Це другий подібний соціальний заклад громадського харчування у Броварах — у 2018 році там відкрилася пекарня з такою ж самою місією. Назва 21.3 — символічна. Йдеться про третю хромосому в 21-й парі — саме вона на генетичному рівні визначає синдром Дауна у людини.

«Насправді, це вже третя наша ініціатива. Першою була школа для дітей з синдромом Дауна, друга — пекарня з дуже обережним середовищем, де ці діти стажувалися. Третя ініціатива — це кафе. Тут вони матимуть більший контакт із соціумом, їм потрібно буде спілкуватися з більшою кількістю людей. Вони йшли до цього поступово», — розповідає Андрій Василенко, директор компанії Zeelandia. Ця компанія вже багато років підтримує соціальні ініціативи такого роду.

Син Андрія Василенка, Петро — один зі стажерів у кафе 21.3. Саме він зробив і виніс під урочисті оплески першу чашку кави у новому закладі. Разом із ним на відкритті практикуються ще троє стажерів.

Загалом у кафе проходитимуть стажування двадцятеро осіб, які зараз паралельно навчаються у школі — це підлітки із ментальними порушеннями віком від 13 до 17 років. Працюватимуть по три-чотири години. Себе спробують як офіціанти, помічники кухаря, прибиральники та бариста. У день відкриття стажерам випали важливі завдання — пригощати гостей власноруч зробленими канапками, а також кавою та десертами. А ще — роздавати інтерв'ю журналістам.

«Я буду працювати в цьому кафе офіціантом, також проходжу практику в пекарні. Мені тут дуже подобається. Крім цього я вчуся в школі, люблю спорт, фізкультуру, українську мову, інформатику», — розповідає один зі стажерів, Ілля. Він, як і інші практиканти, вбраний у білу сорочку та темно-зелений фартух. Зізнається, що насправді його мрія — це стати співаком, а улюблена пісня — саундтрек з фільму Скажене весілля. Каже, що коли-небудь хотів би виступити на сцені столичного Палацу Спорту.

Деякі стажери проходять практику в кафе не самі. Так, наприклад, стажерка Влада працюватиме разом із мамою Світланою. Проте на відміну від колеги Іллі, Влада ще не визначилася, ким хоче бути, коли виросте. Тож поки опановує себе в різних сферах.

«У цьому проекті ми давно — Влада закінчила школу, а тепер перейшла працювати в кафе. Стажери можуть брати участь у різних процесах: допомагають шеф-кухарю на кухні, роблять каву на барі, розносять їжу як офіціанти», — розповідає Світлана. Сама вона також працюватиме в кафе, хоча до цього мала досвід роботи у зовсім інший сфері — працювала в поліклініці.

За словами директора благодійної організації Перспектива 21.3 Ігоря Індила, практика у таких закладах, як цей, допоможе людям з синдромом Дауна напрацювати низку корисних соціальних навичок: взаємодія з людьми, встановлення соціальних контактів, акуратність, здатність виконувати поставлені завдання. В подальшому цей корисний досвід допоможе їм повноцінно працевлаштуватися до інших закладів громадського харчування та стати максимально незалежними. Крім Броварів подібні заклади вже працюють також у Луцьку та Харкові.

По суті, говорить Індило, у кафе 21.3 створюють «тепличні» умови, які дозволять людям з синдромом Дауна зануритися в роботу та навчитися працювати добре. Але в подальшому їм буде необхідне підтримане працевлаштуваня — тобто постійна підтримка і супровід на робочому місці.

Тут, у 21.3 такий супровід надає Марія Василенко — вона займатиметься плануванням графіку роботи для особливих стажерів, керуватиме цією роботою та допомагатиме виконувати поставлені завдання.

«Наші стажери — неповнолітні, вони ще навчаються в школі, тому не мають права бути працевлаштовані. З ними приїжджають вчителі зі школи, а потім передають стажерів мені. Я відповідаю за них тут», — говорить Марія Василенко.

Вона пояснює специфіку роботи із людьми з синдромом Дауна: каже, що їм потрібно показувати, що саме робити і як, а не роздавати завдання на словах. Кожне завдання треба демонструвати візуально — наприклад, накрити стіл, розставити посуд. Стажери потім зроблять те ж саме. Акцент треба робити на якійсь одній задачі, адже такі люди — монозадачні, їм складно виконувати кілька складних завдань одночасно.

Марія Василенко та інші працівники кафе, які не мають особливостей ментального розвитку, також пояснюватимуть специфіку цього закладу гостям — наприклад, що замовлення, можливо, доведеться чекати трохи довше, ніж вони розраховували. Крім того, практика показує, що не всі гості готові, щоб їх обслуговували люди з такими особливостями, каже співрозмовниця.

«В кафе можна буде купити як продукти з собою, наприклад, свіжий хліб або булочки, так і замовити щось поїсти в закладі, — розповідає Марія Василенко про меню кафе 21.3, — Це крем-супи, також сендвічі, круасани — все з нашої пекарні. Таким чином ми з нею співпрацюємо».

Обидва ці заклади працюють у кооперації: частину зароблених грошей віддають на благодійність та на подальше утримання організації.

У Перспективі 21.3 є плани щодо розширення: на другому поверсі цієї ж будівлі, над кафе планують відкрити спеціалізований центр. В ньому вихованцям надаватимуть підтримку та супровід та готуватимуть до виходу в доросле і самостійне «плавання».

І кафе, і пекарня 21.3 мають спільну місію — показати, що особливі люди, якими б вони не були, повинні мати своє місце у суспільстві, додає Андрій Василенко. Для того, щоб це відбулося, потрібно об'єднати зусилля влади, бізнесу та небайдужих громадян. Адже кожен, хто приходить сюди і купує смаколик, теж долучається до важливої і корисної справи.

Джерело: НВ

_____________________

Всеукраїнський Собор — це об’єднання релігійних та громадських організацій, а також усіх небайдужих громадян навколо християнського шляху розвитку української держави.

Підписуйтесь на нас у Телеграм, Вайбер, Фейсбук та Інстаграм, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!