Російський обстріл знищив дерев’яну пам’ятку - Свято-Миколаївську церкву у прикордонному селі Гірськ Сновської громади. Храм, який пережив революції, радянські переслідування та Другу світову війну, не встояв перед російською агресією. Про знищення святині повідомила Чернігівська і Новгород-Сіверська єпархія УПЦ.

Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!

26 серпня 2026 року внаслідок ворожого обстрілу у прикордонному селі Гірськ загорівся Свято-Миколаївський храм. Дерев’яна споруда вигоріла вщент, пише che.cn.ua.

Церква мала понад столітню історію. Її будівництво тривало у 1908–1911 роках. Ініціатором спорудження храму був майбутній священномученик Феоктист Смельницький. Планувалося присвятити церкву двом святителям — святителю Миколаю Чудотворцю та святителю Феодосію Чернігівському.

За радянських часів храм пережив чергові випробування. У 1930-х роках більшовики знесли його куполи, а саму будівлю перетворили на школу та клуб.

У 1960-х роках місцеві жителі навіть відстоювали храм від закриття. За свідченнями очевидців, люди були готові захищати свою святиню буквально з вилами в руках.

Згодом до храму приїздили віряни з одинадцяти навколишніх сіл. Особливим місцем для громади була церква і на великі православні свята.

Військовослужбовець Андрій Білоус, який родом із Гірська, згадує Свято-Миколаївську церкву як невід’ємну частину свого дитинства та життя рідного села: «Росіяни знищили Свято-Миколаївську церкву у моєму рідному селі Гірськ (Чернігівщина), яка пережила Другу світову війну, але не змогла вистояти під натиском російської агресії та дикості. У цій дерев’яній церкві з любов’ю до життя люди вінчалися, хрестили дітей, проводжали рідних в останній шлях.  Пам’ятаю початок 90-х, коли на Великдень з’їжджалися сотні людей із сусідніх сіл Чернігівщини, Гомельщини і Брянщини, де люди не мали власного храму після радянських часів».

Так Свято-Миколаївська церква протягом десятиліть залишалася місцем, яке об’єднувало людей по обидва боки прикордоння. Тепер від 115-річної дерев’яної споруди залишився лише згаданий у документах та пам’яті місцевих жителів слід.

Храм пережив часи, коли його куполи знімали, а святиню намагалися перетворити на світську будівлю. Пережив Другу світову війну. Вистояв завдяки людям, які не дозволили його остаточно знищити в радянські часи.