Про це було заявлено на всіх рівнях при кожній нагоді і попереднім Папою Франциском, і Папою Левом, і держсекретарем Святого Престолу, кардиналом П'єтро Пароліном під час будь-яких міжнародних подій, зокрема під час участі в першому саміті миру, який відбувався у Швейцарії, наголошує Андрій Юраш. І в цьому ж контексті Святий Престол дуже активно працює для забезпечення та реалізації базових напрямів, які Україна очікує.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Про це пише ukr.radio.
"Максимальна гуманітарна підтримка та сприяння на міжнародній арені за допомогою важелів Святого Престолу"
Минулого тижня у Києві відбулася нарада українських послів за кордоном, на якій президент Зеленський оновив пріоритети для дипломатів. У цьому плані хотілося б розуміти, на що саме ви робите ставку?
Думаю, це абсолютно зрозуміло, що зараз вся українська дипломатія головний акцент робить на максимальних зусиллях для того, щоб у будь-який спосіб допомогти Україні досягти справедливого миру і прямувати до загальної нашої мети — перемоги у збройному протистоянні із Росією. І в цьому контексті, звісно, важлива роль відводиться саме і стосункам зі Святим Престолом. Розуміючи природу, характер, суть цієї і держави, і духовної інституції, ми можемо визначати напрями, за якими така співпраця, допомога, сфери і можливості спільних проєктів можуть досягти найбільшого результату.
Головне — це гуманітарний напрям. І свідченням того, що зараз між Україною і Святим Престолом є дуже високий рівень і взаєморозуміння, і взаємопідтримки, і взаємної координації зусиль на міжнародній арені, був минулий місяць, липень, коли до України з офіційними візитами прибули два офіційні представники. По-перше, Міністр закордонних справ Святого Престолу, секретар з відносин з іноземними державами Державного секретаріату Святого Престолу, архієпископ Пол Ричард Ґаллаґер та керівник спеціальної місії Святого Престолу з питань України, звільнення військовополонених, повернення дітей цивільних, кардинал Маттео Дзуппі, який одночасно є головним представником католицької церкви в Італійській Республіці як президент Італійської єпископської конференції. Отже, це дуже високий рівень. Президент мав нагоду з обома цими діячами зустрічатися. З кардиналом Дзуппі під час урочистостей до Дня державності 15 липня на Михайлівській площі він тричі оголошував і згадував про присутність високого представника Святого Престолу, а з архієпископом Полом Ґаллаґером була особиста зустріч в Офісі президента, яку очолив Володимир Зеленський. Там було обговорено ті принципові речі, про які, на мій погляд, варто зараз коротко нагадати.
По-перше, максимальна гуманітарна підтримка. Це і практичні речі, і продовження кількох гуманітарних акцій допомоги Україні, які з ініціативи Святого Престолу були дуже активно або розпочаті, або максимально розширені з перших днів збройної агресії проти України. А по-друге, це максимальна допомога Україні на міжнародній арені за допомогою усіх тих важелів, можливостей, дипломатичних каналів, які має Святий Престол. Я можу, звісно, деталізувати всі ці речі, але це головні базові моменти, за якими Україна і Святий Престол домовилися координувати свої зусилля і максимально плідно співпрацювати.
"Святий Престол однозначно підтримує державний суверенітет і територіальну цілісність України"
Днями Папа Лев XIV закликав припинити удари по об'єктах у війні Росії проти України. Далі хочу процитувати: "Я ще раз звертаюся зі щирим закликом до дотримання міжнародного гуманітарного права та припинення атак на цивільні об'єкти з обох боків". Про що може свідчити ця заява, крім того, що Папа не випускає із уваги війну Росії проти України?
Цю заяву треба розглядати в широкому контексті загалом позиції політики і напрямів дії Святого Престолу. Звісно, я вже про це згадував, що Святий Престол — це структура, держава, суб'єкт міжнародного права, який має подвійну природу. Природу як інституції державного штибу, а так само і церковної установи. І коли ми говоримо про державний вимір Святого Престолу як суб'єкта міжнародного права, тут жодних сумнівів не виникає.
Найперше, Святий Престол однозначно підтримує державний суверенітет і територіальну цілісність України. Про це було заявлено на всіх рівнях при кожній нагоді і попереднім Папою Франциском, і Папою Левом, і державним секретарем Святого Престолу, кардиналом П'єтро Пароліном під час будь-яких міжнародних подій, зокрема під час участі в першому саміті миру, який відбувався у Швейцарії. І в цьому ж контексті Святий Престол дуже активно працює для забезпечення і реалізації базових напрямів, які Україна очікує. По-перше, це підтримка нашої інтеграції в Європейський Союз. Хочу нагадати, що за кілька днів до історичного рішення у червні 2022 року, коли ухвалили надання Україні статусу країни-кандидата, Урсула фон дер Ляйн, голова Єврокомісії, прибувала до Святого Престолу, мала переговори з Папою Франциском, і головна тема, за її свідченнями, це була тема України. Однозначна позиція, в тому числі Святого Престол, спрацювала дуже позитивно для того, щоб у максимально стислі терміни вирішувалося багато питань.
"Ми робимо головний акцент щодо злочинного рекрутингу росіянами представників Африканського континенту"
Сьогодні ми маємо подібну тенденцію продовження тих самих напрямів, але маємо розширену географію допомоги і сприяння Україні у контексті цієї війни, яка триває на нашій землі. Це і багато зусиль, наприклад, щодо налагодження більш продуктивної взаємодії української дипломатії з багатьма країнами, представниками конкретно Латинської Америки, де Святий Престол має дуже потужні впливи і можливості реалізації своєї політики, з одного боку. А тепер у центрі уваги розширена позиція і сприяння у контексті Африки. Тут ми робимо головний акцент, і про це неодноразово наголошувалось у питанні злочинного рекрутингу росіянами багатьох представників Африканського континенту до війни в Україну. Панівна схема, за якою все це відбувається, це схема обману. Запрошують представників африканських країн на навчання, роботу, на інші різні форми активності, а потім їх інтегрують і залучають до воєнних дій. І в цьому контексті є абсолютне порозуміння про те, що в тому числі і за сприяння Святого Престолу буде велика кампанія роз'яснення і долучення до тих акцій, які б унеможливили дію і впливи Росії щодо вербування нових найманців для себе.
"Святий Престол розуміє причину найбільшої війни у Європі з часів Другої світової"
У контексті другої іпостасі Святого Престолу — як церковної інституції — то ми можемо говорити про цю традиційну, спадкову, генетично властиву для природи католицької церкви як християнської спільноти турботу про життя цивільних. Тому, повертаючись до початку відповіді на ваше запитання, я однозначно скажу, що саме ця експресія, яку ви процитували, перебуває у контексті християнської парадигми глобального загального розуміння світових процесів і розуміння війни як такої — як абсолютного зла. Але у цьому ж контексті Святий Престол завжди й однозначно заявляв, що він розуміє причину найбільшої війни у Європі з часів Другої світової війни, тобто в Україні. Він розуміє, хто почав, і тому однозначно уся наша потуга і гуманітарна, і політична перебуває у контексті вирішення базових речей, які мали б на меті досягнення справедливого, тривалого й автентичного миру на боці саме України, як Папа Лев завжди додає.
"Від початку повномасштабного вторгнення наші відносини набули стратегічного характеру"
Лев XIV на Святому Престолі трохи більше року. Як змінилися відносини України та Ватикану? У який бік і наскільки стратегічно?
Я використав би останнє слово з вашого запитання "стратегічно", для того щоб взагалі змалювати картину наших відносин. На мій погляд, від початку повномасштабного вторгнення наші відносини стали активними, вони поглибилися і набули стратегічного характеру, стратегічного партнерства. І в цьому контексті хочу сказати, що саме такого рівня було досягнуто ще за попереднього понтифікату, за Папи Франциска. У цій лінії, у цій модальності немає сумніву, що і Папа Лев продовжує та розвиває ці взаємини. Такого характеру, такого типу близькості стосунків між Україною і Святим Престолом, я думаю, у нашій історії, від часу відновлення дипломатичних відносин у 1992 році, ще не було. Лише з Папою Левом XIV наш президент зустрічався вже тричі. Безпосередньо після інавґураційної меси, у день інавґурації і потім минулого року двічі у липні та грудні в абсолютно виняткових обставинах. Папа особисто, державний секретаріат загалом, Святий Престол як потужна та одна з найвпливовіших міжнародних церковних інституцій, а з іншого боку, як держава, котра має чи не найбільшу історію дипломатичної присутності у світі: більше двох тисяч років, від часу заснування церкви у в різних формах, у часі тисяч років існування окремої Папської держави та від 1929 року, коли було знову відновлено державність вже у рамках теперішнього Святого Престолу — уся традиція працює на те, щоб учасники світового процесу дотримувалися рамок і міжнародного права. У цьому контексті усі зусилля спрямовані на підтримку України.
"Ні в кого не виникає питань, хто несе відповідальність за цю війну"
Є, очевидно, багато речей, про які ми можемо говорити на рівні вже конкретики, практики. Я вже згадував про місію кардинала Маттео Дзуппі, який майже у щотижневому режимі працює для того, щоб допомогти, визволити, повернути українських полонених додому. Працює для того, щоб наші цивільні діти, представники інших груп, наприклад, поранені, лікарі, священнослужителі, медики, були якнайшвидше повернуті до рідних домівок. Це дуже важливий трек, і про це згадувалося на нараді керівників закордонних дипломатичних установ України, про що ви також говорили. Україна це цінує та намагається зі свого боку створити всі умови. Наприклад, коли кардинал Маттео Дзуппі у липні приїжджав до нашої країни, без жодних сумнівів Україна надала йому можливість відвідати табір, в якому утримуються російські полонені. Зараз очікуємо візиту кардинала Маттео Дзуппі також до Росії, де ми дуже хочемо і сподіваємося, що він матиме нагоду відвідати місця утримання українських полонених. На жаль, Росія відмовляє, і пресинг у цьому сенсі з боку Святого Престолу, з боку безпосередньо кардинала є дуже потужний. Пресинг у сенсі того, щоб максимально впливати і домагатися від Росії можливості побачити, в яких умовах утримуються українські полонені. Це тільки один приклад.
Так само продовжуються усі гуманітарні акції, які були розпочаті та мають на меті допомогти простим людям, котрі страждають щодня від жахів війни, пережити всі ці неймовірні умови. Не тільки продовжують діяльність дві структури "Карітасу", які є в Україні — "Карітас Україна", "Карітас-Спес" — але їхні можливості від часу повномасштабного вторгнення суттєво розширені. Крім того, була ще за Папи Франциска започаткована і зараз продовжується спеціальна гуманітарна місія, яку очолює дикастерія: ініціює та збирає кошти точково для конкретних потреб та конкретних регіонів. Дикастерія займається благодійництвом у Святому Престолі.
Отже, характер стосунків дуже високий. Це постійна взаємодія, наближення або вже й досягнення рівня стратегічного порозуміння і партнерства, наскільки це можливо в рамках сповідуваної Святим Престолом парадигми універсальної своєї місії, місії примирення. Місії, на перший погляд, яка базується на принципах нібито нейтральності та невтручання, але насправді — передбачає особливе наближення, допомогу і постійну взаємодію з тією стороною, яка страждає, яка зазнає агресії. І ні в кого — у світі загалом, у Святому Престолі, в очільників чи віруючих, державного секретаря чи міністра закордонних справ — ні в кого не виникає питань, хто несе відповідальність за цю війну, із ким координувати і як діяти для того, щоб зупинити жахи, насильство і терор, що його українці кожного дня відчувають з російського боку.
"Знадобилося 23 роки, поки Іван Павло ІІ зміг реалізувати свій план відвідати Україну"
Пане Андрію, які перспективи візиту Папи Римського в Україну, на вашу думку?
Це тема, яка постійно звучить, про яку постійно говорять і нагадують кожного разу. Наш президент особисто запрошував вже Папу Лева, офіційні папери давно передані — і безпосередньо президентом, і щонайменше від 2023 року про них при кожній нагоді згадують. Чому я кажу про 2023 рік, бо тоді відбувся офіційний візит тодішнього прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля до Святого Престолу і було передано усі необхідні формальні папери. З того часу кожного разу підтверджується це запрошення. І Папа особисто, і кардинал П'єдро Паролін так само говорять про те, що Святий Престол дуже серйозно розглядає цю можливість. Дуже серйозно — це означає, що беруться до уваги всі складові, коли і як можна його реалізувати, береться до уваги міжнародний геополітичний контекст цього візиту.
Ми пам'ятаємо, наприклад, як непросто відбувся, скільки потрібно було часу, щоб це зреалізувати — а то були мирні умови — поки що єдиний візит від часу відновлення української незалежності понтифіка Івана Павла ІІ у 2001 році. До речі, цього року ми святкували 25-річчя цього візиту. Папу було обрано у 1978 році, і знадобилося 23 роки, поки Іван Павло ІІ зміг реалізувати свій план відвідати Україну. Так само він відбувався під надзвичайно потужним тиском Росії, за умови ультиматуму з російського боку. Очевидно, що нічого не змінилося, а мабуть навіть суттєво посилилося у сьогоднішніх обставинах та умовах. Тому Святий Престол готується до ухвалення відповідного рішення, триває пошук відповідної модальності. Також я би хотів відзначити, що не лише все готово і підтверджено з боку української держави, у чому сумнівів жодних немає, але й з іншого боку є так само бажання, тобто із церковного боку докластися максимально, щоб це був повноцінний візит. Коли я кажу з церковного боку, то маю на увазі, в першу чергу, нашу Греко-католицьку церкву, Римо-католицьку церкву в Україні, які так роблять усе можливе, щоб у якнайшвидшому часі цей візит відбувся.
Джерело: ukr.radio
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут