Передбачене законодавством бронювання або відстрочка від призову під час мобілізації нерідко стають підставою для спорів щодо їхнього впливу на кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
На практиці виникає питання, чи може набуття особою права на бронювання після вчинення інкримінованого діяння вважатися зміною обстановки, яка дає підстави для звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до статті 48 Кримінального кодексу України, пише sud.ua.
Вирішення таких спорів має практичне значення для формування єдиного підходу до застосування кримінального законодавства в умовах дії воєнного стану та загальної мобілізації.
Саме це питання розглянув Рівненський міський суд Рівненської області у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України. Суд вирішував, чи є отримання обвинуваченим бронювання після вчинення інкримінованого діяння достатньою підставою для його звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки.
Обставини справи
У провадженні Рівненського міського суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України.
Сторона захисту звернулася до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі статті 48 КК України у зв’язку зі зміною обстановки.
Як зазначалося у клопотанні, 17 травня 2026 року уповноваженою особою Державної служби України з етнополітики та свободи совісті обвинуваченого, який є керівником релігійної організації, було заброньовано. Згідно з витягом із застосунку «Резерв+» він має бронювання до 8 травня 2027 року.
На думку сторони захисту, отримання бронювання свідчить про зміну обстановки, що дає підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до статті 48 КК України.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, вказавши, що наведені захистом обставини не свідчать про таку зміну обстановки, яка б усувала суспільну небезпечність інкримінованого діяння в умовах триваючої збройної агресії РФ проти України.
Позиція та висновки суду
Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 284 та частини 1 статті 285 КПК України кримінальне провадження може бути закрите судом у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності лише у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 48 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, за винятком визначених законом категорій кримінальних правопорушень, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або сама особа перестала бути суспільно небезпечною.
Суд звернув увагу на роз’яснення, викладені у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», відповідно до яких стаття 48 КК України передбачає дві самостійні підстави звільнення від кримінальної відповідальності: втрату суспільної небезпечності діяння або втрату суспільної небезпечності особою внаслідок зміни обстановки.
Суд також врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13 квітня 2023 року у справі №157/1091/22, згідно з яким особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, лише тоді, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких позитивних змін, які унеможливлюють вчинення нею нового кримінального правопорушення. Такі зміни повинні істотно впливати на поведінку особи та свідчити про втрату доцільності застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
При цьому суд наголосив, що збереження суспільної небезпечності самого кримінального правопорушення не виключає можливості застосування статті 48 КК України, якщо особа перестала бути суспільно небезпечною, однак така обставина має бути належним чином підтверджена.
Оцінюючи конкретні обставини справи №569/14582/26, суд зазначив, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану, не припинено проведення загальної мобілізації, а збройна агресія РФ триває як на момент вчинення інкримінованого діяння, так і на час розгляду справи. За таких умов відсутні підстави стверджувати, що кримінальне правопорушення, передбачене статтею 336 КК України, втратило свою суспільну небезпечність унаслідок зміни обстановки.
Суд окремо звернув увагу, що інкриміноване кримінальне правопорушення, згідно з обвинувальним актом, було вчинене 1 лютого 2026 року, тоді як право на відстрочку від призову під час мобілізації обвинувачений отримав лише 17 травня 2026 року. Таким чином, на момент вчинення інкримінованого діяння він не мав відстрочки від призову та не існувало правових підстав для її отримання.
Крім того, суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 26 лютого 2026 року у справі №632/1141/25, відповідно до якої сам по собі факт набуття права на відстрочку від призову під час мобілізації не спростовує факту вчинення особою суспільно небезпечного діяння, передбаченого статтею 336 КК України, та не є підставою для її звільнення від кримінальної відповідальності.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що отримання обвинуваченим відстрочки від призову до 8 травня 2027 року не може вважатися зміною умов його життєдіяльності у розумінні статті 48 КК України, оскільки така відстрочка має тимчасовий характер.
Також суд зазначив, що матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, разом із фактом надання йому відстрочки не підтверджують істотної зміни обстановки після вчинення інкримінованого діяння. Надане бронювання не усуває кримінально-правових наслідків дій, викладених в обвинувальному акті, у разі доведення їх прокурором під час судового розгляду та не підтверджує наявності таких змін, які б унеможливлювали вчинення нових кримінальних правопорушень.
У підсумку суд констатував, що наведені стороною захисту обставини не підтверджують ані істотної зміни обстановки, ані того, що обвинувачений перестав бути суспільно небезпечною особою. Відтак підстав для застосування статті 48 КК України суд не встановив.
За результатами розгляду Рівненський міський суд залишив без задоволення клопотання захисника про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки. Ухвала оскарженню не підлягає.
Джерело: sud.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут