Пастор Новель Пангеманан з церкви «Ель-Шаддай» стоїть біля недобудованого паркану. Його голос тремтить, але не від страху, а від болю за свою паству. «Ми погодилися звести огорожу навколо нашої землі, — каже він на відео, яке вже облетіло весь світ. — Але влада наказала нам зупинитися, щоб "заспокоїти" протестувальників. Що ж, ми зупинилися. Дякую Тобі, Господи Ісусе, благослови всіх». Ця смиренність пастора розбиває серце, адже за нею стоїть несправедливість, яку важко ігнорувати.
Джерело: The Christian Post
Причиною конфлікту стали масові протести місцевих мусульман. На вулицях з’явилися банери з однозначним меседжем: «Ми, всі мусульмани, рішуче відкидаємо створення церкви або дому молитви в нашому районі». Під тиском натовпу чиновники, які ще вчора були присутні на урочистому закладанні фундаменту, різко змінили риторику. Попри те, що згідно з індонезійським законодавством, приватний «дім молитви» не потребує таких складних дозволів, як повноцінна церква, радикально налаштовані групи свідомо маніпулюють поняттями, аби заблокувати будь-яку християнську активність.
Дерев’яний каркас будівлі, що стоїть просто неба вже понад п'ять місяців, поступово гниє під тропічним сонцем та зливами. Це німа ілюстрація того, як бюрократія та релігійний фанатизм намагаються "перемолоти" віру. Пастор Пангеманан запевняє: він не відступить. Він пройшов усі кола офіційного пекла — інформував поліцію, військових, департамент релігійних справ. Але у світі, де 62% населення підтримують обмеження прав релігійних меншин, закон часто програє гучному голосу вулиці.
Ця ситуація — лише верхівка айсберга. Тільки за 2025 рік на острові Сулавесі зафіксовано понад 40 випадків жорстокої нетерпимості. Християнські громади стають заручниками політичних ігор перед виборами 2026 року, де чиновники воліють "задобрити" більшість, пожертвувавши правами меншості. В умовах зростаючого ісламського консерватизму, будь-яка євангелізаційна діяльність стає небезпечною для життя.
Для нас, українських християн, це нагадування: свобода молитви — це не даність, а дорогоцінний дар. Поки ми вільно збираємося в наших храмах, наші брати та сестри в Індонезії виборюють право просто обгородити парканом місце для молитви. Молімося за пастора Новеля та його громаду, аби їхня стійкість стала світлом у темряві нетерпимості, а покинута цегла зрештою стала стінами храму.
Джерело інформації: The Christian Post