Історією про перебування в блокадному місті на початку повномасштабного вторгнення поділилася водійка трамваю Арина Вікторовна, передає Українська Правда 

Приєднуйтесь до нашої групи у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!

Арина та її чоловік прихистили родичів з трьома дітьми з мікрорайону "Східний", який перебував під обстрілами. Найменшій дитині, Максиму, було 3 місяці.

Дитячого харчування у місті не було.

"8 березня я пішла на прохідні заводу імені Ілліча за гарячою їжею.

Військові ЗСУ привезли туди для малюків памперси та дитяче харчування, яке відібрали у мародерів.

Завдяки такий допомозі залишилися живі діти, які перебували у бомбосховищі комбінату, і зокрема наш 3-місячний Максим", – згадує жінка.

Пізніше частині родини вдалося вибратися з міста.

Арина з чоловіком ще деякий час провели в Маріуполі. Щоб вижити, людям довелося брати "гуманітарну допомогу", яку роздавали росіяни.

"Дикі черги, приниження, бійки за продукти. Це було жахливо... Знищити місто, щоб потім плюнути в душу його жителям у вигляді жалюгідних подачок…", – каже Арина.

Коли бойові дії дійшли до будинку подружжя, вони вирішили тікати.

Пощастило, що їх підкинув мікроавтобус, і вони змогли добратися до Запоріжжя, де зараз намагаються почати нове життя.