліку був включений і позивач.
Як встановив апеляційний суд, релігійна організація, яку він очолював, була віднесена до переліку юридичних осіб релігійних організацій, які належать до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Крім того, відповідно до інформації з мобільного застосунку «Резерв+», у чоловіка була відстрочка до 6 червня 2026 року, тип відстрочки — бронювання.
2 липня 2025 року позивач прибув до ТЦК та пройшов військово-лікарську комісію. За результатами ВЛК його визнали придатним до військової служби.
Того ж дня наказом №183 його призвали на військову службу під час мобілізації та направили до військової частини.
Уже 3 липня наказом військової частини чоловіка зарахували до списків особового складу та призначили на посаду курсанта навчального підрозділу.
Позивач вважав свій призов незаконним і звернувся до адміністративного суду. Він просив визнати протиправним та скасувати наказ про призов, а також зобов’язати військову частину виключити його зі списків особового складу та звільнити з лав ЗСУ.
Хмельницький окружний адміністративний суд 8 грудня 2025 року відмовив у задоволенні позову. Чоловік подав апеляційну скаргу.
Суд: перевіряти наявність права на відстрочку повинен і ТЦК
Апеляційний суд нагадав, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час у встановленому порядку і перебувають на спеціальному військовому обліку.
При цьому колегія суддів звернула увагу на обов’язки обох сторін.
Військовозобов’язаний повинен повідомляти органи, в яких перебуває на військовому обліку, про відповідні обставини та надавати документи, що підтверджують право на відстрочку.
Водночас, за висновком апеляційного суду, обов’язок перевірити відповідний статус особи покладається і на ТЦК.
Суд зазначив, що органи ТЦК повинні перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи з метою недопущення протиправних дій щодо неї. Тому з урахуванням відповідного повідомлення позивача ТЦК мав перевірити наявність або відсутність у нього права на відстрочку від призову.
Перевірка наявності відстрочки, як вказав суд, належить до повноважень ТЦК.
У цій справі апеляційний суд встановив, що на момент призову позивач мав право на бронювання як священнослужитель відповідно до Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», постанови Кабміну №76 та відповідного наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.
Крім того, інформація у «Резерв+» підтверджувала наявність у позивача відстрочки за бронюванням до 6 червня 2026 року.
Отже, на момент видання наказу про призов на нього поширювалася передбачена пунктом 1 частини першої статті 23 Закону заборона призову під час мобілізації.
Проте ТЦК, за висновком суду, належним чином не перевірив наявність у чоловіка права на відстрочку, не забезпечив дотримання встановленої законом процедури та всупереч статті 23 Закону видав наказ про його призов.
Йшлося не просто про порушення процедури призову
Апеляційний суд окремо наголосив, що в цій справі встановлено не лише порушення окремих елементів процедури мобілізації.
На момент видання наказу позивач мав чинну відстрочку за бронюванням, тому правових підстав для його призову взагалі не було.
Суд також звернув увагу на суперечність у висновках першої інстанції.
Як зазначила колегія суддів, суд першої інстанції, визнавши, що наказ про призов був прийнятий усупереч імперативним вимогам статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», фактично констатував протиправність індивідуального акта. Однак водночас відмовив у задоволенні вимоги про визнання такого акта протиправним та його скасування.
Апеляційний суд назвав ці висновки взаємовиключними.
Якщо суд встановив незаконність рішення суб’єкта владних повноважень, то за загальним правилом це має наслідком застосування належного способу судового захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування, якщо саме цього вимагає позивач.
Інакше, зауважила колегія, особа фактично позбавляється ефективного судового захисту, а у правовому полі продовжує існувати індивідуальний акт, який самим судом визнаний таким, що прийнятий із порушенням закону.
Тому апеляційний суд визнав наказ від 2 липня 2025 року №183 про призов позивача на військову службу під час мобілізації протиправним та скасував його.
Чи можна звільнити зі служби після скасування наказу про призов
Це стало одним із ключових питань справи.
На момент розгляду спору чоловік уже був військовослужбовцем: після видання наказу ТЦК його направили до військової частини, де окремим наказом зарахували до списків особового складу.
Апеляційний суд встановив, що саме наказ ТЦК від 2 липня 2025 року №183 був безпосередньою правовою підставою для направлення позивача до військової частини та подальшого видання наказу про його зарахування до особового складу.
Жодних інших самостійних правових підстав для проходження чоловіком військової служби у цій справі суд не встановив.
Тому, за висновком колегії суддів, перебування позивача на військовій службі було похідним наслідком реалізації незаконного рішення про його призов.
Суд виходив із того, що у конкретних обставинах справи 560/14872/25 після визнання первинного індивідуального акта протиправним необхідно усунути й юридичні наслідки, які виникли виключно внаслідок його прийняття.
Якби після скасування незаконного наказу чоловік продовжив перебувати на військовій службі, це, за оцінкою апеляційного суду, означало б фактичне збереження правових наслідків протиправного рішення та унеможливлювало б повне поновлення його порушеного права.
Закон прямо не називає незаконну мобілізацію підставою для звільнення — що сказав суд
Апеляційний суд окремо звернув увагу на важливу правову обставину: Закон «Про військовий обов’язок і військову службу» не передбачає такої окремої підстави для звільнення з військової служби, як незаконна мобілізація.
Однак у цій справі суд не вважав це перешкодою для задоволення вимог позивача.
Колегія виходила з того, що проходження ним військової служби було безпосереднім наслідком наказу про мобілізацію, який суд визнав незаконним.
Тому, за висновком апеляційної інстанції, належним та ефективним способом захисту порушених прав у конкретній справі є не лише визнання протиправним та скасування наказу про призов, але й покладення на військову частину обов’язку виключити позивача зі списків особового складу та вчинити дії, необхідні для усунення наслідків незаконного призову.
Суд наголосив: наслідки порушення прав особи через протиправне рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути виправлені таким чином, щоб повернути сторони у правовий стан, який існував до порушення.
Чому не спрацювало посилання на практику Верховного Суду
Суд першої інстанції посилався на висновки Верховного Суду у справі №160/2592/23 від 5 лютого 2025 року.
Апеляційний суд визнав таке посилання необґрунтованим через відмінність обставин справ.
У справі №160/2592/23, як зазначила апеляційна інстанція, позивач оскаржував не індивідуальний акт — наказ начальника районного ТЦК про мобілізацію, — а дії щодо порушень, допущених під час процедури проходження військово-лікарської комісії.
У справі №560/14872/25 ситуація була іншою: позивач безпосередньо оскаржив наказ про свій призов, а суд встановив, що на момент його видання чоловік мав чинну відстрочку і не підлягав призову під час мобілізації.
Що вирішив апеляційний суд
Сьомий апеляційний адміністративний суд повністю задовольнив апеляційну скаргу чоловіка та скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду.
Апеляційний суд ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив у повному обсязі.
Суд:
- - визнав протиправним та скасував наказ від 2 липня 2025 року №183 про призов позивача на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини;
- - зобов’язав військову частину виключити солдата зі списків особового складу та звільнити його з лав ЗСУ;
- - стягнув на користь позивача по 1514 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань кожного з двох відповідачів.
Джерело: sud.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут