Зокрема, нещодавно у Києві проходив міжнародний семінар стосовно виконання Україною завдань з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, де однією з основних тем була ратифікація Конвенції. Також в українських ЗМІ з'являються статті про Стамбульську Конвенцію як обов'язковий фактор для регулювання на законодавчому рівні проблем, пов’язаних з насильством щодо жінки (покарання та переслідування злочинців, захист та допомога жертвам, запобігання та протидії насильства щодо жінок як соціального суспільного явища).

Однак, Україна не має потреби у ратифікації Конвенції, оскільки Парламент VIII скликання прийняв законопроекти № 4952 та № 5294, які краще регулюють питання запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищам, аніж Стамбульська Конвенція.

Існує достатньо обґрунтувань щодо неможливості ратифікації Україною Стамбульської конвенції. Зокрема:

- головною перепоною до ратифікації Стамбульської конвенції є введене нею визначення поняття “гендер” та похідних від нього. На відміну від загального уявлення про гендерну рівність (чи заборону гендерної дискримінації) як рівність виключно між чоловіком та жінкою (чи заборону дискримінації на підставі статі) в різних сферах суспільного життя, відображеного, зокрема, в Законі України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, Стамбульська конвенція впроваджує інше розуміння гендеру (стаття 3) та проводить чітку різницю між поняттям статі та гендеру (пункт 3 статті 4). та гендерну ідентичність (за якою виділяють трансгендерів, агендерів, транссексуалів – загалом, нараховують близько 50 типів гендеру);

- кожна держава, яка підписала міжнародний договір, має суверенне право не надавати згоду на його обов’язковість, тобто не ратифіковувати, але при цьому не діяти в порушення його об’єкту та мети.

Наразі, за даними ЗМІ, у Парламенті ІХ скликання 5 із 6 представлених політичних партій у ході передвиборчих перегонів декларували готовність ратифікувати Стамбульську Конвенцію. І зараз ми бачимо, що розпочалася інформаційна компанія (до прикладу, https://life.pravda.com.ua/columns/2019/11/5/238786/), щоб змусити парламентарів ратифікувати Конвенцію.

Всеукраїнський Собор закликає не підтримувати ратифікацію Стамбульської Конвенції, адже наше законодавство є кращим у питанні запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбі з цими явищам, аніж Стамбульська Конвенція. Крім того, дана Конвенція впроваджує інше розуміння гендеру (стаття 3) та проводить чітку різницю між поняттям статі та гендеру (пункт 3 статті 4) та гендерну ідентичність (за якою виділяють трансгендерів, агендерів, транссексуалів тощо), що є абсолютно несумісним з цінностями нашого народу.