Тисячі років тому месопотамські царі виробили звичку карбувати своє ім’я на обпеченій глиняній цеглі, з якої вони будували свої величні пам’ятники. Сеннахеріб, Тіглатпаласар, Навуходоносор та інші монархи, чиї імена знайомі багатьом, і які знаходимо в Біблії, навряд чи могли уявити, що одного дня їхня манія величі окупиться найнеочікуванішим чином: допоможе вченим зрозуміти внутрішні процеси нашої планети.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Про це розповідає просвітницький проект Біблійна археологія з посиланням на Haaretz.
Зараз археологи використовують ці стародавні будівельні матеріали біля річок Вавилона, щоб отримати дані про поведінку магнітного поля Землі в минулому. Дисципліна археомагнетизму має два основних застосування. По-перше, допомагає пролити світло на захист нашої планети від космічної радіації, малозрозумілого, але надзвичайно важливого геофізичного явища, оскільки без нього Земля була б майже мертвою. По-друге, будуючи графік інтенсивності магнітного поля в часі, археологи можуть розробити чудовий інструмент, який допоможе їм датувати стародавні артефакти, коли радіовуглецеві чи інші методи не можуть бути використані або вони надто неточні.
Незважаючи на те, що археомагнетизм існує з 1950-х років, два нещодавно опубліковані дослідження показали, як його можна систематично застосувати до Месопотамії, однієї з колисок людської цивілізації, а саме — до обпаленої глиняної цегли, широко використовуваного там будівельного матеріалу, і, отже, легко доступного для дослідження.
Перша стаття, опублікована в грудні 2023 в журналі PNAS, показує інтенсивність магнітного поля в Месопотамії протягом 1500 років. Дослідження, очолюване вченими з Тель-Авівського університету та Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, надає додаткові докази вже відомої, але досі непоясненої магнітної аномалії, яка мала місце в Леванті протягом більшої частини залізного віку, приблизно з 1050 р. до н. е. до 550 р. до н. е.
Друга стаття, опублікована в PLOS ONE 17 січня 2024, фактично застосовує археомагнетизм для уточнення датування воріт Іштар, монументального комплексу, який колись приймав відвідувачів Вавилона, стародавньої столиці Месопотамії, розташованої поблизу Багдада, в сучасному центральному Іраку.
Левантійська аномалія
Месопотамія є місцем зародження сучасної цивілізації та перебуває під археологічними розкопками вже більше століття. Але археомагнетизм, відносно новий метод, майже там не застосовувався, крім деяких матеріалів з півночі регіону, пояснює професор Тель-Авівського університету Ерез Бен-Йосеф, експерт у цій галузі, який керував дослідженням PNAS.
Метод заснований на передумові, що багато стародавніх артефактів, включаючи цеглу та кераміку, містять невелику кількість оксидів заліза та інших феромагнітних частинок. Коли ці матеріали нагріваються до високих температур — у печі чи під час катастрофічної пожежі — ці частинки рухаються, як маленькі стрілки компаса. Коли матеріали охолонуть, частинки залишаться намагніченими відповідно до напрямку та інтенсивності магнітного поля в даний момент. Ці дані можна виміряти за допомогою магнітометрів, по суті, забезпечуючи картину магнітного поля, яким воно було тисячі років тому.
Більшість глиняних цеглин, які використовувалися в давнину, були висушені на сонці, а не обпалені в печі, і тому вони не досягали температур, які могли б вплинути на їх магнітні властивості. Але для престижних проектів ассирійські та вавилонські царі інвестували кошти в дорожчу, але більш міцну обпалену цеглу. Вони також зручно штампували на цій цеглині свої імена та іншу корисну інформацію.
Оскільки історичні записи дають нам досить гарне уявлення про те, коли правив кожен монарх, археологи могли співвіднести археомагнітні дані з цеглин з хронологією стародавньої Месопотамії та таким чином отримати діаграму стану магнітного поля за кожного царя.
Це може бути корисним у майбутньому для датування інших артефактів, які не вписані таким чином і які, наприклад, не можна пов’язати з органічними залишками, які необхідні для радіовуглецевого датування, зазначає Бен-Йосеф.
Бен-Йосеф і його колеги зібрали інформацію про 32 цеглини, які здебільшого зберігаються в Музеї Слемані в Іракському Курдистані та Вавилонській колекції Єльського університету. Зразки датуються кінцем третього тисячоліття до н. е., незадовго до 2000 р. до н. е., приблизно до 550 р. до н. е., незадовго до розпаду Нововавилонської імперії.
Дані збігаються з попередніми дослідженнями, проведеними в Йорданії та Ізраїлі, які показують, що протягом залізного віку магнітне поле в Леванті різко та швидко коливалося, досягаючи найвищої інтенсивності, коли-небудь зареєстрованої, зі значеннями, які більш ніж удвічі перевищували сьогоднішні.
Оскільки інтенсивність магнітного поля Землі змінюється від регіону до регіону, допитливі уми хотіли знати, як далеко простяглася ця так звана геомагнітна аномалія Левантійського залізного віку. У поєднанні з аналогічними недавніми результатами з півдня Європи нові дані з Месопотамії показують, що аномалія справді була дуже поширеною, каже Бен-Йосеф.
