Боротися за життя: вибір між свідомістю та смертю

Під уламками темрява і пил. Дихати важко, а простору мало. Ігор намагається зорієнтуватися.

«Я бачив, що переді мною — порожнеча там, де колись були двері. Спочатку дихати було важко, але треба було рухатися. Я повз крізь уламки, відкидаючи бетонні блоки», — згадує він.

На мить, здається, що порятунок неможливий. Але Ігор знайшов у собі сили вставати і крокувати.

Вижити всередині руїн: що залишилось після удару

Вийшовши на вулицю, Ігор побачив страшну картину:

«Будинки зруйновані повністю. Дитяча кімната — перенесена на сусідню ділянку. Все, що нажите роками, — вщент знищено. Від будинку залишилися лише уламки».

Це був апокаліпсис, який ні з чим не порівняти. Відчуття болю від втрати неможливо описати словами.

Дзвінок, який змінив все

Перший, кого Ігор покликав на допомогу — друг Олег. Через кілька хвилин він отримав дзвінок:

«Я виліз з-під завалів. Забери мене».

Ігор був поранений уламками, весь у пилюці, але дивував своєю витримкою. Голос не тремтів, руки не тряслися.

«Він тримався надзвичайно добре, — згадує Олег. — Сумнівався, чи повірити, що так можна вижити».

Родина в розпачі і сила доньки

Повідомлення дружині про трагедію було найскладнішим.

«Я сказав: “Я живий, але дім зруйнований”. Вона плакала, а донька, хоч їй було лише 8 років, сказала: “Тато, не переживай. Я розумію”. Вона прийняла це як доросла. Це дало мені сили», — каже Ігор.

Ця підтримка родини — одна з головних опор у часи випробувань.

Божа рука у вигляді людської доброти

У найважчі моменти життя Ігор не залишився сам.

«Друг Олександр дав мені ключі від свого будинку, щоб я і моя сім’я могли пожити там. Нічого не вимагаючи взамін», — ділиться Ігор.

Це стало справжнім благословенням, яке зміцнило віру, підняло дух і подарувало надію.

Відродження: повернення до старого ремесла

Втратили все, крім віри і бажання жити.

«Я почав знову займатися тим, що вмів найкраще — чоловічою стрижкою. В рюкзаку, що врятувався, були мої інструменти: машинка, тример, шейвер. Це було немов знак, що життя продовжується», — пояснює Ігор.

Це дало йому змогу не тільки забезпечувати родину, а й відчувати, що він контролює своє життя.

Віра, яка тримає навіть у найтемніші часи

Ігор щодня починає з молитви:

«Я дякую, що прокинувся. Вірю, що на цей день у Бога для мене є план. Навіть коли навколо руїни — Бог поруч».

Він згадує слова з Біблії: «Коли перейдеш через води, Я буду з тобою. Коли підеш крізь вогонь, не опалишся».

Ця віра — найміцніший фундамент, який тримає його на ногах.

Майбутнє після руїн: надія і відбудова

Хоч сад і будинок зруйновані, Ігор не втрачає надії:

«Відбудуємо все краще, ніж було. Бог мене не залишить. Матеріальні речі можна відновити, а душу — тільки вірою».

Історія Ігоря Гереги — це нагадування, що навіть у найжорстокіші часи війни Бог завжди поруч, а людина здатна витримати найскладніше.

Джерело: TBNUA