Закон, проти якого виступали протестувальники, забороняє навернення індуїстів до іншої віри не лише силою, але і шляхом спонукання. Це означає, що звична євангелізація може тлумачитися владою як «шахрайство» або «примушування до зміни віри». Де-факто, влада виключає можливість добровільної зміни віри індуїстами і вважає, що прийняття християнства відбувається внаслідок примусу та маніпуляцій.

Християнський протест відбувся у штаті Аруначал-Прадеш, де частка християн варіюється від 30% до 50+%. Одним із ініціаторів мітингу є Аруначальський християнський форум (ACF). Його президент Мір Стівен Тар заявив, що якщо закон не буде скасовано до кінця березня, то організація буде змушена ініціювати референдум. Однак наразі місцева влада не прийняла їхніх вимог та перешкоджала організації мітингу.

Індія посідає 11-те місце серед країн, де християни зазнають найбільших переслідувань за версією Open Doors. Більшість населення Індії (80%) є індуїстами, а християни становлять лише 2%. Ця меншина стає зручним «ворогом», якого можна звинувачувати в проблемах суспільства. Правляча партія Бхаратія Джаната (BJP), яка представляє індуїстський націоналізм, використовує релігію як політичний інструмент. Задля консолідації індуїстів влада сприяє створенню образу ворога з християн (і нерідко західного світу також).

Такі країни, як Індія, Китай, Іран чи навіть Росія імітують свободу віросповідання та заперечують проблеми гоніння християн. Для цього вони використовують аргумент наявності церков (наприклад, підконтрольних владі, які не проводять євангелізації). Однак показником свободи віросповідання є не сама наявність різних церков або релігійних меншин, але реальна і фактична можливість громадян поширювати свою віру чи вільно її змінювати.