Загадки магнітного поля
Магнітосфера Землі простягається далеко за межі нашої атмосфери та захищає живі істоти від сонячного випромінювання та інших високоенергетичних частинок із глибокого космосу. Якщо ви хочете побачити, що відбувається з планетами, які не генерують магнітного поля, подивіться на спустошення Марса. Вважається, що Червона планета колись була вологою і теплою, але рано втратила своє магнітне поле. Це дозволило сонячному випромінюванню позбавити планету більшої частини атмосфери, залишивши її холодною та безплідною.
Більшість вчених погоджуються, що магнітне поле виникає у зовнішньому ядрі нашої планети, яке починається приблизно на 2900 кілометрах під землею, і де рух розплавленого металу створює величезний електромагнітний генератор. Але вчені точно не знають, чому поле коливається в інтенсивності та напрямку, і чому його полярність іноді змінюється.
Ці загадки спонукали Альберта Ейнштейна описати магнітне поле як одну з найбільших таємниць фізики, а нещодавно вчені набули відчуття невідкладності розуміння та прогнозування його поведінки. Поле втратило приблизно 10 відсотків своєї потужності з моменту початку вимірювань менше 200 років тому, а розташування північного магнітного полюса швидко змінювалося. Це змусило деяких дослідників поставити під сумнів, чи ми на шляху до зміни полярності, якій передуватиме майже повна втрата нашого дорогоцінного щита від космічного випромінювання.
Частина проблеми полягає в тому, що наше розуміння магнітного поля базується лише на кількох століттях вимірювань, а це дуже мало в геологічних проміжках часу. Археомагнітні дані про стародавні артефакти, а також палеомагнітні дослідження навіть більш старих порід можуть допомогти заповнити прогалини.
Відкриття Левантійської аномалії також може надати деяку міру непрямого заспокоєння, показавши, що магнітне поле справді може шалено коливатися протягом короткого періоду часу, не обов’язково приводячи до жахливої зміни полярності.
«Мова йде не лише про те, щоби пролити світло на магнітне поле та його дивні й унікальні явища, а й на все, що з ним пов’язано, — додає Бен-Йосеф. — Дослідники можуть використовувати цю інформацію, щоб зрозуміти внутрішню роботу Землі, переважно у зовнішньому ядрі та нижній мантії. Це один із небагатьох способів дізнатися, що відбувається так глибоко всередині, за 3000 кілометрів під нами».
Таємниці воріт Іштар
Але це ще не все у створенні моделей внутрішньої будови Землі. Археомагнетизм також генерує корисні ідеї щодо археологічних питань, як показало дослідження воріт Іштар, зазначає Бен-Йосеф.
Ворота Іштар, які зараз зберігаються в Пергамському музеї в Берліні, були побудовані з витонченої глазурованої обпаленої цегли та прикрашені барельєфами тварин, що символізують месопотамських божеств. Як свідчить клинописний напис на комплексі, вчені вже знали, що його побудував Навуходоносор II, який правив у 605-562 рр. до н. е. і сумно відомий у єврейській історії знищенням Єрусалима та Першого Храму в 586 р. до н. е.
Однак археологи визначили три різні етапи будівництва цих воріт, і неясно, коли саме пам’ятник був побудований під час довгого правління Навуходоносора, і чи був він взагалі завершений за його життя, зазначає дослідження у PLOS ONE. Також точаться дебати щодо того, чи могли ворота Іштар були побудовані для святкування завоювання Єрусалима, пишуть доктор Аніта Ді Чіара з Національного інституту геофізики та вулканології Італії та її колеги.
Щоби з’ясувати ці питання, команда дослідників взяла невеликі зразки цегли, що зберігається в Пергамському музеї, і належить до всіх трьох етапів будівництва воріт. Порівнюючи дані з цеглин з раніше добре датованою магнітною інформацією з Леванту, вони виявили, що ворота, ймовірно, були побудовані приблизно в 569 році до н. е.
Це вказує на кінець правління Навуходоносора та зменшує ймовірність зв’язку воріт із завоюванням Єрусалима, яке відбулося понад 15 років тому, роблять висновок дослідники. Вони також не виявили статистично значущої мінливості в магнітних даних трьох етапів будівництва, тобто вони, швидше за все, відбувалися протягом коротких періодів за життя Навуходоносора.
Хоча практичне застосування археомагнітних досліджень дуже широке, все ще є деякі вагання щодо їх використання, частково тому, що метод є руйнівним для досліджуваного матеріалу, каже Бен-Йосеф.
«Це дуже незначна кількість, нам просто потрібні шматки розміром один-два міліметри, але куратори та директори музеїв все ще вагаються, і важко отримати дозвіл», — каже він.
Однак позитивні результати аналізу месопотамських цеглин, ймовірно, відкриють двері для майбутніх досліджень, прогнозує Бен-Йосеф, зазначивши, що після останніх публікацій він уже отримав запрошення від інших установ взяти зразки їхніх стародавніх месопотамських артефактів.
Джерело: Біблійна археологія
За матеріалами Haaretz
Фото: Markus Schreiber, AP, Dudva, Matthew D. Howland, Hadi Mizban, AP, Gryffindor
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут