Після цього врешті можна подивитись серіал, але обов’язково в оригіналі з субтитрами – щоб не просто відпочивати, а й прокачувати знання англійської. Повідомляє УП.Життя
Впізнали у цьому описі себе? Вітаємо, ви точно продуктивна людина. Але тоді до вас є ще декілька запитань. Чи відчуваєте ви провину у ті дні, коли не робите нічого? Чи любите і цінуєте ви себе незалежно від того, скільки справ за день виконали?
Якщо самооцінка у вас прив’язана до списку виконаних завдань, є ймовірність, що ви страждаєте від токсичної продуктивності. Це стан, коли людина робить масу справ, нехтуючи відпочинком, оскільки тільки так вона задоволена собою.
Часто за токсичною продуктивністю ховаються психологічні розлади. Які саме та як розпізнати у себе токсичну продуктивність – про це "УП.Життя" розповіла психотерапевтка Софія Влох.
Що таке токсична продуктивність?
Продуктивність – це здатність досягати певних результатів, оптимально використовуючи ресурси. Токсичною вона стає тоді, коли бажання зробити все і навіть більше починає отруювати наше життя, пояснює Софія Влох.
Наприклад, коли ви відчуваєте провину за невиконані завдання. Або уявімо ситуацію: ви прийшли додому після довгого робочого дня вкрай втомлені, але змушуєте себе піти в спортзал на силове тренування, хоча організму явно буде краще виспатись.
"Особливістю токсичної продуктивності є те, що вона не приносить нам задоволення. Замість того, щоб похвалити себе за виконану роботу, ви картаєте себе, що зробили недостатньо", – зауважує Софія Влох.
Основні ознаками токсичної продуктивності є:
- відчуття провини та сорому за те, що не працюєте або не виконуєте всі завдання;
- нереалістичні завдання, коли вимагаєте від себе надто багато;
- неспокій через те, що не встигаєте все заплановане;
- відсутність задоволення від зробленого, бо досягнень завжди мало;
- ви оцінюєте себе лише за результатами роботи.
Токсична продуктивність необов’язково може стосуватись роботи. Це може бути надмірне захоплення спортом чи, наприклад, фанатичне підтримання порядку в домі. Форми можуть бути різні, але суть залишається незмінною: лише виконуючи певний список справ, людина відчуває себе цінною та не страждає від відчуття провини.
Крім цього, "у парі" з токсичною продуктивністю часто йде перфекціонізм – бажання виконувати все без жодної помилки. Але оскільки це неможливо, людина розчаровується у собі.
Чому в людей виникає токсична продуктивність?
Коротка відповідь – найчастіше усе починається з дитинства. Зазвичай діти переймають подібну модель поведінки від батьків. Якщо у вашій сім’ї відпочинок був під забороною, батьки самі не вміли відпочити, а вас за бажання відпочити називали ледарем – тоді ризик виникнення токсичної продуктивності доволі високий.
"Наші батьки виросли на принципі, що ти повинен працювати, не покладаючи зусиль. Багато хто з нас чув, що відпочинок – це зло. Це для ледачих.
Можливо, мета у батьків була благородна. Але часто вони нам некоректно доносили ці посили", – пояснює психотерапевтка.
На цьому моменті хтось з читачів точно подумає – та ну, немає нічого поганого в тому, щоб вчити дитину цінувати працю. Однак, психологиня уточнює, йдеться не про те, щоб нівелювати цінність праці у дитячих очах. Просто потрібно, щоб дитина відчувала, що її люблять незалежно від досягнень.
"У нормі люди повинні відділяти самоцінність та свою поведінку. А коли батьки з’єднують цінність своєї дитини із, наприклад, її успіхами у школі – тоді вона відчуває, що достойна поваги лише коли отримує 12-ки", – пояснює вона.
Як наслідок, дитина виростає із переконанням, що вона достойна любові тоді, коли багато працює і постійно чогось досягає.
"У когнітивно-поведінковій терапії є такі поняття, які називаються "глибинні переконання". Це переконання про себе, світ, життя і вони можуть бути сформовані дуже дезадаптивно.
Одне з таких переконань – "я цінний/цінна лише тоді, коли я все роблю якнайкраще". Я хороша мама тільки тоді, коли всі речі вдома в мене попрані. Я хороша донька, коли принесла зі школи лише 12-ки. Але насправді наша цінність, доброта, любов – вони не вимірюються кількістю випраних речей та шкільними оцінками", – каже психологиня.
Люди, які виросли з такими установками, одержимі постійним розвитком і досягненнями, бо це для них чи не єдиний спосіб почуватись важливими і цінними. Але варто лиш один день відпочити, дивлячись серіали під чипси (і не дай Боже, дивитись його ще й не в оригіналі з субтитрами) – тоді вони відчувають провину.
З якими психологічними розладами найчастіше пов’язана токсична продуктивність?
Токсична продуктивність – це не психологічний розлад. Це певний стан, за яким у деяких випадках можуть ховатись психологічні захворювання.
Як пояснює Софія Влох, часто вона пов’язана з тривожним розладом.
"У тривожних людей токсична продуктивність може виникати як спосіб контролю. Вони думають, що коли контролюють все, тоді буде менше тривоги. Для того, щоб тримати цей контроль, вони можуть робити щось надмірно", – пояснює психологиня.
Водночас при тривожних розладах людина може сконцентруватись на одній діяльності, а іншої – уникати.
Наприклад, вона може дуже багато прибирати, бо це її заспокоює. Але якщо говорити про роботу, де багато взаємодії з людьми та тривоги, то тут, навпаки, людина може уникати певних завдань.
Також токсична продуктивність іноді притаманна людям з розладами харчової поведінки або дисморфофобією. Йдеться про надмірні заняття спортом, коли мотивація у людини не просто фізично розвивати тіло, а "відпрацювати" калорії.
"Це коли людина думає "якщо я наберу вагу, то буду негарною і мене не будуть любити". Вона у такий спосіб зв’язує свою самоцінність з кількістю тренувань та відвідувань спортзалу", – пояснює Софія Влох.
Крім цього, токсична продуктивність може виникати при розладі дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ).
"У цьому випадку вона виникає внаслідок надмірного стрибка ідей або гіперфокусу. На певну діяльність витрачається дуже велика кількість часу, а на те, що справді важливе, але нецікаве, навпаки, дуже мало", – зазначає психологиня.
До чого може призвести токсична продуктивність?
Одна з головних проблем – це вигорання, адже часто людина з токсичною продуктивністю не дозволяє собі відпочити. Відповідно, їй ні звідки черпати свій ресурс. З часом це може призвести до виснаження, як фізичного, так і ментального.
Постійне виснаження, своєю чергою, може призвести до депресії, каже Софія Влох.
"Відпочивати важливо. Можу навести таку метафору: щоб доїхати зі Львова до Києва, нам треба заправити відповідну кількість бензину в автомобіль. Бо якщо ми заправимо дуже мало, то не доїдемо.
Так само з нашим ресурсом. Якщо ми маємо бути продуктивні, то нам ідентично треба мати можливість, де наповнювати наш ресурс. Мати змогу, умовно кажучи, заливати цей бензин", – зазначає психотерапевтка.
Окрім цього, надмірна зацикленість на "досягаторстві" може призводити до проблем у стосунках з рідними. Адже на першому плані буде виконання завдань, а не спілкування чи проведення часу з близькими.
Ще одна потенційна проблема – погіршення самооцінки. У нормі вона повинна бути стійкою. Але якщо самооцінка змінюється щодня залежно від того, як ви сьогодні попрацювали – це призведе до ще більшої зневіри у собі.
Водночас Софія Влох додає, що у деяких випадках людина може жити так все життя і не відчувати жодного дискомфорту.
Що робити, якщо хочете позбавитись токсичної продуктивності?
Перше, з чого починається робота над собою – з визнання проблеми. Софія Влох радить поставити собі декілька запитань:
- за що ви цінуєте і любите себе?
- чи залежить ваша любов до себе від виконання певних задач, чи це опція за замовчуванням?
- чи відчуваєте ви провину за відпочинок?
Якщо відчуття провини є, а любите ви себе лиш тоді, коли виконали всі плани на день, тоді, ймовірно, у вас є токсична продуктивність.
Перше, з чого варто розпочати роботу над собою – це змінити розпорядок дня. Виділяйте для себе певний час для відпочинку, радить психологиня. Можете навіть вписувати його у план дня, якщо вам так зручніше.
"На жаль, для багатьох з нас відпочинок – це якщо ви їдете на море на два тижні. Це стається раз чи два рази в рік, а може його взагалі немає. Потрібно навчитися відпочивати кожного тижня, а в ідеалі – кожного дня. Навіть у дні, коли ви працюєте, треба мати свої пів години, щоб робити ресурсне для свого відпочинку", – радить психологиня.
"Щось ресурсне" може бути різним. Комусь хочеться лежати на дивані, переглядаючи серіали, а хтось йде на прогулянку до лісу. Шукайте власні способи та комбінуйте їх, радить Софія Влох.
Крім цього, проаналізуйте, що ви робите за день, і запитайте себе – що з цього для вас дійсно корисне, а без чого можна обійтись?
Можливо, вам потрібно сьогодні не піти у спортзал, а просто провести час з рідними та відпочити.
"Потрібно навчитись казати "ні" тій роботі чи надмірному навантаженню, яке виснажує, не відповідає цінностям і не є важливим", – додає вона.
Продовжувати глибинну роботу над собою можна з психотерапевтом.
Як виховувати дитину так, щоб в неї не розвинулася токсична продуктивність?
Важливо з дитинства повторювати дитині, що її цінність залишається незмінною незалежно від оцінки у школі.
Це не означає нівелювати важливість навчання чи будь-яких інших досягнень. Просто важливо, щоб дитина знала: її любитимуть завжди. А досягнення – це інша історія.
Наприклад, якщо ваша дитина принесла зі школи погану оцінку, не потрібно казати їй: "Як ти міг/могла", "Ти лінивий/лінива, треба більше старатися".
Спробуйте запитати, чому так вийшло. Наголосіть, що ви любите дитину, але м’яко нагадайте, чому важливо добре вчитися та запропонуйте свою допомогу.
"Можна сказати щось у стилі: "Я тебе люблю, мені справді шкода, що зараз в тебе є невдача. Давай ми будемо пробувати ще раз". Так ми розмежовуємо поведінку і цінність дитини", – наводить приклад психологиня.
Не змушуйте дитину постійно бути ідеальною, краще поясніть їй, що помилятись – це нормально.
"Треба подивитись всередину дитини та подумати, що ви б хотіли почути, якщо у вас щось не вдалось: фразу "я так і знала, що у тебе нічого не вийде", чи ви б хотіли почути "мені шкода, що так трапилось, так буває, але давай спробуємо допомогти".
Вам як батькам треба показати, що коли у нас є падіння у житті, ми можемо далі встати та проходити їх", – підсумовує психологиня.
Джерело: УП.Життя