Алекс Дюк зазначає: «Фраза «любов – це любов» (Love is Love) водночас і беззмістовна, і безсила – вона не здатна нічого досягти і переконати тих, хто не поділяє припущення мовця». Любов має щось означати і бути визначеною чимось більшим за саму себе. Християнське розуміння любові формується тим, що про неї говорить Бог, і вислів «любов – це любов» не є біблійним ані за формою, ані за суттю. Отож що Господь сказав про любов? Christianity.com пропонує розглянути 10 біблійних віршів, які допоможуть нам зрозуміти, як Бог хоче, щоб ми її визначали.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
1. Любіть Бога понад усе
«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, усією своєю душею, усім своїм розумом і всією силою своєю.» Марка 12:30
Нашу увагу ми повинні насамперед звернути до Христа. Він має бути головним об'єктом нашої любові – не чоловік чи дружина, не діти, друзі чи навіть ми самі. Як пояснює Дюк: «Найперше, що ми маємо зрозуміти про любов, – це те, що вона пов’язана з Богом, Він є її джерелом. Любов бере початок і знаходить завершення в нашому триєдиному Творцеві – Отці, Синові і Святому Дусі».
Як нам полюбити Господа понад усе і перш за все? Ми любимо Бога, коли поклоняємося Йому, пам'ятаємо Його жертву, проводимо час у благоговінні та захопленні Його величчю, насолоджуємося Ним, читаючи Його Слово і молячись. Ми запитуємо Його: «Господи, як Ти хочеш, щоб моє серце виглядало сьогодні?» – замість: «Чого я хочу?» Як каже Вестмінстерський короткий катехізис: «Головна мета людини – прославляти Бога і насолоджуватись Ним повік».
2. Він полюбив нас першим
«Ми любимо, тому що Бог перший полюбив нас.» 1 Івана 4:19
Бог хоче проводити час з нами. Його любов навчає нас, як любити у відповідь. Впродовж історії Він багатьма способами показував Свою любов – вказував шлях, коли ми губилися, боровся за нас, зціляв хворих, підбадьорював зневірених, повертав гідність зневаженим, як, наприклад, жінці біля криниці. Він любить тих, кого світ вважає негідними любові.
Він навіть помер на хресті, щоб нам, віруючим, ніколи не довелося стикатися з агонією – дивитися, коли Отець відвертає від нас Своє обличчя. Христос любив Отця, тому послухався Його; Він полюбив нас, тому взяв на Себе кару за наші гріхи.
Александр Макларен писав: «Той, хто знає, що його любить Бог, вже майже досяг блаженства; а той, хто відповідає Богові любов’ю, приносить Йому жертву, вищу за всі цілопалення та жертвоприношення». Любов Бога є нашим найбільшим скарбом, який дає втіху, надію і навіть дисципліну.
3. Бог Є Любов
«А хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов.» 1 Івана 4:8
Алекс Дюк закликає нас: «Зупиніться на мить. Уявіть, що вас не існує. Ба більше – уявіть, що ніколи нічого не існувало: ні людей, ні місць, ні речей. Що тоді залишиться?» За словами Ісуса, залишиться любов. Любов, що існує в Трійці – вічно люблячому, вічно досконалому, вічно повному Богові. Ми не можемо пізнати справжньої любові, якщо не пізнаємо Ісуса Христа, адже Він не просто уособлює любов і не лише її віддзеркалює – Він і є любов. Якщо ми прагнемо любити по-справжньому, усе життя маємо вчитися цього у Нього.
А це означає, що без розуміння природи Бога ми не зможемо по-справжньому зрозуміти, що таке любов. Часто її плутають із добротою чи добрими вчинками. Любов не означає лише «бути добрим» чи «робити добро». Доброзичливість без сили – це не любов. Він заповідав нам взяти свій хрест і йти за Ним. Його любов також веде і до страждань.
