Як сімейні консультанти, ми (Джоан і Скотт) щотижня говоримо зі зневіреними батьками. Чимало з них переживають серйозні проблеми, пов’язані з дітьми, і така ситуація вимагає плану з розвитку доброго характеру. Годі створити план такого типу в розпалі якихось труднощів із дисципліною. Цей план, радше, вимагає відступити трохи назад, визначити переваги й слабості кожної дитини і виробити систематичний підхід до змін усталених моделей поведінки, який спонукатиме кожну дитину до формування позитивних рис характеру. Ви допоможете своїм дітям змінити спосіб життя, виробити добрі звички і закласти підвалини характеру. Негативні моделі дитячої поведінки часто мають в основі якусь глибинну причину чи брак певної риси характеру.

Приєднуйтесь до нашої групи у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!

Взявшись за вирішення проблем характеру своїх дітей, корисно підходити до них з погляду «батька-лікаря». Достоту як лікарі додержуються конкретних планів, розв’язуючи проблеми, ви також можете додержуватися певного плану з шести кроків, щоб виявити й проаналізувати проблему і розробити стратегію позитивних змін та розвитку характеру кожної дитини. Цих шість подальших кроків охоплюють:

1. спостереження;

2. діягноз;

3. вирішення;

4. лікування;

5. мотивацію;

6. доопрацювання.

Крок 1. Спостереження: виявіть проблему

Почніть цей процес із виявлення й занотовування негативної поведінки, яку потрібно змінити. Така поведінка є симптомом слабости характеру.

Передусім, поставте собі запитання на кшталт: «Що, власне, відбувається тут? Які слова використано? Що мені не подобається?» Часто різновиди негативної поведінки здаються цілковито незалежними і непов’язаними, однак після того як ви почнете записувати їх, перед вами постануть певні поведінкові схеми. Не робіть жодних висновків; просто перелічіть якомога більше фактів. Не показуйте цей перелік дітям. Це лише робочий список, призначений тільки для вас. Ваш перелік може починатися приблизно так:

- знову вчора не закінчив робити домашні завдання;

- не прибирає в кімнаті;

- не виконує домашніх обов’язків без нагадування;

- кидає гру, коли програє;

- б’є брата;

- каже «я не можу», замість спробувати читати важкі слова.

(На цьому ми перервемо перелік, бо це лише ілюстрація, однак ваш список може охоплювати кілька сторінок для кожної дитини).

Крок 2. Діягноз: назвіть слабкості характеру

Маючи перелік негативних типів поведінки, шукайте схеми. Ваш перелік негативної поведінки можна звести до трьох чи чотирьох слабостей характеру. Скажімо, у попередньому прикладі кілька перелічених проблем натякають на брак терпіння або старанности. Шукайте пов’язаних між собою проявів поганої поведінки. Ставте собі запитання на кшталт: «Чи ці проблеми свідчать про існування певної поведінкової схеми?» і «Чи існує глибинний зв’язок, який об’єднує кілька проявів поганої поведінки?»

Спробуйте визначити ключові проблеми, які спричиняють негативну поведінку. Шукайте нестачі тих чи інших рис характеру. Зазирніть крізь заслону поведінки, яка сердить вас, у серце своєї дитини, де і є корінь усіх проблем.

Інколи, оцінюючи проблемну поведінку, корисно визначити негативні риси як позитивні якості, якими просто надуживають. Добрі риси характеру можна довести до крайнощів і продемонструвати їхній негативний бік. Наприклад, організована дитина може стати нетерпимою чи негнучкою в менш структурованому середовищі. Перевага дитини може призвести до слабости.

Ось перелік позитивних рис характеру з їхніми негативними відповідниками. Коли ви бачите перевагу з одного списку, то, ймовірно, побачите також один чи більше негативних проявів тієї самої якости.

Позитивна якість	Негативні відповідники
Велелюбний	Кокетливий, причіпливий, наївний у взаєминах хлопця й дівчини
Аналітичний	Вибагливий, дріб’язковий, критичний
Співчутливий	Гнівливий, надміру емоційний, легковірний, упереджений, поблажливий
Задоволений	Невмотивований, апатичний, лінивий
Сміливий	Відчайдушний, нетямущий, не бачить наслідків своїх дій
Творчий	Обманливий, маніпулятивний, шкодливий, завжди знає, як краще
Рішучий	Негнучкий, владний, нетерплячий
Настійливий	Незговірливий, упертий, затятий, сперечається, клянчить
Розсудливий	Осудливий, критичний, причіпливий, робить поспішні висновки
Дисциплінований	Суворий, властолюбний, нетерпимий до змін, негнучкий, вимогливий
Догідливий	Компромісний, податливий до спокус, не готовий захищати правду
Ефективний	Повільний, негнучкий, вимогливий, мусить робити по-своєму
Захоплений	Запальний, нечутливий, фанатичний, екстремальний, шукає гострих відчуттів
Експресивний	Балакучий, багатослівний, не дає сказати слова, поганий слухач
Гнучкий	Неохайний, неорганізований, нерішучий
Великодушний	Поблажливий, нездатний захищати правду, догідливий
Правдомовний	Нетактовний, байдужий, неспівчутливий, образливий, нечуйний
Дружній	Догідливий, компромісний, уникає самоти
Ощадливий	Скупий, себелюбний, осудливий
Щедрий	Марнотратний, легковірний, непомірний
Вдячний	Маніпулятивний, улесливий
Чесний	Грубий, нечемний, забагато розповідає, нечутливий
Гостинний	Клановий, лестить людям
Скромний	Уникає уваги, боязкий, ніяковий, безініціятивний, невпевнений
Незалежний	Незговірливий, бунтівливий, глухий, зосереджений на собі
Вірний	Ревнивий, нездатний захищати правду, легко піддається впливові
Акуратний	Перфекціоніст, негнучкий, неохочий ділитися, пригнічує креативність
Об’єктивний	Нечутливий, недбайливий, бракує запалу, критичний
Оптимістичний	Нереалістичний, наївний, нерозсудливий
Терплячий	Поблажливий, не готовий заперечити
Переконливий	Маніпулятивний, владолюбний, вимогливий
Пунктуальний	Нетерпимий до спізнень, нетерплячий, критичний
Винахідливий	Гордий, маніпулятивний, виходить поза межі
Чуйний	Вразливий, занадто образливий, понурий
Ретельний	Хитрий, нерішучий, непевний

 

Мій (Джоан) син Девід чуйний, співчутливий і дбайливий, а тому схильний глибоко переживати. У дитинстві він плакав, бачачи швидку, яка мчала дорогою, бо це означало, що комусь у ній було боляче. На жаль, інколи ця чутливість викликала пригнічення чи надмірну емоційність, і він супився та плакав через дріб’язкові проблеми.

З іншого боку, мій син Тимоті завжди мав здатність важко трудитися над завданням, не відволікаючись ні на що. Він може зосереджуватися з твердим наміром досягти успіху. Така наполегливість може бути перевагою, але інколи вона проявляється як упертість.

Крок 3. Вирішення: назвіть і визначте кожне рішення

Під час процесу вирішення ви визначаєте риси характеру, над якими повинна працювати кожна дитина. Зосередьтеся на позитивному. Одна мама, із захватом відкривши для себе цей крок, сказала: «Я стала зовсім інакше поводитися з Девіном, своїм сином. Зазвичай я зосереджувалася на негативному: “Візьми черевики. Прибери в кімнаті. Де твій ранець? Ти знову залишив свій велосипед”. Тепер мені все одно доводиться виховувати його, однак я використала так рису характеру, як організованість, щоби спрямовувати нашу розмову. Я відчуваю, що навчаю його на майбутнє, а не просто скаржуся на теперішнє».

Інколи деякі риси характеру допоможуть вашій дитині в певній царині, але починайте лише з однієї риси. Стережіться, щоб не почати змінювати занадто багато і занадто швидко. (Деякі діти можуть впоратися з двома програмами з розвитку характеру водночас, але мало хто зможе впоратися з більшою кількістю: діти відчуватимуть перевантаження). Виберіть якусь назву для риси, над якою хочете працювати, і тоді розкажіть про неї дитині зрозумілим їй способом. Не використовуйте словникових визначень; використовуйте дієві визначення. Назва і визначення позитивної риси характеру належно спрямує вас і вашу дитину, й вам обом буде зрозуміло, над чим потрібно працювати.

Перейнявшись позитивною рисою характеру, дитина знатиме, до чого прагнути. Чимало дітей занадто добре знають свої слабості. Вони, як магніт, притягують до себе покарання і розчаровують себе та інших своїми помилками. Проте вироблення характеру народжує надію, важливу якість, якої потребує кожна дитина.

Обговорюючи якусь позитивну рису характеру, присвятіть дитині кілька хвилин, щоби вона мала уявлення про те, чому ця риса така корисна. Ви могли би сказати, наприклад: «Виробивши цю позивну рису характеру, ти станеш успішнішим, тому що…» Позитивна риса характеру дасть вашій дитині ціль, до якої потрібно прагнути. Дайте дитині бачення змін, пояснивши цінність конкретної риси характеру, над якою ви працюєте.

Читайте також: Уряд пропонує збільшити держпідтримку при народженні дитини до 50 тисяч

Іноді люди просять у нас (Скотта і Джоан) дієвих визначень позитивних рис характеру. Далі наведено кілька визначень, що спонукатимуть вас до роздумів. Також вони допоможуть вам створити власні дієві визначення. Усіх їх було створено для розв’язання конкретної проблеми в сімейному житті. Не бійтеся змінювати визначення, адаптуючи його для своєї дитини. Ви можете вільно використовувати і змінювати ці визначення залежно від потреб ваших дітей.

- Терпеливість: чекання із втішним серцем.

- Терпеливість: дати іншим трохи більше часу, ніж було би зручно мені.

- Скромність: віддавати іншим належне за їхню роль у моєму житті.

- Скромність: слухати інших та тішитися їхніми розповідями, замість того щоб розказувати самому.

- Гнучкість: відгукуватися з усмішкою, коли інші перебивають мене.

- Гнучкість: змінити свої плани, щоб допомогти іншим.

- Відвага: захищати те, що, на мою думку, правильне.

- Відвага: зробити щось важке, навіть якщо мені це незручно.

- Винахідливість: шукати способів розв’язати свої проблеми, замість того щоб приходити з ними до інших.

- Винахідливість: допомагати іншим знаходити рішення, коли вони не мають виходу.

Коли моєму (Скотта) синові Джошу минуло дванадцять, ми з Керрі хотіли приготувати його до підліткових років, визначивши дев’ять рис характеру, які лежать в основі успішної юности. Ми створили так званий «Підлітковий виклик». Ми дали йому зошит із переліком тих дев’яти рис характеру. Кожну рису ми визначили таким чином, щоби він міг зрозуміти її, і доручили йому справу або завдання, щоби він міг практикувати кожну з них. Ми не ставили собі за мету розвинути ці риси за кілька тижнів до дня народження, а радше прагнули допомогти йому прийняти їх, аби він отримав змогу працювати над ними кілька подальших років.

Пам’ятайте, ви маєте справу не просто зі змінами в поведінці: ви формуєте характер. Такі слова, як «припини скаржитися», зосереджені на поведінці. Вдячність же ― це риса характеру. Дитина, яка не може залишатися в ліжку, сказавши «на добраніч», мабуть, повинна працювати над самодисципліною. Кожне її рішення лише виявляє та демонструє позитивну рису, яка призведе до послаблення негативної поведінки.

