Медсестра з Великобританії звернулась до суду після того, як її нашийний хрест був визнаний «небезпечним для здоров'я» на робочому місці. Це свіжий приклад того, наскільки напружені відносини Великої Британії з релігією. Зрештою, це країна, в якій король створив нову церкву відповідно до своїх подружніх інтересів, і тепер вона вступає на ще більш тривожну територію.
Приєднуйтесь до нашої групи у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!
Зазвичай ми у Сполученому Королівстві дивимося в бік США і спостерігаємо, звідки дмуть вітри. Але коли справа доходить до того, як виглядає постхристиянське суспільство, Великобританія, як і більша частина Європи, випереджає США і задає темп.
З 2001 року Мері Онуоха працювала в Лондонській університетській лікарні Кройдона як операційна медсестра. Донедавна, як віддана християнка, вона без проблем носила на шиї маленький золотий хрестик. Але починаючи з 2014 року їй в різних ситуаціях заявляли, що вона повинна сховати свій хрест під уніформою або повністю зняти його, незважаючи на кодекс уніформи лікарні, який передбачає можливість носіння сарі, тюрбанів, кирпанів, тюбетейок, хіджабів і кіп, як частини його політики «різноманіття».
У серпні 2018 року проблема загострилася, і їй сказали, що її хрест становить «загрозу здоров’ю та безпеці пацієнтів». Для неї навіть існувала загроза притягнення до дисциплінарної відповідальності, після чого її перемістили для надання допомоги рецепціоністу, де вона не займалась сестинською справою, що було порушенням контракту з нею. Тепер Онуоха оскаржує дії представника Лондонського Трасту NHS (Національної служби охорони здоров’я Британії – пер.) на підставі переслідувань, віктимізації, прямої та непрямої дискримінації та несправедливого звільнення. Коротше кажучи: через антихристиянську дискримінацію.
«Це було нападом на мою віру», — каже 61-річна Онуоха. «Мій хрест зі мною вже 40 років. Це частина мене і моєї віри, і він ніколи нікому не завдавав шкоди. Пацієнти часто кажуть мені: «Мені дуже подобається твій хрест», вони завжди реагують на нього позитивно, і це приносить мені радість і щастя».
Важко не зробити висновок, що ставлення Великобританії до християнства стає все більш нездоровим, незважаючи на те, що в країні є своя християнська церква. Онуоха не може носити речі, які мають величезне значення для неї та для близько 2,2 мільярдів християн у світі, в той час, коли інші її співробітники без проблем носять прикраси та сережки навіть в операційній. Дедалі частіше в суспільному житті з’являються явні ознаки цього дисонансу щодо релігії, а Covid-19 та пов’язані з ним обмеження їх посилили.
«Деталі нашого життя контролюються, консультуються та регулюються — починаючи від кількості людей, яким дозволено відвідувати нас у наших приватних будинках, і аж до того, чи можемо ми ділитися ложками на Різдво; від того, що визначається «необхідними» покупками, і до «черг донощиків», які повідомляють про порушників правил», — говорить Лора Додсворт у статті про потенційні плани урядового спостереження, виправдані Covid-19. Вона зазначає, що колишній суддя Верховного суду Сполученого Королівства Лорд Сампшон назвав закони та правила про карантин у Великобританії «найважливішим втручанням у особисту свободу в історії нашої країни».
У британській психіці таїться неприємне явище прискіпування, про що свідчить зокрема випадок із хрестом Онуохи, і чим уряд скористався в повній мірі через сум’яття та страх перед пандемією. Церкви у Великобританії залишалися відкритими навіть під час Другої світової війни, але не під час пандемії Covid-19.
Цього року богослужіння Страсної п’ятниці в польському католицькому храмі в Лондоні було закрито поліцією через порушення обмежень, пов’язаних з Covid-19. Онлайн-кадри показали - віруючим ствердили, що зібрання було «незаконним» і погрожували штрафами, а поліцейські вже стояли готові біля вівтаря.
Незабаром після цього 71-річний християнський вуличний пастор був заарештований за те, що він викликав «тривогу і сум’яття» в Лондоні, проповідуючи про біблійне визначення шлюбу як зв’язку між чоловіком і жінкою, цитуючи Книгу Буття. Коли офіцери зняли його зі сходів, жінка з натовпу протестувала: «Це християнська країна, нехай він говорить». Інші з натовпу звинуватили пастора в гомофобних висловлюваннях і ненависті.
Далі є цікавим випадок християнської проповідниці Хатун Таш з Закутка Промовців (Speakers’ Corner) у лондонському Гайд-парку. Speakers’ Corner вже давно є символом свободи слова у Великобританії та в усьому світі. Колишня мусульманка, Таш стала добре відома своїм християнським служінням, яке викликало погрози розправи з боку мусульман. У липні на неї напали й порізали обличчя. 13 вересня поліція випровадила Хатун з Закутка Промовців заради її власної безпеки, хоча вона заявила, що хоче продовжувати виступати і вважає, що мусульмани погрожують лише для того, щоб поліція припинила її проповідь. У поліції їй повідомили, що якщо вона повернеться в Закуток Промовців, її заарештують.
Усе це вписується у все більш дисонансну тенденцію, яка засвідчує, що ми входимо в постхристиянське суспільство, яке принижує символи, вірування і навіть цінності самої віри, на якій базується західна цивілізація.
«Можливо, зараз більше, ніж будь-коли з тих пір, як Костянтин легалізував цю практику в Римській імперії, християнство стикається з суспільною нетерпимістю та підозрою в Європі», – написав Роджер Кіска в нещодавній статті про справу Онуохи.
Він зазначає, що проблема не в тому, що релігійна свобода у Великобританії недостатньо захищена. Акт про права людини 1998 року захищає її. Завдяки йому у 2013 році Надя Евейда, співробітниця British Airways, головної авіакомпанії Великобританії, виграла свою справу в Європейському суді з прав людини після того, як British Airways змусила її перестати носити свій хрест із білого золота під час роботи. Суд пояснив, що це фундаментальне право виявляти свою віру зокрема і носінням хреста, - пояснює Кіска, «тому що здорове демократичне суспільство має толерувати і підтримувати плюралізм і різноманітність».
Але земля, яка пишається Великою хартією вольностей (Magna Carta)— хартією англійських свобод, наданою королем Джоном 15 червня 1215 р., яка заклала основу для прав людини в англо-американській юриспруденції, — схоже, стає поблажливою щодо того, що підриває основи здорової демократії.
«Це структурна проблема в нашій культурі, в тому числі серед установ, таких як Національна служба охорони здоров’я та наша судова система, які просто не усвідомлюють важливості хреста для християн», – каже Кіска.
Під час роботи в Ефіопії я був одним із небагатьох людей, які не демонстрували релігійних символів чи одягу. Ефіопія, одне з найстаріших християнських суспільств, залишається однією з найбільш релігійних країн світу. Майже кожен дорослий і дитина Ефіопії носять хрест або розп’яття на шиї, за винятком частини мусульманського населення країни, яке носить те, що хоче, і може це робити абсолютно вільно. Порівняно з Ефіопією, ставлення до релігії у Великобританії стає дедалі більш неліберальним, відстаючи від країни, яку ми можемо вважати відсталою.
США є більш відверто релігійними, ніж Великобританія; це, мабуть, найбільш релігійна розвинена країна у світі. Але цей ентузіазм часом супроводжується антирелігійним запалом, сильнішим, ніж у Великобританії.
У есе на Spectator-і «Забуті Богом: релігія зникає з американської політики», Деміан Томпсон стверджує, що недооцінюється причина, яка лежить в основі суспільної напруженості в США, і яка полягає в «тектонічних зрушеннях, що відбуваються між богобоязною Америкою та її світським близнюком, що формується». Ці сили найбільш помітно зіткнулися під час «нищівного виборчого року 2020», - каже Томпсон, і американці «прокинулися в реальності, що чотири століття християнського процвітання підійшли до кінця». Замість нього, за його словами, прийшов «жорстокий секуляризм, який швидко стає «релігією» за замовчуванням для американців, народжених після 1981 року, менше половини з яких називають себе християнами».
Влітку під час заворушень 2020 року в США пройшла хвиля нападів на християнську власність: в церкви кидали бомби і коктейлі Молотова, а з релігійних пам’ятників знімали голови. Ми не зазнали нічого подібного у Великобританії. Можливо, ми отримали це завдяки нашій системі з часів Реформації. Натомість антирелігійні методи в сучасній Британії є більш витонченими, що відображає більш глибокий рівень заблуду в порівнянні з США, як описав Лев Толстой у своєму есе «Релігія та мораль» 1893 року.
«Настанови світської моралі, яка не ґрунтується на релігійних доктринах, точнісінько подібні до того, що могла б зробити людина, не обізнана в музиці, якби її зробили диригентом і вона почала б махати руками перед музикантами, добре підготованими у тому, що вони виконують», – написав Толстой. «Завдяки власному темпу та тому, чому навчили музикантів досвідчені диригенти, музика могла б продовжуватись ще деякий час, але, очевидно, жестикуляції паличкою людиною, яка нічого не знає про музику, були б марними і врешті-решт збентежили б музикантів і збили б оркестр з ритму».
Національна служба охорони здоров’я, схоже, містить деяких диригентів, які перебувають в схожому стані. Тепер диригенти судової влади Великобританії повинні вирішити, чи слід цю ситуацію виправляти, а чи і надалі схвалювати, як і те, яке місце має християнський хрест у постхристиянській Британії.
Джерело: The American Conservative
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут.