Пастор Микола Савчук намагається дати відповідь на складні та важливі питання стосовно спасіння, пише yesHEis

Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!

1. Спасіння приймається лише через віру в Ісуса Христа та Його викупну жертву.

«Адже ви спасенні Божою благодаттю, і це не від вас, це Божий дар» (Ефесян 2:8).

2. Віра у серці виявляється через проголошення устами.

«Бо серцем віримо для праведності, а устами визнаємо для спасіння… Кожний, хто тільки прикличе Господнє Ім’я, буде спасенний» (Рим. 10:10, 13).

Із прикладу розбійника, який висів на хресті поруч з Ісусом, ми бачимо, що таке навернення до Бога можливе навіть в останні хвилини життя (Луки 23:42-43).

Відомі безліч випадків, коли люди приходили до Господа в молитві за лічені миті до смерті: на лікарняному ліжку, операційному столі, під уламками будівлі чи в окопі — і це дає нам надію на зустріч із ними у вічності.

При цьому, звичайно, важливо, щоб покаяння було щирим і осмисленим. Адже саме це слово (грецькою «метанойя») буквально означає переміну думок, оновлення розуму.

Але, як ми уже зазначили, це речі, які оцінює лише Сам Бог. Наша ж частина — розповідати про шанс на спасіння максимальній кількості людей. Бо «як же повірять у Того, про Кого не чули?» (Рим.10:14)

Ви запитаєте: «А як же бути із хрещенням? А тим, щоб стати частиною церкви? Хіба без цього можна обійтися?»

З точки зору теології спасіння має декілька етапів: 

1) ми ВЖЕ спасенні, прийнявши Христа; 

2) ми ЗВЕРШУЄМО своє спасіння, доки іще живемо на землі; 

3) ми остаточно БУДЕМО спасенні, коли увійдемо у Боже Царство.

Відповідно хрещення, духовна сім’я, служіння та цілий ряд інших моментів є частиною процесу звершення спасіння.

Якщо людина, яка щиро покаялася, не одразу піде в небеса, то все це стане ділами, які підтверджують її віру (Якова 2:26), та плодами її покаяння (Матвія 3:8).

Також я впевнений, що Бог бажає, аби якомога більше грішників звернулися до Нього, не відкладаючи це на потім і не думаючи: «Я ще встигну покаятися…» Адже важливо не тільки помирати з Господом, але й жити для Нього.

«Ось тепер — час сприятливий! Ось тепер — день спасіння!» (2 Кор. 6:2)