Дітям часто подобається план з розвитку характеру, тому що він дає їм змогу позитивно підходити до проблем, які вони самі розуміють. Деякі можуть чинити опір цьому процесові, однак, помітивши поступ, часто відчувають заохочення.

Зміни в умовах тиску ― це частина важкої батьківської роботи. Ви формуєте характер на далеке майбутнє.

Помічайте поступ. В умовах тиску діти виробляють витривалість, яка формує характер, що дає надію. Цей процес нелегкий, однак дієвий. Я бачив, як сотні батьків вдаються до правильного тиску на своїх дітей і мають тривкі результати. І в цій ситуації не лише батьки зазнають меншого стресу, а й діти мають кращу думку про себе. Це робота, що варта зусиль.

Крок 4. Лікування: дайте вказівки щодо роботи над рішенням

Щойно ви визначите першу позитивну рису характеру, яку прагнете розвинути у своїй дитині, загляньте в перелік проявів негативної поведінки і визначте, які з них пов’язані з тією хорошою рисою. Цілком імовірно, вам доведеться давати раду цілому комплексу негативної поведінки.

Записавши з одного боку аркуша негативні симптоми, складіть новий список, який демонструє, як саме виявлятиметься позитивна риса характеру. Які конкретні позитивні вчинки могли би окреслити рису характеру і замінити негативні дії? Будьте якомога конкретніші, аби все було ясно, просто і практично. Це стане вашим мірилом покращення. Пам’ятайте, малі діти мислять конкретно, а тому важливо зобразити картину того, як виглядатимуть нові риси характеру в буденному житті.

Наприклад, ваша дочка може погано реагувати, коли ви даєте їй вказівки. Вона може бурчати, нарікати чи сердитися, коли ви просите її виконати завдання. Попрацювавши над планом вироблення характеру, ви можете визначити, що їй потрібна така риса характеру, як повага або лагідність. На стадії лікування потрібно поставити собі запитання: «Що, на мою думку, дитина має робити інакше?» Ви можете привчати її, що, отримавши вказівку, вона повинна відповісти «Добре» і зберігати позитивний настрій.

Один тато сказав: «Цей крок виявився цікавим для нас. Іноді я й гадки не маю, як би дитина мала відреагувати. Коли Раян (тринадцять років) погано повівся з Ріккі (одинадцять років), той обурився, розізлився й образився. Але як інакше він мав би себе повести? Важко пережити погане ставлення, не поквитавшись. Стадія лікування дала мені та Ріккі чудову нагоду поговорити. Я зміг поспівчувати йому, а він зміг відчути, що я розумію його скруту».

Тато розповідав далі: «Я розумів, що мушу глибше зануритися в їхній конфлікт, а тому запросив Ріккі прийти до мене, коли він знову зазнає кривди від брата. Я показав йому, що на образу можна відповідати ласкою та прощенням, а не гнівом і гіркотою. Ця моя участь у підлітковому конфлікті виявилася єдиним найефективнішим підходом, який допоміг мені порозумітися з Ріккі на глибинному рівні. Завдяки цьому він неабияк виріс».

Звісно, важливо також попрацювати з кривдником, а не лише із жертвою. Коли діти малі, іноді вони б’ються, копаються, кусаються і смикаються, вирішуючи так свої проблеми. Ви могли би сказати їм, що потрібно бути добрими одне з одним, але ще краще дати їм конкретні завдання, які допоможуть проявити доброту. Заохочуйте їх обговорювати проблему, «говорити слова». Коли діти ще дуже малі, скажіть їм, які саме слова вживати, як-от: «Мені не подобається, що ти це робиш!» Тоді навчайте їх, що коли слова не ефективні, вони повинні отримати допомогу від відповідального дорослого, а не вдаватися до бійки.

Туранскі й Міллери відвідували Біблійну конференцію Сенді Коув у Меріленді того самого року, коли мав говорити Скот і я (Джоан). Невдовзі після нашого прибуття Девід і Тимоті почали бігати по залі та пустувати. Я усвідомила, що вони потребують настанов, як поводити себе в такому офіційному середовищі. Я хотіла, щоби вони навчилися виявляти повагу та любов до інших у конференц-залі. А тому сіла разом з ними і пояснила, що відтепер ми будемо «ввічливо ходити» по залах. Я пояснила їм, що саме маю на увазі. Я сказала, що їм належить ходити повільно й тихо поряд зі мною. Це правило ознайомило їх із конкретними, практичними настановами, як чемно поводитися за таких обставин. Хлопці, своєю чергою, отримали чітке розуміння, як мала би виглядати нова риса характеру.

Крок 5. Мотивація: надихайте на зміни

Визначити правильну поведінку зовсім не досить. Головна мета ― допомогти кожній дитині зробити правильний вибір. Формування нових рис характеру пов’язане з руйнуванням старих звичок. Кожен ладен поспівчувати дитині, яка прагне збутися звички; це справді нелегко. Виробляючи позитивні риси характеру у своїх дітей, подбайте про систему мотивації, яка допоможе їм змінюватися та досягати успіху.

Будьте позитивними у взаєминах із дітьми, наголошуючи на рішеннях, а не проблемах. По суті, батьківська похвала ― це єдина мотивація, якої може потребувати дитина для вирішення проблеми, щойно вона визнає її і знатиме, що робити натомість. Люди (діти й дорослі) доброї думки про себе тоді, коли чинять правильно. Ця внутрішня мотивація має неабияку силу. Заохочуйте її, коли це можливо.

Люди час від часу запитують: «Чому ми маємо винагороджувати дітей за те, що вони так чи інакше зобов’язані робити, як-от прибирати у своїй кімнаті?» Це добре питання, і на нього можна відповісти, зрозумівши різницю між внутрішньою і зовнішньою мотивацією.

Внутрішня, або питома, мотивація ― це внутрішній потяг чинити те, що правильне, бажання робити правильний вибір. Ми хочемо розвивати внутрішню мотивацію у своїх дітей. Зовнішня мотивація іноді стає знаряддям, яке досягає цієї мети.

Зовнішня, чи стороння, мотивація походить іззовні. Наслідки, як позитивні, так і негативні, ― це зовнішні спроби мотивувати дітей у правильному напрямі. Ми зазвичай розглядаємо їх як методи модифікації поведінки. Батько може сказати, наприклад: «Ти можеш переглянути кіно перед тим, як виконаєш домашнє завдання». Або: «Прибери в кімнаті, і тоді зможеш піти погратися». Модифікація поведінки діє в короткій перспективі, тому що дає дітям змогу отримати бажане, якщо вони послухаються батьків. На жаль, у довгостроковій перспективі ці діти не виробляють характеру. Вони вчаться чинити добре тоді, коли самі якимось чином можуть скористатися з цього.

Ключова річ у належному використанні зовнішньої мотивації ― пов’язати розвиток характеру зі своїм планом. Тоді ви будете працювати на глибшому рівні, змінюючи серце дитини. Слід запам’ятати принцип: зовнішня мотивація корисна тоді, коли вона формує мотивацію внутрішню. Якщо дитина отримує зовнішню винагороду, виконуючи ваше завдання, поговоріть про внутрішню рису, яку мала би виробити дитина, і навіщо вона потрібна. Ви можете сказати щось на зразок: «Ти вчишся охайності, складаючи цей одяг. Тепер та можеш піти надвір і погратися».

Коли я (Скотт) був малим, мені дали «зоряну карту», куди можна було збирати зорі за вивчення біблійних стихів. Деякі люди заперечать, що мене більше цікавили зароблені зірки, а не вивчені напам’ять стихи, однак мої батьки використали зовнішню систему мотивації, щоб я любив і цінував запам’ятовування Божого Слова. Я вивчаю напам’ять Святе Письмо й донині. Як і в моєму випадку, зовнішня мотивація може створити позитивні або негативні асоціяції з конкретною поведінкою і сповнити ваших дітей бажання чинити правильно.

Користуйтеся нагодами утвердити внутрішню мотивацію у ваших дітях. Коли Джил складає свої іграшки назад на полицю, побавившись ними, ви могли би сказати їй: «Ручаюся, що тобі дуже приємно, коли ти прибрала за собою, чи не так?» Це ще більше поглиблює її позитивні відчуття успіху та незалежности.

Крок 6. Доопрацювання: далі працюйте над рішеннями

Характер формується поступово. Не сподівайтеся, що ваші діти кардинально зміняться за один день. Чимало дрібних кроків значно реалістичніші та ефективніші після звершення тривких змін, ніж кілька великих. Тому закріплюйте «приблизно» правильну поведінку, коли є така змога. Не чекайте на цілковито правильну поведінку перед тим, як запропонувати заохочення.

Далі зосереджуйтеся на одній рисі характеру протягом певного періоду часу, аби досягти бажаних результатів у кожної дитини. Досягнувши поступу, продовжуйте обговорювати важливість цієї риси характеру. Лагідно нагадуйте, коли негативні схеми поведінки з’являться знову.

Два чинники, які слід запам’ятати

Можливо, ви відчуєте, що ваш поступ повільний і врешті-решт запитаєте себе: «Чи дійду я кудись?» Відчувши зневіру, розгляньте такі дві речі.

По-перше, пам’ятайте, що ви записуєте магнітофонну плівку в голові своєї дитини. Щоб зрозуміти цю ідею записування плівки, згадайте собі деякі речі, яких навчали вас батьки: «Вимикай світло, коли йдеш з кімнати»; «З’їдай усю городину»; «Будь ласкавий з сестрою»; «Проси пробачення». Чи зважали ви на ці настанови? Мабуть, не так сильно, як хотілося би батькам, проте їхні слова досі звучать у вашій голові. Батьки не завжди бачать вплив своїх слів. Але ваші діти слухають, і ви записуєте в їхніх головах плівку, коли з любов’ю й послідовно підштовхуєте їх до дій.

А по-друге, усвідомивши, що стикаєтеся з чималим опором з боку дитини, поміркуйте над її стосунками та діяльністю. Іноді середовище, де живе дитина, суперечить самому характеру, який ви прагнете виховати. З поганими впливами боротися непросто. Недобрі впливи в житті вашої дитини, такі, як шкідлива дружба, мають найвищий пріоритет. Обмежте їх (або усуньте цілковито, якщо це можливо), але не вважайте лише людей джерелом поганого впливу. Читання та розваги також мають вплив на дітей і молодь.

Одна мама сказала: «Я усвідомила, що моя дочка черпає ідеї з популярного підліткового журналу, вибираючи собі книжки для читання. Я допомогла їй побачити, що існують інші книжки з кращими цінностями, і показала, як знайти їх. Я допомогла їй знайти доречніший матеріял для читання, який краще годиться для розвитку її характеру».

Це робити варто!

Кінець кінцем розвиток характеру у вихованні дитини винагородить вас сторицею. Діти можуть забути особисті проблеми, однак пам’ятатимуть риси характеру. Ви можете успішно впоратися з глибоко вкоріненими проблемами в житті своїх дітей, звернувши належну увагу на вироблення характеру.

Ось короткий підсумок плану з шести кроків, присвяченого розвитку характеру.

1. Спостереження: розпізнайте проблему.

2. Діягноз: назвіть слабості характеру.

3. Вирішення: назвіть та окресліть кожне рішення.

4. Лікування: надайте настанови щодо роботи над рішеннями.

5. Мотивація: надихайте на зміни.

6. Доопрацювання: далі працюйте над рішеннями.

Джоан Міллер, Скотт Туранскі «Книжка про виховання без невдач»

Перегляньте цікаві новини:

Надихаючі історії

Все для сімей

Загрози та виклики  

Молоде життя

Каталог ютуб каналів церков

Найбільша карта церков України

Більше рубрик та новин тут.