Терористи захопили чотири пасажирських літаки, два скерували у вежі Всесвітнього торгового центру у Нью-Йорку, третій — на будівлю Пентагону, а четвертий впав у Пенсільванії після того, як пасажири вчинили спротив. Водночас десятки тисяч зуміли врятуватися, встигнувши вибігти з палаючих хмарочосів або дочекавшись допомоги.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Сайт nv.ua розповідає про чотири випадки, коли людям вдалося уникнути смерті, що здавалася неминучою з огляду на обставини.
Джордж Слей. Був на 91-му поверсі, літак врізався у 92-й
Це був звичайний робочий вівторок в Американському бюро судноплавства, офіс якого розміщувався у північній вежі Всесвітнього торгового центру. Дивний шум відволік увагу 63-річного інженера-конструктора Джорджа Слея. Озирнувшись, він побачив у вікні те, чого ніяк не очікував, — срібний фюзеляж боїнга, що летів просто на нього.
«За мить літак уже ударив у будівлю прямо над моєю головою, всього метрах у семи. Я впав на стіл, прикрив голову руками й почав молитися. На мене сипалися панелі підвісної стелі, книжкові полиці та світильники», — розповідав чоловік The New York Post.
Жодне скло в офісі не розбилося, з подивом відзначив Джордж. Його 11 колег були цілі. Чоловіки зрозуміли: треба якнайшвидше вибиратися.
Найближчі пожежні сходи були завалені. Залишався третій вихід. Суднобудівники рушили туди, однак Джордж ще повернувся в офіс, щоб забрати блокнот з номерами телефонів родини.
Наздоганяючи колег, помітив, що згори ніхто більше не спускався. Тоді він ще не знав, що всі люди, які перебували на поверхах з 92-го по останній 110-й, вже мертві.
На 78-му поверсі група наштовхнулася на стіну вогню.
«Це була перша ознака того, що ситуація різко погіршується, нас усіх приголомшило, коли ми це побачили. Пожежні крани лили воду на повну потужність. Ми були мокрі з голови до ніг», — згадував Слей.
Спуск тривав близько години. Перед входом до будівлі чоловік побачив поранених, у багатьох були сильні опіки.
У цю мить пролунав оглушливий вибух — другий боїнг врізався у південну вежу.
«Мене кинуло на стіну вестибюля, накотила хмара диму та пилу. Після того, як пил осів, я зміг підвестися на ноги. Почав гукати, і мене знайшли ще двоє хлопців, і потім ми ходили навколо, шукаючи допомоги», — розповідав Джордж.
Саме в цей момент випадковий фотограф зробив один із найвідоміших знімків 9/11. Джордж Слей — праворуч.
Рятувальники вивели постраждалих подалі від ВТЦ, обидві вежі якого невдовзі впали.
Слей за два роки вийшов на пенсію і переїхав із дружиною з Нью-Йорка у маленьке містечко Стоу в штаті Огайо.
«Я сказав би, що не мав психологічної травми, мені не сняться жахіття. Щастя, що моя родина була позбавлена горя, яке довелося пережити іншим. Одним поверхом вище — і мене б не було», — казав він.
У 2016-му Джордж зізнавався The Chronicle, що дав понад 100 інтерв'ю про події 11 вересня: «У всіх досі величезна спрага дізнатися деталі від тих, хто був там тоді».
Він дожив до 20-ї річниці трагедії. 19 жовтня 2021 року Джорджа Слея не стало.
Лоліта Джексон. Теракт можна пережити. Двічі
Сильний вибух. В офісі фінансової компанії Dean Witter на 72-му поверсі південної вежі Всесвітнього торгового центру гасне світло. Коридори і сходи затягує димом…
Ні, це не опис подій 11 вересня 2001 року. Таке сталося 26 лютого 1993 року, коли група терористів на чолі з Рамзі Юсефом підірвала на паркінгу північної вежі вантажівку з 600 кг сечовино-нітратної вибухівки та кількома балонами з воднем. Розрахунок злочинців полягав у тому, що північна вежа «ляже» на південну і обидві колапсують.
Але будівля витримала. Загинули шестеро осіб. Усі працівники і відвідувачі південної вежі, включно з молодою співробітницею Dean Witter Лолітою Джексон, успішно евакуювалися, хоч і наковталися диму й пилу…
«Та спроба терористів обрушити будівлю навчила нас найважливішому — треба тікати якнайшвидше, щоб урятувати життя», — писала Джексон у The Pennsylvania Gazette.
11 вересня 2001 року вона, уже молодший віцепрезидент Morgan Stanley Dean Witter & Co, готувалася до виступу на ранковій летючці, коли побачила у панорамному вікні, як літак врізається у сусідню вежу. Більшість співробітників подумали, що стався нещасний випадок, але інтуїція підказувала Лоліті: слід евакуюватися.
Ліфти південної вежі ще працювали. Служба безпеки скерувала людей з горішніх офісів до просторого фойє на 44-му поверсі. Перед тим, як сідати в ліфт, приятель Лоліти Томас Свіфт відбіг, щоб зателефонувати дружині. Коли він спускався наступним ліфтом, ще один захоплений терористами лайнер ударив у південну вежу на рівні 78−80 поверху. Томас загинув.
За її словами, нею ніби рухав автопілот. Вона добігла до станції метро і вскочила в потяг — останній перед тим, як лінію закрили. Через пів години, пересідаючи на автобус, жінка почула страшний гуркіт. Це впала південна вежа.
Люди у Нью-Джерсі спостерігають за падінням веж ВТЦ, 11 вересня 2001 року / Фото: REUTERS / Ray Stubblebine
«Я — живе свідчення того, що теракт можна пережити. Причому двічі», — казала Джексон Associated Press у 2023 році.
Вона радикально змінила життя після того дня. Спочатку взяла річну відпустку, а згодом узагалі залишила фінансову сферу. Присвятила себе різним хобі, навіть співала в Карнегі-холі.
15 років Лоліта Джексон працювала на відповідальних посадах у мерії Нью-Йорка, спеціалізуючись на кліматичній політиці. Нині є старшим радником в Університеті Пенсільванії.
«Я дуже щаслива людина. Мої друзі скажуть вам, що я живу на повну, бо знаю, що завтрашнього дня вам ніхто не обіцяє», — зізналася вона в інтерв'ю NBC News.
Джозефін Гарріс. Ангел-охоронець зі сходів В
За даними дослідників, тільки 20 осіб вижили у Всесвітньому торговому центрі вже після того, як обидві його вежі обвалилися. Серед цих 20 — шестеро пожежників та цивільна жінка, яку вони рятували. Та виявилося, що це вона врятувала їх…
Улітку 2001 року 59-річну бухгалтерку Транспортної адміністрації Нью-Йорка Джозефін Гарріс збила машина, жінка пошкодила спину і зламала ногу. Вона, втім, продовжувала в гіпсі ходити на роботу, на 73-й поверх північної вежі Всесвітнього торгового центру. 11 вересня, після того як викрадений терористами Boeing-767 врізався у будівлю, Джозефін нічого не лишалося, як поволі спускатися сходами В. Поки дійшла до 20-го поверху, була сильно виснажена.
У цей самий час нагору рухалася пожежна команда №6 із Чайнатауна на чолі з Джеєм Джонасом. До неї також входили Сол Д’Агостіно, Метт Коморовський, Майк Мелдрум, Білл Батлер і Томмі Фалько. Зустрівши Гарріс, вони взялися її евакуювати.
Жінці було все важче і важче йти. Між п’ятим і четвертим поверхом вона попросила пожежників зупинитися. «Залиште мене тут!» — благала Гарріс.
«Якби вона не пригальмувала нас, ми певно, дійшли б до вестибюля і точно були б мертві», — казав Джонас каналу CBS.
Уся група чекала ще п’ять годин, у горі цементу й гіпсокартону, поки їх не зняли з обвислого прольоту інші пожежники.
Так, мимохіть, літня жінка врятувала себе і ще шістьох людей. За кілька тижнів пожежники Чайнатауна подарували їй куртку з написом «Джозефін, наш ангел-охоронець».
Джозефін невдовзі полишила роботу і жила у скромному будинку в Брукліні на пенсію за інвалідністю.
У п’яту річницю теракту канал History показав документальний фільм про цю історію під назвою Диво сходів В.
12 січня 2011 року Джозефін Гарріс померла від серцевого нападу. Труну на її похороні несли Джонас, Д’Агостіно, Коморовський, Мелдрум, Батлер і Фалько.
У вересні 2026 року сестра Гарріс Тельма Джонсон на церемонії вшанування жертв теракту повернула куртку «ангела-охоронця» у пожежну частину. «Раніше це була просто куртка. Тепер це експонат, люди показуватимуть його і говоритимуть про це ще багато років, — сказав Джонас.
Дженелл Гузман-МакМіллан. Остання, хто вижив
Північна вежа ВТЦ обрушилася 11 вересня 2001 року о 10:28 за місцевим часом. Через добу, 12 вересня, рятувальна операція тривала, але пошукові команди знаходили переважно тіла загиблих. Аж раптом о 12:30 під уламками сталі й бетону відчули рух. Невдовзі звідти витягли жінку. Вона провела під завалами 27 годин і стала останньою з тих, кому вдалося вижити у теракті 9/11.
Це була Дженелл Гузман-МакМіллан, зараз їй 55, вона працює в адміністрації аеропорту Ла Гвардія. 25 років тому вона щойно переїхала до Штатів з Тринідаду і Тобаго, разом із маленькою донькою. Дженелл мріяла стати танцівницею, але не вийшло, і вона знайшла тимчасову роботу у Транспортній адміністрації, на 64-му поверсі ВТЦ.
Перші хвилини після того, як пасажирський літак влетів у будівлю, всі були розгублені, згадувала Гузман-МакМіллан. Евакуація проходила дещо хаотично і повільно, до того ж жінка не здогадалася зняти туфлі з високими підборами. Вона встигла дійти тільки до 13-го поверху, коли вежа впала.
«Все просто вибухнуло, зруйнувалося і навалилося просто на мене», — писала вона у мемуарах.
Навколо неї утворилася повітряна кишеня, було чим дихати. Але будь-який рух спричиняв сильний біль, тіло було обпечене.
«Я чула все, що відбувалося. Чула, як хтось кликав на допомогу дуже слабким голосом. Чула вантажівки та дзвінки мобільних», — згадувала Гузман-МакМіллан.
Далі, згідно з її розповіддю, не обійшлося без див. Почавши марити, Дженелл раптом почула голос чоловіка, який шепотів, що знайшов її і що його звуть Пол. Серед рятувальників, які відкопали жінку, жодного Пола не було, тож Гузман-Макміллан розповідає всім, що її врятував ангел. Навіть книгу спогадів, яка вийшла у 2010 році, назвала "Ангел у руїнах".
Попереду у неї було чотири важкі операції, лікарі побоювалися, що ногу доведеться ампутувати, але минулося. Дженелл, утім, досі кульгає.
7 листопада 2001 року вона одружилася з Роджером, своїм тодішнім хлопцем, котрий не відходив від неї ані на день у лікарні. У них двоє спільних дітей.
Джерело: nv.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут