Як привчити дітей до домашніх обов’язків
Все для сімей
01.03.2021
Редакція The Village Україна запитала в дитячого психіатра та психолога, з якого віку та яким чином привчати дітей до домашніх обов’язків, а також як це впливає на розвиток дитячої психіки

Для того, щоб залучити дитину до виконання домашніх обов’язків, їй має бути цікаво.

Приєднуйтесь до нашої групи у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!

Є кілька правил:

- хвалити одразу, а не потім. Дитина має відчувати свою значущість. Обов’язково треба ловити момент, коли діти виконують щось добре й не зберігати похвалу на колись, а робити це одразу. Водночас не треба боятися, що це якось може розбалувати дитину;

- командна робота. Ситуація: мама дала завдання, а сама дивиться телевізор чи гортає Instagram. Так не має бути. Усе потрібно робити разом, у формі спільної діяльності. Дитина дивиться та вчиться, а заразом активно проводить час із батьками;

- приклад. Не тільки працювати треба разом, а й хвалити й дитину, і себе. Наприклад, я молодець, бо сьогодні приготувала пиріг. Важливо, щоб дитина це чула й бачила.

У якому віці та що доручати

Привчати до обов’язків можна навіть у віці двох років. Але потрібно давати такі завдання, які дитина може виконати. Мають бути межі й реальні очікування. Дворічному малюку не можна доручити одночасно прибрати іграшки та замісити тісто. Після виконаного завдання дитина має отримати задоволення від своєї компетентності. А тому даємо тільки підсильні для конкретного віку завдання.

- Діти 2-4 років. Ми можемо запропонувати їм допомогти витерти пил, розкласти окремо вимиті виделки й ложки, посортувати пласкі та глибокі тарілки, зібрати брудну білизну в корзину, погодувати домашніх тваринок.

- Діти 5-7 років (передшкільний вік). Можемо просити їх прибрати іграшки, застелити ліжко, протерти вимитий посуд і розкласти його, дістати покупки з пакетів.

- Шкільний вік. Розширюємо перелік обов’язків. Дитина може поприбирати у власній кімнаті, пропилососити, полити квіти.

Чому не можна все робити замість дітей

Коли діти виконують дорослу роботу, вони отримують визнання батьків. А тому — задоволення. Вони відчувають компетентність, і це для них надзвичайно важливо. Що більше діти виконують завдань, із якими вони добре справляються, то більше вони хотітимуть виходити за межі своїх можливостей і виконувати щось нове. Таким способом діти підвищують самооцінку й відчуття відповідальності.

У сім’ї, де мама чи тато все роблять самі, у дитини немає потреби щось виконувати. Дитина знає, що прийде зі школи, а мама / тато наготує їсти, поставить тарілку, поприбирає в кімнаті та складе речі в шафі. Дитина не розуміє, що вона це повинна виконувати сама. І вона в цьому не винна. Причина в тому, що в сім’ї просто не було такої практики. Існувала одна модель поведінки, і дитина не знає, що можна інакше. Її ніхто не навчив і не показав, як.

Це, відповідно, позначається на подальшому житті таких дітей. У дорослому віці вони можуть стати безпорадними. Наприклад, не зможуть самостійно виконати побутові справи. А ще важливіше — не зможуть ухвалювати самостійні рішення та чекатимуть, поки хтось за них це вирішить.

Це стосується глобальних питань: зміна роботи, місця проживання, стосунки. Не навченим відповідальності дітям у дорослому житті складно робити кроки. Вони звикають, що над ними є авторитарна поведінка з вказівками, що робити, як і коли. Вони не можуть самостійно вирішувати.

Ситуація: дитина виконує домашні справи з татом, а з мамою показує спротив чи навіть істерику. Чому так

Так відбувається не тому, що дитина більше любить тата. Насправді все дуже навпаки. Наприклад, є скляна ваза — тато. А є надійна сталева каструлька — мама. І якщо взяти вазу, то з нею не можна робити все, що захочеться. А якщо взяти каструльку, то нічого з нею не станеться, вона прослужить все життя й не зламається.

Як правило, мама — це якраз ця каструлька. Дитина відчуває повну безпеку. А тому дозволяє собі більший прояв емоцій поруч із мамою. Зокрема, сильних негативних емоцій, з якими вона сама не справляється.

Читайте також: Два слова, які змінюють життя сім'ї

Істерика, спротив, сльози й крик — це інстинкт. У дитини ще не розвинений імпульс-контроль, за який відповідає префронтальна кора мозку. А тому фізично не працює контроль, аналіз, критичне мислення. Це все формується аж до 25 років.

Коли ви просите дитину щось зробити, а вона відмовляється чи навіть злиться, то запускається сирена істерики. Раціональні пояснення в цей момент на дитину не діють.

Як заспокоїти

- приєднатися до емоцій дитини (це можна зробити словами: я чую, я знаю; озвучити емоції: ти злий, ти наляканий);

- механічне стишення (тссссс, я знаю, я поруч);

- переключення уваги або відволікання (працює для маленьких дітей);

- спуститися нижче рівня обличчя дитини й тільки тоді починати говорити (це показує, що небезпеки немає);

- не забороняти дитині емоції (те, що для нас не проблема, для дитини — катастрофа). Істериці треба давати право бути.

Тільки після заспокоєння можна починати розмову з дитиною, пояснити важливість її допомоги, озвучити прохання чи доручення.

Привчати дитину до домашніх обов’язків треба якомога раніше. Тільки так це пройде простіше й невимушеніше.

Якими можуть бути перші обов’язки

Найперше потрібно навчити дитину збирати іграшки, складати свої речі в шафу й відносити в прання. Іграшки треба вчити збирати, як тільки дитина починає усвідомлено гратися. У середньому це від 9 місяців. Для цього можна використовувати іграшкові візки з магазину, різноманітні кошики й коробки. Корзина має бути максимально доступна й зручна саме для дитини. Водночас важливо, щоб іграшки завжди лежали в одному місці.

Спочатку для того, щоб привчити дитину до порядку, батькам потрібно збирати іграшки разом із дитиною. Наприклад, одну іграшку кладе тато чи мама, наступну — дитина, і так, поки все буде прибрано. Після цього варто подякувати дитині, сказати, яка вона молодець і наголосити, як стало чисто й красиво.

Якщо говорити про залучення дитини до домашніх справ сім’ї, то потрібно трохи почекати. Рекомендується починати не раніше ніж з року й трьох місяців. Спочатку можна давати легкі завдання. Наприклад, протерти пил або розмішати щось під час готування їжі. Часто діти з великим задоволенням допомагають батькам у домашніх справах, важливо не критикувати й не говорити дитині про те, що щось зроблено погано чи неправильно. Треба підбадьорювати та хвалити.

Як розмовляти з дитиною

Батькам потрібно набратися терпіння й розуміння. Важливо не використовувати в спілкуванні з дитиною фрази: «Ось мама / тато все роблять самі, нам складно, ми втомлюємося, потрібно, щоб ти допоміг(-ла)». Так у дитини сформується почуття провини та злості.

Кращою й ефективнішою буде фраза: «Не міг (могла) би ти мені допомогти, без твоєї допомоги мені не впоратися». Це допоможе сформувати в дитини власну значущість і потрібність.

Чого батькам слід уникати

- карати прибиранням. Якщо дитина поводилася погано, не можна карати прибиранням. Бо єдиний висновок, який зробить дитина, — це зв’язок, що прибирання дорівнює покаранню. Це не буде приносити їй задоволення. Вона почуватиметься пригніченою;

- робити все самостійно. Через брак часу батьки часто все роблять самі й не залучають дитину до домашніх справ. Це негативно впливає на розвиток, не формує почуття відповідальності. Пізніше, уже в дорослому віці, коли батьки попросять про допомогу, то не отримають її. Дитина не розумітиме й не бачитиме в цьому необхідності.

Що дають дитині домашні обов’язки

Коли батьки доручають дитині домашні справи, то формують її самостійність і відповідальність. А ще поліпшують моторику, фантазію й координацію рухів, які необхідні для здорового фізичного та психологічного розвитку.

Джерело: the-village.com.ua

Фото

_____________________

Всеукраїнський Собор — це об’єднання релігійних та громадських організацій, а також усіх небайдужих громадян навколо християнського шляху розвитку української держави.

Підписуйтесь на нас у Телеграм, Вайбер, Фейсбук та Інстаграм, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!

 

Все для сімей
Останні новини