Зворушлива історія сім'ї, яка усиновила 8 дітей: "Найкраще, що ми можемо мати, є по той бік страху"
Соціальне служіння
29.07.2020
Одне врятоване життя може стати справжнім викликом. А якщо таких життів 8 або ж 12?

Приєднуйтесь до нашої групи у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!

Проєкт 24 каналу та благодійного фонду "Рідні" розповідає про позитивний досвід усиновлення 10 сімей, приклади яких надихають. Про історію сім'ї Горячкіних, у яких 12 дітей, читайте далі.

Родина Горячкіних мешкає в Мукачеві, що на Закарпатті. Майже 10 років тому Анна та Володимир вирішили створити прийомну сім'ю в Луганську. Парі запропонували взяти на виховання родинну групу.

Володимир Горячкін: «Мені особисто дуже пощастило. У нас 12 дітей: 4 своїх, 8 це прийомні діти. Двоє було під опікою, уже дорослі, маємо онуків. Вони всі рідні».

Анна Горячкіна: «У мене був улюблений фільм "Господиня дитячого будинку". Я мріяла, що колись у мене буде дитячий будинок, дітки ті, які колись мали сім'ю, але з якихось причин втратили. І ті, які потребують любові мами й тата. А я всіх буду любити, я всіх буду обіймати та годувати. Ось така в мене була дитяча мрія».

Проте Анна розповіла, що вони не розмовляли про це з чоловіком, а йшли окремими шляхами, які потім зійшлись в один.

Спершу Анна та Володимир прихистили Яну та Едика, які жили на вулиці

Яна та Едик прийшли просити грошей у Анни начебто на лікування батьків. Натомість вона запросила їх у будинок, де діти розповіли свою справжню історію.

Анна Горячкіна: «Ми всюди бачили потребу й почали молитися: "Господи, ну де ці діти, ми вже молимося стільки". І через 3 дні двоє дітей прийшли до нас у будинок. Це були Яночка й Едик. Вони просили грошей, я ніколи не давала. Чоловік був на роботі. Але я дітей запросила в будинок. І коли вони розповідали про все, у мене вже крутилися думки в голові: а що далі?»

Володимир Горячкін: «Розповідали, що вони спали на бетоні. Вони казали, що краще спати в картонній коробці з-під холодильника: там тепліше. То дитиночка, їй 10 років було, а в неї "кістки ниють" на зміну погоди. Настільки все простудилось».

Анна Горячкіна: «І я стала говорити: давайте, ви залишитеся в нас вдома. Тут добре: їжа, тепло. Але це обмеження свободи, яку вони мали. Я розуміла, що візьму дітей не тільки для себе. Бабуся однозначно сказала: у нас усе вийде».

У нас з'явилося величезне бажання продовжувати. Можете собі уявити, скільки ми почули багато історій про насилля від перших дітей Яночки та Едика. Наше серце не могло не відреагувати.

Через недогляд Діана, Єгор та Юля опинилися в притулку

Діана: «Третій клас майже не ходила до школи. Та й четвертий рідко ходила. Тому, що треба було дивитись за братом та сестрою дивитись, готувати їсти, шукати гроші. Ми тоді збирали залізо та здавали. А потім до нас прийшли й забрали просто з уроку. У притулку, якщо чесно, було навіть дуже добре. Мені не треба було хвилюватися за те, що буде у Єгора та Юлі їсти. Ми десь місяці 2 там були. А перед днем святого Миколая нас запитували, які подарунки ви хочете. І я тоді сказала, що я хочу, щоб мені святий Миколай подарував сім'ю. Минуло кілька днів і до нас прийшли й сказали: "збирайтеся, до вас сім'я"».

Анна Горячкіна: «Я відчувала, наче йду в пологовий будинок: ми не знали, хто це буде».

Володимир Горячкін: «Яка родина, які хвороби, нас не цікавило…»

Анна Горячкіна: «Ми не знали навіть, чи це буде одна дитина, чи трійня. У нас перша вийшла трійня».

Володимир Горячкін: «Ми не знали, але нам дали найкращих».

Читайте також: Гроші замість "бейбі-боксів": батьки будуть отримувати матеріальну компенсацію

Діана: «Єгор одразу до тата пішов, Юля спочатку у виховательки на руках посиділа, а потім до мами пішла. А я боялася, що далі буде та ж сама історія: батьки будуть пити, приводити різних людей, будуть бійки і все таке. Мене тоді питали, чи згодна піти у сім'ю. Я боялася сказати "ні", боялась, що вони більше не прийдуть. Якщо скажу "так", не знаю, що буде далі. Я, звичайно, сказала "так", і жодного разу не пошкодувала».

Родині довелося тікати з Луганська через погрози

Коли у 2014 розпочинався Майдан, а йому на противагу був антимайдан, обласна служба Луганська попросили знятися в ролику за єдину Україну. Але через свої погляди родині довелося покинути рідний дім. Після зйомки почали приходити погрози: вони зрозуміли, що треба тікати.

Володимир Горячкін: «Ми не приховували своїх уподобань. Запакували в бусик речі, які вмістилися, забрали дітей і почали тікати. У Слов'янську зламалися, там нас прихистити. Потім Харків, Київ, потім уже з Києва ми потрапили на Черкащину. Там волонтерська організація нам дала притулок, ми там жили цілий рік.

А вже потім ми опинилися на Закарпатті. З'явилася людина, яка запропонувала нам будиночок, запропонувала нам тут влаштуватися. Я дуже щаслива людина. У мене найкращі діти, найкращі знайомі і найкращі служби, які нам в усьому допомагають».

Анна Горячкіна: «Я думала, коли ми усиновили дітей, то це буде дуже складно. Нам здавалося, ми ледве даємо собі раду з фінансами, коли нам платила держава допомогу. Але коли ми усиновили, Бог так усе влаштував, що всі потреби покривались. Діти взуті, одягнені, у них гаджети у кого нові, у кого не нові. Тобто я не бачу, що стало гірше, ніж тоді, коли ми були на державному забезпеченні.

У нас є ще одна прийомна дитина це наша Мішель. Я побачила на фейсбуці картинку, закохалася у її веснянки. І діти теж».

Два роки тому Анна та Володимир всиновили всіх дітей

Володимир Горячкін: «Поки ми були як прийомна родина, це були одні стосунки з дітьми. А коли діти усиновлені це зовсім інша річ. Ми змінюємось, вони змінюються. Інші риси характеру виходять назовні».

Гена: «Хочу один жити».

Єгор: «Я дуже хочу сім'ю. Дивлюсь на тата, й теж хочеться мати сім'ю, турбуватися про неї».

Володимир Горячкін: «Коли діти виїжджають, наприклад, у табір, на день-два відчуття вільності. А потім ця тиша починає дзвеніти у вухах, їх не вистачає. Діти це еліксир молодості. Вони планують наше життя. У мене малий, йому, 9 років. У мене ще 15 років праці. Мені ж його треба підняти. Я навіть не можу допустити такої думки, що я вже старий. Може б і хотів, але просто не можу. Бо мене є кому підштовхувати».

Анна Горячкіна: «Скільки ти віддаєш, стільки й отримуєш. Коли тебе обіймає одна дитина в день, то це дуже добре. Але коли тобі обіймають 6-7 дітей, то щастя примножується».

Володимир Горячкін: «Найкраще, що ми можемо мати, є по той бік страху. Тому не боятися. Не боятися й не вагатися».

Анна Горячкіна: «Якщо рішення народити дитину дозріло у вас у серці, просто дійте, спалюйте мости позаду і йдіть уперед».

Зверніть увагу! Консультацію щодо усиновлення ви можете отримати на сайті Ridni.org.ua або зателефонувавши на гарячу лінію благодійного фонду 0800 300 484.

Благодійний фонд "Рідні" надає інформаційну та психологічну підтримку щодо процесу усиновлення. При потребі юридичні партнери Фонду надають правову допомогу в процесі усиновлення. Фонд у жодному разі не займається посередницькою діяльністю та не замінює функцій держави у процесі усиновлення (удочеріння).

Мар'яна Романяк

Джерело: 24tv.ua

Всеукраїнський Собор — це об’єднання релігійних та громадських організацій, а також усіх небайдужих громадян навколо християнського шляху розвитку української держави.

Підписуйтесь на нас у Телеграм, Вайбер, Фейсбук та Інстаграм, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!

Соціальне служінняСімейне служінняСуспільні новиниУкраїна
Останні новини