4. Любов – це дія
«Все між вами нехай робиться з любов’ю.» 1 Коринтян 16:14
Багато віршів про любов супроводжуються дієсловами – тобто любов завжди активна. Вона проявляється в діях: ми не просто бажаємо добра, а й допомагаємо – не для того, щоб заслужити Божу любов, а тому, що ми вже бачимо цей світ люблячими очима Ісуса. Адже любов від Бога. Любов до Бога змушує нас приготувати вечерю для нової родини по сусідству, вислухати літню людину, піти з колегою на медичне обстеження.
У кожного ця активна любов виглядає по-різному: для когось – це місія в небезпечній країні, для інших – щоденна праця в оточенні світських цінностей, аби донести цим людям Євангеліє, а для когось – молитовне наставництво. Але головне – любов діє: «Дітоньки, любімо не словом та язиком, але ділом та правдою!» 1 Івана 3:18
5. Любов відображає Христа іншим
«З того дізнаються всі, що ви – Мої учні, коли любов матимете між собою.» Івана 13:35
Багато християн відштовхують або завдають шкоди тим, хто з ними не згоден, як у церкві, так і поза нею. Але наша поведінка має відображати природу нашого Спасителя, адже наше життя – це головне свідчення впливу Христової любові на нас. Він їв з тими, хто не поділяв Його поглядів, а у єврейській культурі спільна трапеза означала мир і дружбу.
Попри це, ми часто не схожі на Христа, хоч і прагнемо змінюватися. Ми часто погано поводимось у конфліктах, навіть з іншими вірянами. Учні також сперечалися, запитуючи: «Хто ж із них більший?» (Матвія 18:1). Вони не думали одне про одного, не фіксували слова Ісуса про долю самого Христа. Ми повинні любити своїх братів і сестер у Христі, адже служимо одному Спасителю. Але розбрат у Церкві породжує велику напругу й стає поганим прикладом для світу, що спостерігає. Коли ми егоїстичні й конфліктні, послання про Христову любов губиться серед криків і образ.
6. Любов – це заповідь
«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, усією своєю душею і всім своїм розумінням!». Це перша та найбільша заповідь. А друга подібна до неї: «Люби ближнього свого, як самого себе».» Матвія 22:37-39
Ці слова звучали й у Старому Заповіті – у Повторенні Закону 6:5 та Левіти 19:18. Любов – це не варіант, а Божа вимога. Та, як ми вже бачили, це не завжди просто. Здається неможливим слухатися Бога, люблячи інших так, як нам належить.
Ми не здатні щиро й постійно любити лише власними силами. Нам потрібен Святий Дух. Нам потрібне Боже прощення, адже ми щодня помиляємося. Але є добра новина – Бог дає і одне, і друге, адже знає, як ми потребуємо Його. І коли ми щиро прагнемо показати світу, що Бог є любов, Він допомагає нам любити по-справжньому. Хоч це і наказ, Ісус змінює нас, щоб ми ставали схожими на Нього (2 Коринтян 3:18). Завдяки цьому ми здатні любити не з обов’язку, а чесно і по-справжньому.
7. Любов жертовна
«Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх.» Івана 15:13
Першим і найочевиднішим прикладом жертовної любові є смерть Христа на хресті за наші гріхи. Жертва завжди має ціну, але вона приноситься добровільно й з любов’ю. Важко ділитися фінансами, коли самі відчуваємо нестачу. Коли життя сповнене стресу, але ми все ж знаходимо час допомогти іншому – це також жертва. І якщо ми жертвуємо з любові, то не нав’язуємо іншому почуття провини чи сорому за нашу самопожертву.
Ми можемо чинити жертовно й тоді, коли кажемо чи робимо щось ризиковане, але необхідне для блага іншої людини. Говорити правду з любов’ю (Ефесян 4:15) – це теж форма жертви. Якщо близька людина збилася з правильного шляху, і ви розумієте, що Бог спонукає вас сказати їй про це – це може бути страшно. А якщо вона перестане з вами спілкуватися, бо правда, якою б м’якою вона не була, неприємна? Такий вибір не менш жертовний, ніж стати на захист слабшого перед лицем чужої агресії.
8. Любов служить іншим
«Брати, ви покликані до свободи. Тільки не використовуйте свободи, щоб догодити гріховній природі, а краще з любов’ю служіть одне одному.» Галатів 5:13
Коли учні сперечалися, хто з них більший, Ісус сказав, що їм доведеться відмовитися від прагнення бути «першими». Він пояснив: «Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, але щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох» (Матвія 20:28). Лідери світу зазвичай оточені слугами й піклуються про власну славу, тому для учнів ці слова могли прозвучати незрозуміло.
Справжня любов – це покірне служіння. «О, людино, Він сказав тобі, що є добре, і чого Господь очікує від тебе, а саме: Щоб ти дотримувався правосуддя, любив чинити милосердя, і в покорі ходив з твоїм Богом!» (Міхея 6:8). Служіння починається з послуху Божій заповіді – піклуватися про слабших і упокорювати себе. І навіть коли це служіння помітне іншим, слава має належати Богові, не нам. Навіть Ісус виконував волю Отця і звеличував Його, обираючи для Себе хрест.
9. Любов Ісуса протистоїть культурі
«Коли б ви були від світу, то світ своє любив би; ви ж не від світу, а Я вибрав вас зі світу, тому світ і ненавидить вас.» Івана 15:19
Любити Бога – означає не бути улюбленцем світу. Християн будуть висміювати, залишати осторонь, відкидати, зневажати, переслідувати, і навіть убивати за те, у що вони вірять. Ми свідомо обираємо бути відокремленими, коли кажемо «ні» сексуальній аморальності, лінощам, матеріалізму, експлуатації тощо. Ми можемо одночасно відкидати цінності цього світу та любити людей, які настільки загублені, що навіть не усвідомлюють свого стану.
Одним зі способів любити наперекір культурі є прощення. Ми прощаємо, бо нас простив Бог, і Він цього вимагає: «Якщо ж не прощаєте людям, то й ваш Отець не простить вам ваших переступів» (Матвія 6:15). Ми прощаємо не так, як прощає світ – аби відпустити образу й жити далі – а щоб бути слухняними люблячому й милосердному Отцю. Прощення – це запрошення знову й знову приймати Христове прощення для себе й показувати люблячого Бога тим, хто завдав нам болю. Бо як і Бог, ми не бажаємо, щоб хтось загинув без Нього (2 Петра 3:9).
10. Любов поруч
«Якщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей. І Я попрошу Отця, і дасть вам іншого Утішителя, щоб навіки перебував з вами, – Духа Істини…» Івана 14:15-17
Ісус – Еммануїл, Бог з нами (Матвія 1:23). Коли Він вознісся на небо, то залишив Святого Духа як Утішителя й пообіцяв повернутися. Уважно вслухайся в Його слова: «І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоби де Я, там і ви були» (Івана 14:3). Господь прагне вічності з нами. Він готує місце, щоб забрати нас до Себе.
Та водночас Він уже з нами – постійно. Триєдиний Бог завжди присутній через Свого Духа, і це не просто «представник» – Отець, Син і Дух Святий є Одним. Через Свого Духа ми маємо самого Бога у своєму житті – Він любить нас і вчить нас любити правильно. Ба більше, ми маємо обіцянку, що Ісус зітре кожну сльозу з наших очей. Це образ ніжного Батька, що лагідно заспокоює свою дитину і все виправляє. І якщо Він виконав кожну обіцянку досі – значить, Його любов надійна. І ми можемо довіряти Йому.
Божа любов – не легка справа, і ніколи нею не була. Дешеві речі не мають цінності. Але йти за люблячим Богом, Який Сам прийшов у світ, щоб показати, як любити – варте зусиль, навіть коли це означає любити тих, кого важко любити, включно із самими собою. І коли ми провалюємось – а це трапляється – ми отримуємо розраду, бо Він приймає наше покаяння. Ми маємо можливість жити поруч із Тим, Хто знає нас досконало – і все одно любить. Тож хай наше життя стане свідченням Його любові, навіть якщо ми самі ще не до кінця збагнули ширину й довжину, висоту і глибину любові Христової, яка сягає за межі пізнання (Ефесян 3:18-19).
Джерело: Christianity.com
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут