24 вересня таку інформацію поширив житель Голої Пристані Віктор Шаманський. «Згорів храм…», – написав він під фото із зображенням Свято-Духівського храму.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Наразі подробиці невідомі, також відсутні й фото чи відео храму в його нинішньому стані, пише grivna.ua.
Жителі Голої Пристані сприйняли втрату святині як особисту трагедію – церква була важливою частиною духовного життя багатьох містян. Водночас люди висловлюють надію на обов’язкове відбудування храму після звільнення Херсонщини.
Після затоплення храм хотіли знести
Варто додати, що влітку 2023 року Свято-Духівський храм сильно постраждав під час затоплення міста після підриву російськими окупантами дамби Каховської ГЕС. У серпні того року, окупаційна влада та пропагандисти навіть заявили про можливе знесення будівлі церкви.
Хоч велика вода через два місяці після теракту на ГЕС майже зійшла, будівля храму та територія навколо нього ще залишалася підтопленою. Пропагандисти з російського видання «Комсомольська правда» оприлюднили тоді фото храму та коментар священника російської православної церкви Дмитра Кроткова.
Він заявив, що в храмі вода залишила наліт нафтопродуктів, а по стінах розповсюдився грибок. Пропагандисти написали, що можливе повне знесення храму «через загрозу неконтрольованого руйнування», адже стіни будівлі зроблені із саману та глини.
Знесення церкви тоді вочевидь не відбулося, на щастя. Проте через постійні обстріли храм неодноразово зазнавав пошкоджень, і зрештою окупанти таки знищили його.
«Наш храм перетворився на місце зустрічі проукраїнськи налаштованих людей»
До повномасштабного вторгнення РФ церква належала до Московського патріархату, а настоятелем був отець Володимир Будник. Свого часу він займався будівництвом нової споруди храму, разом з матінкою Олександрою організував при церкві недільну школу, створив чоловічий, жіночий й дитячий хори.
Родина священника понад 7 місяців перебувала під російською окупацією. Він пережив зраду колаборантів, виїхав, перейшов до ПЦУ та врешті оселився в містечку Носівка на Чернігівщині, де став настоятелем старого храму.
«Російські військові у Голу Пристань спочатку не заходили. Вони поставили блокпости на околицях і якийсь час нас не чіпали. Люди телефонували мені й питали, чи буде служба. Моє церковне керівництво самоусунулося. Я ж не міг отак залишити людей, тому залишався в Голій Пристані», – пригадує отець Володимир.
Він розповів, що частина священників УПЦ МП почали співпрацювати з окупантами, підтримувати їх і закликати до цього людей. Проросійські священники їздили до Криму по медикаменти, а потім вимагали від людей на камеру дякувати патріарху Кирилу та Путіну за це.
«Наш храм в той час перетворився на місце зустрічі проукраїнськи налаштованих людей. На службу приходили понад 200 вірян, ми молилися за Україну і здоров’я нашого мера Олександра Бабича. Церква стала місцем, де можна набратися сили, поговорити, обмінятись новинами: кого забрали, хто ліків потребує, їжі, кого відвідати треба. Влади в місті вже не було, тому наша церква стала єдиним місцем прихистку та допомоги», – каже отець Володимир.
За його словами, окупанти водили його на допити, ФСБ схиляли до співпраці, наказували доносити на людей, які приходять на службу.
«Іноді окупанти виводили мене на розмову по три рази на день. Демонстративно садили в авто, двоє спереду і двоє ззаду по боках. Сідали так, щоби їхня зброя мені в ребра впиналася. Перевіряли мій телефон постійно. Такі “розмови” тривали іноді і по 40 хвилин. Казали, що можуть просто вбити. Загалом вони хотіли, щоб я казав людям потрібні їм речі, виступав на їхніх заходах. Їм потрібна була картинка. Вони знали, що я маю авторитет серед громади», – пригадує священник.
Зрештою, коли випала нагода виїхати, отець Володимир з дружиною виїхали на вільну Україну через Василівку Запорізької області.
Джерело: grivna.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут