Про оцінки, прогнози, страхи та людські слабкості говорили: архиєпископ і митрополит Філадельфійський, президент УКУ Борис Ґудзяк, британський історик Браян Бріваті, експерт з довготермінових стратегій, керівний партнер української компанії pro.mova Євген Глібовицький.

Нині вашій увазі – виклад думок професора філософії в Дхармарамі Відья Кшетрам та Університеті Христа (Індія) о. Жоза Нандіккара.

“У світі є страшніші недуги, ніж Covid-19”, -о. Жоз Нандіккара, професор філософії в Дхармарамі Відья Кшетрам та Університеті Христа (Індія)

Теперішня криза, в якомусь сенсі, є часом для переосмислення нашого досвіду, і тому я б не сприймав наслідки сovid-19 надто драматично. Це добра нагода, щоб ще раз поставити собі запитання про те “Хто я?” і “Хто ми?”, “Яка мета нашого життя?” – актуальність цих вічних філософських запитань не зникає.

Хочу звернути увагу на питання етики, яке часто залишається в тіні. Ми не можемо ставити людське буття позаду Економіки. Політика у сучасному світі рухається за запитами ринку, що не є доброю обставиною для цілісного розвитку людського суспільства, а доля людського буття перебуває явно не в пріоритеті. Звичайно, що нам потрібна наука для того, щоб перемогти вірус, і, зрештою, ми маємо вакцину проти цієї недуги. Проте, як сказав Папа Франциск, є ще інші віруси, які вражають людину і від яких важко знайти вакцину, – це хвороба нарцисизму та індивідуалізму, вірус байдужості, і ці моральні недуги не може вилікувати звичайна вакцина. Нам потрібна вакцина людської любові та піклування про Іншого. Я залишаюся оптимістом і сподіваюся, що ми вивчимо уроки з нашої ситуації і з усією відповідальністю дамо відповідь на “Крик Землі”. Маємо пам’ятати, що у боротьбі з пандемією ми оперуємо не тільки економічними чи медичними капіталами, дуже важливим у цьому сенсі є примноження нашого емоційного, духовного і сакрального ресурсу, який є не менш важливим для нашої спроможності протистояти глобальним кризам.

Що може зробити людське життя стійкішим? Етика піклування про Іншого може бути відповіддю на це запитання. Нам слід уникати етики корисливості. Принципом суспільного буття має стати кредо “що я можу зробити для тебе?” а не “яка для мене користь з цього?” Ми знаємо про переваги діджиталізації та технологічного прогресу, проте ми також бачимо технологічно розвинену Європу чи Америку, які, тим не менше, катастрофічно страждають від наслідків сovid-19.

Я не знаю, чого нам очікувати у майбутньому, за три-п'ять років, проте я сподіваюся, що ми матимемо більше чітких стратегій для протидії спільним загрозам. Ми бачимо, як зростає бідність і поділи у суспільствах, а демократія стає вразливішою. Думаю, суспільства будуть більше дбати про власну самозабезпеченість як принцип розвитку. Звичайно, що ми потребуємо глобалізації, щоб спільно вирішувати глобальні проблеми, проте ми мусимо пам'ятати і про збереження й локалізацію окремих унікальних культур. Нам потрібна родинна культура, де кожен піклується про кожного. Тому так важливо, піклуватися і допомогти нашим іншим, які борються за життя і роблять при цьому надзусилля.

Джерело: Zbruc

Всеукраїнський Собор — це об’єднання релігійних та громадських організацій, а також усіх небайдужих громадян навколо християнського шляху розвитку української держави.

Підписуйтесь на нас у Телеграм, Вайбер, Фейсбук та Інстаграм, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!