В Україні, на жаль, відсутні опитування педагогів щодо проявів до них насильства. Офіційна ж статистика освітнього омбудсмена, за словами Лещик, абсолютно не відображає реальну картину. Наприклад, у 2025 році омбудсменка отримала 165 звернень щодо булінгу, а з початку 2026 року — ще 66 таких звернень. За весь цей період лише два звернення були від освітян. Це яскравий приклад того, наскільки рідко вчителі повідомляють про булінг. Водночас усе більше педагогів повідомляють про цькування з боку колег та директорів шкіл, тобто про мобінг. У 2024 році було отримано 68 звернень щодо мобінгу, а у 2025 році — 84.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Освітня омбудсменка Надія Лещик наголосила, що українські вчителі страждають від булінгу з боку дітей, проте фактично не захищають себе через низку аспектів. І досі заяви педагогів щодо цькування залишаються поодинокими, пише vseosvita.ua.
Чому вчителі рідко звертаються зі скаргами на булінг?
Тиск з боку керівництва
Частина педагогів не звертаються через тиск з боку керівництва, бо деякі директори просять освітян «не здіймати галас» щодо випадків булінгу, щоб не втратити репутацію.
Тому під тиском керівника, боячись наслідків, педагоги не повідомляють поза межами закладу про випадки цькування щодо них. Але в результаті замовчування такі ситуації не розв’язуються, а лише загострюють проблему. Трапляються й випадки, коли директор не хоче розбиратися у ситуації взагалі, самоусувається від вирішення проблеми або займає найбільш вигідну позицію.
Водночас є педагоги, які не бажають повідомляти про випадки булінгу, бо переконані, що це буде сприйматися так, наче «вчитель йде на конфлікт» з керівництвом школи, органом управління освітою, засновником закладу, батьками.
Страх виглядати непрофесійно
Педагогу буває соромно перед колективом заявити про те, що він страждає від насильства з боку дитини. Він боїться виглядати непрофесійно, адже в суспільстві існує думка, що педагог має справлятися з такими ситуаціями. Вчитель хвилюється, як це може відобразитися на його подальшій роботі, авторитеті, комунікації з дітьми.
Омбудсменка наголосила, що повідомлення про булінг — це точно не про страх, а про сміливість говорити, про вміння конструктивно й відповідально реагувати на проблеми. Тобто це, навпаки, показує професійність учителя. Адже проблема в тому, що коли дитина кривдить вчителя, а в закладі освіти відсутнє реагування на таку ситуацію, і вчитель об’єктивно не може захистити себе, то це фактично «унормовує» таку модель поведінки.
Вчинення дитиною булінгу може свідчити про те, що вона перебуває у складних життєвих обставинах та потребує допомоги. Якщо насильство не припиняється, а з кривдником не проводиться відповідна робота — це може мати руйнівний вплив на розвиток такої дитини.
Небажання «псувати майбутнє» дитини
Частина педагогів не повідомляють про булінг щодо себе офіційно, оскільки їм шкода учня або її батьків. Вони не хочуть «псувати дитині майбутнє», якщо справа дійде до суду.
Нестача знань
На жаль, не всі педагоги знають, як правильно повідомити про булінг й захистити себе, вважають механізм захисту від булінгу заскладним або ж не знають, що мають право на захист, зокрема судовий. Є педагоги, які сподіваються, що все вирішиться само собою. Наприклад, коли дитина, яка кривдить вчителя, закінчить школу.
Зневіра у можливість себе захистити
Частина педагогів не вірить, що щось зміниться, якщо вони звернуться за захистом від булінгу, зокрема через недосконале законодавство.
На жаль, українське законодавство фактично передбачає захист лише дітей, а не дорослих. Закон, де нині міститься визначення булінгу — це Закон України «Про охорону дитинства», і вже навіть із цього можна зробити висновок, що цей закон за своєю суттю не покликаний захищати повнолітню людину.
Подекуди суди взагалі закривають провадження, бо вважають, що булінг може стосуватися лише неповнолітніх. Так, у Постанові одного із районних судів Дніпропетровської області зазначається, що вітчим учениці вчинив булінг відносно вчительки математики, а саме ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, принижував честь і гідність, внаслідок чого потерпілій могла бути завдана шкода психічному здоров’ю. Вітчиму учениці інкримінувалося вчинення булінгу. Однак суд вказав, що суб’єктом булінгу може бути лише неповнолітня особа, а отже вітчим учениці не є суб’єктом вказаного правопорушення. У результаті справу було закрито через відсутність складу правопорушення.
Свої права потрібно захищати
У висновку Лещик звернулася до педагогів та закликала не боятися говорити й захищати свої права.
Коли ви захищаєте себе від булінгу — ви показуєте свою силу, стаєте прикладом і відстоюєте безпечне освітнє середовище для всіх учасників освітнього процесу, — зазначила омбудсменка.
Перший крок до захисту прав — правова обізнаність. Потрібна щоденна комунікація з освітянами, адже ситуація свідчить, що педагоги не завжди знають, як захистити свої права. Водночас самої лише обізнаності про свої права та механізми їх захисту недостатньо, якщо немає волевиявлення педагога захищати свої права. Вчитель має не лише розуміти, як на практиці можна захистити власні права, а й мати сміливість звернутися до відповідних органів.
Джерело: vseosvita.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут