Археологи здійснили приголомшливе відкриття у біблійному місті Лістра, відомому завдяки розповідям про місіонерські подорожі Апостола Павла. Команди дослідників, які працюють у цій стародавній місцевості, розкопали 30-метрову базиліку, прикрашену позолоченими мозаїками та багато декорованими стінами, що є характерними ознаками пізньої античної майстерності.
Про це пише ТСН.ua з посиланням на Daily Mail.
Дослідники стверджують, що їхня знахідка надає відчутні докази того, що Лістра була процвітаючим міським центром у перші століття християнства.
Підтвердження біблійних оповідей
Місто Лістра, яке розташоване поблизу сучасного Хатунсараю в центральній Анатолії, вісім разів згадується у Біблії, зокрема у Діяннях Апостолів. Розкопана базиліка надає конкретні археологічні свідчення того, що Лістра була реальною, організованою християнською громадою, достатньо великою для проведення поклоніння та підтримки адміністративних структур.
Знахідка підтверджує історичну точність біблійної розповіді, зокрема події, коли Павло зцілив людину, яка була кульгавою від народження:
«Це місто втілює століття відданості, майстерності та культурного обміну», — сказав Ількер Мете Міміроглу, керівник розкопок з Університету Неджметтіна Ербакана.
Ця базиліка, ймовірно, функціонувала як центр поклоніння та адміністративний вузол, ілюструючи, як розвивалася рання християнська церковна організація в Анатолії. Лістра також пов’язана з Тимофієм, «духовним сином» Павла, якого вважають одним із перших єпископів регіону.
Археологи вважають, що ця знахідка може бути найчіткішим доказом того, що історії, які раніше містилися лише у Святому Письмі, були засновані на реальних містах і чудесах стародавнього світу.
Свідчення культурної толерантності часів Сельджуків
Крім доказів раннього християнства, розкопки у Лістрі також пролили світло на Сельджуцьку епоху (XI–XIII століття), коли тюркська династія домінувала на величезній території в Центральній та Західній Азії.
Археологи виявили дивовижні артефакти, включно з монетами та бірюзовими намистинами, знайденими у дитячих похованнях, що свідчить про збереження духовного значення місця навіть у XII–XIII століттях. Ці намистини вважаються попередниками сучасного nazar boncuğu (оберега «від пристріту») і ілюструють період культурного та релігійного співіснування між християнами та сельджуками.
Частини базиліки були переобладнані у менші каплиці, причому в один із вівтарів було вбудовано римську похоронну стелу, що підкреслює, як наступні цивілізації адаптували той самий священний простір для нових цілей.
«Це показує, що коли прийшли сельджуки, місцеве християнське населення не зникло. Вони продовжували своє життя під владою Сельджуків, в атмосфері толерантності», — повідомив керівник розкопок Ількер Мете Міміроглу.
Таким чином, знахідка не лише підтверджує історичний контекст біблійних оповідей, але й надає рідкісну можливість вивчити, як ранні християнська віра та громада процвітали, адаптуючись до культурних змін та нових правителів.
Джерело: ТСН.ua