Вибір під звуки ракет

На початку повномасштабного вторгнення Юрій служив наставником у Християнському реабілітаційному центрі. Він допомагав іншим боротися із залежностями та знаходити сенс життя. Але коли ракети почали падати щодня, перед ним постало запитання: де його місце у цій війні?

«Я зрозумів: мушу стати на захист. Якби вбивці вдерлися до твого дому – ти ж не скажеш: "Я просто вірю і нічого не роблю". Ти станеш між ними і своєю сім’єю. Так і з країною».

Хаос фронту і єдина надія

Перше, що Юрій побачив на передовій, – це хаос:
«Немає планів, немає сценаріїв. Ми працювали з мінометами: вилетіли, вирахували ворога дроном, навелися, зробили постріли – і одразу ж починається полювання на нас. Дистанція 2–3 км. Ти падаєш на землю, слухаєш свист. Якщо він пролітає далі – ти живеш. Якщо сюди – ти нічого не встигнеш зробити».

У ці хвилини залишалася лише одна зброя: молитва.
«Я думаю, навіть ті, хто ніколи не молився, починають шукати Бога, коли кожна хвилина може стати останньою».

Найнебезпечніший ворог – самотність

Перші тижні Юрій тримався духовно – його ще підтримував досвід мирного життя:
«Я був заряджений церквою. Проповіді, семінари, Біблія – усе це давало силу. Але фронт триває довго. І ти раптом усвідомлюєш: неділь тут немає. Немає служінь, братів і сестер, спільних молитов. У мирному житті ти ніби під захистом духовної спільноти. А тут – один. І саме тоді починають тягнути вниз сумніви й спокуси».

Падіння: перша сигарета і втрачений мир

«Я роками боровся з курінням і переміг, коли прийшов до Бога. Але на війні вперше взяв сигарету. У темряві, щоб ніхто не бачив. Соромно. Наступного вечора – знову. А далі – більше».

Під час відпустки все стало ще гірше: інші компанії, алкоголь, лайка.
«Я думав, що сильний у вірі. Але без церкви, без пастора, без спільних молитов – я ніхто. Я впав».

Втрата миру і довіри

Юрій відчував, як змінюється його характер і стосунки:
«Я став різким, агресивним. Побратимам було важко зі мною. Вони не відштовхували одразу, але я бачив: довіра зникала. І головне питання – як повернутися назад? Чи можу я знову відчути Божу благодать?»

Молитви, які витягують з окопів

Церква знала, що він бореться:
«Моя домашня група писала: "Ми молимося за тебе. Коли будеш готовий – повертайся". І ці молитви зробили те, чого я сам не міг. Одного дня щось перевернулося всередині. Я зрозумів: досить. Я не хочу жити так. Я хочу назад».

Юрій сам зателефонував пастору, почав молитися, повернувся до спільності.
«Це не моя сила. Це Бог простягнув руку. Я лише зумів ухопитися».

Як не втратити віру на війні?

Поради Юрія:

✅ Не відвертайся від Бога, навіть якщо впав. Молися, хоч коротко.
✅ Тримайся церкви. Один ти слабший, ніж здається.
✅ Пам’ятай: Бог не залишає. «Якщо ти хоч раз відчув Його любов, ти вже не зможеш втекти. Він завжди знайде спосіб дати знак і повернути тебе».

Молитва Юрія після падіння

«Я впав. Прости мене, Господи.
Я зрадив Тебе серед бою, бачив гріх, а не Твоє лице.
Але Ти знов простягнув руку і витягнув із темряви.
Ти Той, хто прибирає гріх і сіє в серці мир.
Без Тебе – хаос. З Тобою – навіть на війні є життя».

 

Джерело: TBNUA