1–3 грудня 2025 р. у Гельсінкі (Фінляндія) відбулася міжнародна конференція, організована Конференцією Європейських Церков (CEC), на якій церкви виступили проти російського релігійного імперіалізму у виді ідеології «русского міра».
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Про це пише irs.in.ua.
Нижче публікуємо повний текст офіційної заяви конференції.
З 1 по 3 грудня 2025 року близько 90 церковних лідерів, представників Церков та Національних Рад Церков, екуменічних партнерів та науковців зібралися в Гельсінкі, Фінляндія, на конференцію на тему «Опір імперії, сприяння миру. Церкви протистоять ідеології «русского мира», організовану Конференцією Європейських Церков у співпраці з Євангелічно-лютеранською церквою Фінляндії та Православною церквою Фінляндії.
На конференції було розглянуто нагальну потребу церков протистояти імперським наративам та ідеології «русского мира» через чесний історичний аналіз, з богословською ясністю та моральною мужністю. Підживлювана ідеологією «русского мира», війна Росії проти України є одночасно військовим, політичним та гуманітарним нападом, який спричинив страждання мільйонів та знищення сотень тисяч життів. На кону стоять як життя і смерть тих, хто безпосередньо постраждав, так і спільне майбутнє Європи, оскільки війна завдає удару по демократичних основах, на яких побудовані наші суспільства.
Що таке ідеологія «русского мира»?
З пострадянських часів російські інтелектуальні еліти та Російська православна церква висловлювали низку ідей про соціальну ідентичність та політичний експансіонізм під ідеологічною парасолькою «русского мира». «Русский мир» пропагувався як культурний, духовний та геополітичний простір, а також як сфера впливу та окрема цивілізація. Цим ідеям часто бракувало внутрішньої узгодженості та вони розмивали межу між політичною ідеологією та теологією, що спотворювало християнську віру. До 2020-х років вони об'єдналися в імперську ідеологію, яка слугувала виправданням неспровокованого нападу Росії на Україну як «священної війни», навіть превентивно обіцяючи відпущення гріхів солдатам, винним у воєнних злочинах.
Ця ідеологія є наступницею попередніх російських теополітичних доктрин, таких як «Москва - Третій Рим» та «Свята Русь», а також радянського експансіонізму. Ідеологія «русского мира» заперечує національну ідентичність українців та сусідніх народів, а також їхнє право на самовизначення. Спираючись на дуалістичний світогляд, вона зображує Захід — з його акцентом на правах людини, демократії, лібералізмі, гендерній рівності та індивідуальній автономії — як зло, якому Росія має протистояти в так званій «метафізичній битві» за «традиційні цінності», які Росія нібито захищає. Російська православна церква продовжує надавати квазібогословську та інституційну підтримку вторгнення, тим самим придушуючи інакомислення серед власного духовенства та інших членів.
Водночас вони продовжують використовувати екуменічні відносини для просування «традиційних цінностей», для перекручування російської війни як акту самооборони та для протистояння міжнародному засудженню агресивних дій Росії.
Чому ідеологія «русского мира» є богословськи проблематичною
Давайте будемо відвертими: твердження, що смерть солдата при виконанні службових обов'язків автоматично очищає гріхи, оформлення її як жертовного акту, є єретичним, так само як єретичним є опис вторгнення Росії в Україну як «священної війни» та зображення Росії як «держави-катехона» — сили, що стримує глобальне зло.
Ідеологія «русского мира» є спотворенням Євангелія в самій його основі. Кожна людина несе образ Божий — відбиток, який не може бути стертий, поглинутий або переосмислений іншим. Це основа християнського розуміння людської особистості: людина стоїть перед Богом у незнищенній гідності, що перевершує націю, культуру чи цивілізацією. Жодна ідеологія не може підпорядкувати цю реальність своїм власним цілям. Однак ідеологія «русского мира» проповідує ненависть і війну, замість любові Христа та миру. Для християн ніколи не може бути «священної війни». Війна несумісна з вченням і прикладом нашого Господа Ісуса Христа.
Відповідальність церков полягає в тому, щоб поставити Христа в центр. Традиційна концепція потрійного служіння Христа може дати нам чіткий орієнтир, не в останню чергу тому, що вона прийнята крізь вселенські кордони. По-перше, Христос зустрічає нас як Цар. Але Христос не є Царем, який гнобить і править насильством. Від Христа ми вчимося, що правити означає служити та допомагати бідним і маргіналізованим. По-друге, Христос зустрічає нас як пророк. Таким чином, Христос стоїть у традиції пророків Старого Завіту. Пророки кричать проти несправедливості. Від Христа ми вчимося, що бути пророком означає говорити правду владі. По-третє, Христос зустрічає нас як священик. Його священство вказує на спільноту церков і силу молитви, порад та зцілення. Від Христа ми вчимося, що ми об'єднуємося в молитві та голосимо перед Богом.
Таким чином, потрійне служіння Христа може чітко окреслити, що означає для церков чинити опір імперії та сприяти миру: служити пристрасно, говорити сміливо та молитися вірно.
Як мають реагувати європейські церкви
У світлі нашої християнської відповідальності ми зобов’язуємося взяти на себе царське, пророче та священицьке служіння Христа. Як частину нашого спільного свідчення в рамках ініціативи «Шляхи до миру», ми стверджуємо наступні дії, що окреслюються в рамках двох переплетених шляхів «Опір імперії» та «Сприяння миру» — і закликаємо наші церкви та організації робити те саме:
Опір імперії
- Протистояння ідеології, зловживанню вірою та пропаганді
• Зміцнити український опір ідеології «русского мира» та її руйнівним наслідкам.
• Кинути виклик зловживанню вірою Православною та іншими Церквами в Росії, зокрема коли вони оголошують «священну війну».
(Проповідь Патріарха Кирила, 25 вересня 2022 року та XXV Всесвітній Російський Народний Собор, 27–28 березня 2024 року.)
• Запропонувати чітке та відповідальне богословське осмислення «русского мира», зокрема демаскуючи сакралізацію політичної влади.
• Розвивати богословську грамотність, яка може розпізнавати та кидати виклик зловживанню релігійною мовою, зокрема протистоячи спокусі плутати Царство Боже з будь-якою політичною сутністю чи формою правління.
• Надавати пріоритет демократичній освіті та широкій участі громади, щоб люди були підготовлені до протистояння маніпуляціям, таким як пропаганда та дезінформація.
• Називайте гріх гріхом, зокрема коли скоюються воєнні злочини у війні Росії проти України.
- Щодо внутрішніх церковних обов'язків
• Критично розмірковуйте над власною імперською спадщиною, зркрема звертаючись до спотворених тлумачень Біблії та традицій.
• Зміцнюйте дисидентські російські голоси, включаючи тих, хто чинить опір релігійному націоналізму та винятковості.
- Практика моральної відповідальності та публічне свідчення
• Заохочуйте збір та збереження свідчень тих, хто вижив, та полеглих.
Церква завжди була хранителькою пам'яті.
• Працюйте під постійними вимогами любові у нашій відповіді на вторгнення Росії в Україну, зокрема уникаючи дегуманізуючої мови.
Сприяння миру
- Надання прямої підтримки жертвам та тим, хто постраждав від війни
• Пропонувати гостинність біженцям та підтримку тим, хто був переміщений через війну в Україні.
• Заохочувати наші церкви заступатися за жертв злочинів проти людяності, зокрема за українських дітей, незаконно депортованих до Росії.
- Розвивати духовні практики, спрямовані на мир
• Включати регулярні молитви за наших братів і сестер в Україні та всіх місцях, які страждають через війну, у наше особисте життя та на богослужіннях церков.
• Молитись за тих, хто є співучасниками агресії Росії проти України, щоб Божа благодать могла вести їх шляхами Євангелія, надихати на покаяння та відкривати шлях до справедливого миру та примирення.
- Побудова справедливого та примиреного майбутнього
• Розбудовувати діалог правди та примирення між місцевими церквами у Східній та Західній Європі та церквами в Росії, які протистоять усім формам релігійного націоналізму, винятковості та імперіалістичних концепцій.
• Заохочувати, сприяти та підтримувати ненасильницьке запобігання конфліктам, трансформацію конфліктів та терплячу роботу над примиренням, зокрема роботу над зціленням травм.
• Захищати демократію, зокрема утверджуючи людську гідність та права людини.
• Підтримувати міжнародне право, зокрема виступаючи за непорушність міжнародних кордонів.
Нагадаємо, що глави та уповноважені представники християнських церков України у своєму зверненні від 10 січня 2024 року засудили ідеологію «русского міра», яка на переконання глав українських Церков «сьогодні є викликом для проповіді Євангелія в сучасному світі і руйнує довіру до християнського свідчення».
Джерело: irs.in.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут