Розпач, надія, віра і чудо — ось як коротко охарактеризувати те, що сталося! Чилійські шахтарі та їхні родини уже 13 років відзначають свій другий день народження і власне чудо.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Заживо поховані
Ніхто з 33 гірників, які працювали 5 серпня на шахті Сан-Хосе за 725 км від Сант’яго, не міг уявити, що опиниться в ній на кілька місяців. Вони працювали у звичайному режимі, коли несподівано почули дивний шум, що пролунав з глибини шахти, і відчули вібрацію у стінах. За мить стеля вибою, де проходили роботи, стала обсипатися.
Пізніше з'ясується, що в одному із вибоїв родовища стався обвал породи загальною масою 700 тис. тонн, який заблокував головний стовбур шахти. Гірники дивом встигли сховатися в одному із тунелів. Коли скеля трохи осіла, стався другий обвал, який блокував і вентиляційні тунелі. Шахтарі опинилися у пастці.
Рятувальна операція одразу ж виглядала майже безнадійною, спочатку рятувальники намагалися потрапити в глибину по вентиляційних шахтах, але вони виявилися також сильно завалені. Спроби розчистити завали за допомогою важкої техніки викликали нові обвали, тому довелося міняти тактику і бурити вертикальні свердловини в надії знайти живих.
Одразу після аварії до шахти стали приходити родичі гірників, вони приносили із собою свічки та читали молитви, прохаючи Бога про допомогу. Проходив день за днем, а успіху не було.
Однак на 17 день сталося перше чудо: 22 серпня рятувальники підняли бур з запискою від гірників. Її зачитав особисто президент Чилі Себастьян Піньєра: «Ми відчуваємо себе добре, нас 33».
Шахтарі та їхні родини вірили, що Бог допоміг їм витримати цей непростий час, адже 17 днів шахтарі не мали ніякої надії, що їх найдуть.
Температура під землею була 33 градуси за Цельсієм, а вологість 90 відсотків. Окрім цього, вони мали виживати на мізерному раціоні: ложка тунця, половинка печива і півсклянки молока, і це весь раціон на 2 доби.
Віра – єдине, що допомагало вистояти, декілька з них організували імпровізований вівтар у шахті, де гірники молилися до Бога про порятунок.
Після 22 серпня до рідних, які молилися біля шахти, почали приєднуватись і незнайомі з гірниками люди. В результаті утворилося ціле наметове містечко. Поряд зі спуском у шахту було споруджено вівтар, на якому височіла постать святого Лоренцо — покровителя шахтарів. Рідні та тисячі людей молилися тут за порятунок шахтарів.
Унікальна рятувальна операція
Рятувальникам довелося вирішувати складну проблему, оскільки операцій по порятунку гірників з такої великої глибини без діючої шахти не проводилося. Ситуація ускладнювалася тим, що шахтарі не проходили спеціальну підготовку для перебування в тривалій ізоляції, яку проходять, наприклад, космонавти.
Була розроблена рятувальна операція "Сан Лоренсо" на честь святого, покровителя шахтарів. Вона включала в себе буріння вузьких тунелів на глибину 700 метрів та створення НАСА спеціальної капсули, яка б підняла шахтарів по одному на поверхню. На здійснення цього плану мало піти кілька місяців (очікувалося, що шахтарів піднімуть не раніше грудня. Однак і тут Бог допоміг: роботи йшли з випередженням графіка і були закінчені 9 жовтня, а 13 жовтня останній з шахтарів, Луїс Урсуа, був піднятий на поверхню.
Весь світ спостерігав за подією, і ця історія стала символом надії та відваги. Після успішного порятунку шахтарі та їх родини були радісні, обіймаючись та молившись разом, вдячні за своє чудо.
Відтоді відважні шахтарі, їхні родини та рятувальники стали героями не тільки Чилі, але й усього світу. Їх витримка, взаємодопомога та сила духу стали натхненням для мільйонів людей, а їх історія згодом була екранізована у фільмі "33" (2015).
Шахтарі та їх родини продовжують свідчити про свою віру в Бога, Який, на їхню думку, допоміг їм вижити в цій жахливій ситуації. Ця історія служить нагадуванням про силу віри та надії, коли стикаєшся з найскладнішими випробуваннями життя.
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут