Приєднуйтесь до нашої групи у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!

Коли я з сестрою Тетяною проводила біблійні уроки в дитсадку, до мене підійшли два хлоп’яки, тримаючи в пальчиках підібрані надворі недопалки, й похвалилися:

— Тьотю Люда, а ми вже теж куримо!

Ми з Тетяною негайно поговорили з дітьми в їхній групі на цю тему й розповіли, як молитися, щоб Господь захистив від цієї напасті.

А через кілька днів до завідувачки дитсадка в кабінет вривається молода «крута» мама і одразу ж з порога обурено заявляє:

— Що це у вас тут діється? І як ви виховуєте дітей?

— Та сідайте, будь-ласка, — каже їй завідувачка. — Заспокойтесь і розкажіть, у чому річ.

— Учора сиджу я на кухні, п’ю пиво й курю. Аж тут заходить мій Денис і каже: «Мамо, а ти знаєш, що пити пиво й курити цигарки — це гріх?»

— Ах ти ж, сякий-такий, та як ти смієш мені таке говорити?

Я підхопилася й ляснула його по попці.

— Ану марш у кімнату й сиди там!

А він поглянув на мене й каже:

— Гаразд, я йду в кімнату й молитимуся Богу, щоб Він простив тобі твої гріхи.

— Уявляєте собі? Такий клоп — йому ще й п’яти років нема — і буде мене повчати?! Та я цього не потерплю!

Літня мудра завідувачка, яка вже стільки всякого наслухалася від сучасних матусь і татусів, подумки всміхнулась і лагідно поклала свою долоню на потатуйовану драконами руку розбурханої відвідувачки.

— Мамочко, та вам нема чого хвилюватися. Невже ви не розумієте, який чудовий синочок у вас росте? Адже він дуже любить вас і хоче, щоб ви не руйнували своє здоров’я цим палінням та питвом, і не вкорочували собі життя, а ще довго й щасливо жили разом з ним. І Денис аж ніяк не збирався повчати вас, а просто дуже переживає за свою маму. Бачте, ми, дорослі, частенько недооцінюємо своїх дітей і не розуміємо, що іноді їхніми вустами промовляє й застерігає нас Сам Бог.

Назавтра завідувачка покликала нас із Тетяною в свій кабінет і переказала всю цю розмову з Денисовою мамою.

— І як матуся? Заспокоїлася? — спитала я.

— Авжеж, ще й вибачилася й усміхнулася мені на прощання. А я тепер точно знаю, чому Господь поставив мене на це місце і досі тримає. Яка я вдячна, що Бог послав вас у наш садочок. Я бачу, як ваші уроки впливають не тільки на дітей, а й на виховательок.

— І справді, — підтвердила Тетяна. — вони самі просять, щоб ми молилися за дитину, з якою не можуть самі впоратися, а іноді і батьки не можуть нічого вдіяти.

— Еге ж, — згадала завідувачка. — вихователька з групи «Ожинка» розповідала мені, що нічого не могла зробити з Оленкою. Та всіх у групі била й щипала, і все робила навпаки, а не так, як вимагали від неї.

— Ми молилися за цю Оленку щодня, мабуть, півроку, — мовила я. — І Господь її поступово змінював. Зараз вона вже грається з дівчатками, на уроках слухає уважно і відповідає. Одного разу навіть поскаржилася, що начальник її тата не видає зарплату, і їм нічим платити за квартиру. Тож ми їй запропонували: «Давай-но попросимо Бога: Господи, дай начальнику добре серце, щоб він видав татові зарплату!» Вона так і помолилася. Через тиждень радісно сповістила: «Бог мене послухався. Начальник сказав, що дасть татові зарплату». І відтоді наче підмінили дитину. І подобрішала, і робити наперекір перестала.

— А вихователька з групи «Вишенька» розповідала, — додала Тетяна. — що її мала прийшла додому і взяла у старшої сестри підручник з економіки. А він товстий такий, в чорній обкладинці. Трохи схожий на Біблію. Розгорнула його догори дригом, водить пальчиком по сторінці й каже батькові: «Послухай, тату, що в Біблії написано: «Пити горілку не можна! Лаятися не можна! Треба слухатися маму і виховательку в садочку! Треба добрим бути!»»

Тут у розмову втрутилася вихователька з групи «Яблунька», яка щойно зайшла до кабінету:

— Одного разу ми з чоловіком за щось сперечалися, а наша донечка почала співати: «Обережно говори, мій язичок! Краще б добре ти казав, не сварився й не кричав, мій маленький неслухняний язичок!» І ми усміхнулися й перестали сперечатися.

— Слава Богу! — мовила я. — Тож давайте подякуємо Йому, що посіяне в серця наших діток уже дає перші чудові росточки добра й любові.

І ми всі схилилися в гарячій молитві.

Людмила Шамовська

Фото

Всеукраїнський Собор — це об’єднання релігійних та громадських організацій, а також усіх небайдужих громадян навколо християнського шляху розвитку української держави.

Підписуйтесь на нас у Телеграм, Вайбер, Фейсбук та Інстаграм, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!