У перший день християнського літнього табору при церкві «Ковчег» у Дніпрі російська ракета вибухнула неподалік, змусивши понад сотню дітей шукати порятунку в підвалі. Малеча тремтіла, шукала мам і молилася, а пастор-волонтер обіймав і молився разом з ними.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Про це пише slovoproslovo.info з посиланням на The Christian Post.
24 червня, коли понад 200 дітей у віці від 7 до 14 років гралися на подвір’ї церкви «Ковчег» у Дніпрі, пролунав потужний вибух. Потім ще один. І ще. Загалом чотири. Останній з них був зовсім поруч.
«Ми були шоковані. Це було страшно для дітей. Вони тремтіли від страху», — розповів Сергій Вівчар, диякон та лідер служіння в церкві.
Вибух був настільки потужним, що в церкві затремтіли вікна та стіни. Понад 100 дітей довелося терміново спустити у вузький церковний підвал, розрахований максимум на 50 осіб.
«Ми сиділи на холодній підлозі, стиснуті між стінами і страхом. Один хлопчик обіймав молодшого братика, інший затулив вуха руками. Дехто шепотів: “Мамо, де ти?”, інші просто дивилися в одну точку», — згадує Вівчар.
Через вимкнену мобільну мережу діти не могли зателефонувати батькам. Це лише погіршувало їхній страх. Дехто з дітей плакав, просив додому. Близько 50 дітей пішли з батьками, решта залишилися в таборі.
Серед них був і Влад, 13-річний хлопчик, який, як згадує пастор, «хотів виглядати сильним, але тримав його за руку і плакав».
Війна краде дитинство
Уже третій рік церква «Ковчег» проводить християнський літній табір для дітей, які зростають під звуки повітряних тривог, вибухів і новин про війну. Ціль — подарувати їм хоча б частинку нормального дитинства, і, що найголовніше, — показати любов Бога.
«Ці діти мають багато болю. Ми не можемо повернути їм дитинство, але можемо дати їм обійми, спокій, безпечне місце», — каже Вівчар.
Після 40 хвилин у підвалі дітям запропонували вийти на свіже повітря. Пастор молився з ними, нагадуючи, що Ісус їх любить.
Наступного дня сталося несподіване: всі 50 дітей, які пішли додому після обстрілу, повернулися. Більше того — деякі привели друзів.
«Ми продовжили програму. Так, без гучних ігор і без безтурботного сміху, але з надією і молитвою», — згадує пастор.
Травма війни: страх, ПТСР і тиша в очах
У дітей виявляються глибокі ознаки травматичного досвіду. Влад, якого вважають «сильним», зізнається, що хоче постійно плакати. Дівчинка 12 років почала боятися темряви. Її мама думала, що це перехідний вік, але донька зізналася — це страх перед бомбами.
Багато дітей мають родичів на фронті або вже втратили близьких. Деякі втратили можливість радіти.
«Ні одна фотографія не передасть те, що ми бачили в очах цих дітей. Але ми мусимо говорити про це. Ми мусимо пам’ятати, молитися і не звикати», — закликає Сергій Вівчар.
Табір церкви «Ковчег» у Дніпрі — це не просто літній відпочинок. Це акт духовного спротиву, це любов на практиці. Це — те, що лишається, коли зникає нормальність: молитва, обійми, спільнота і віра, що Ісус бачить сльози кожної дитини.
У 2023 році в таборі було 160 дітей. У 2024 — 180. Цьогоріч зареєструвалося понад 200. Попри війну, діти хочуть чути Слово Боже. І це — надія.
Джерело: slovoproslovo.info
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут