Його шлях поєднав добровільну військову службу, здобуття духовної освіти під час служби, підтримку побратимів та міжконфесійну співпрацю.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Про це пише adventist.ua.
Добровільний вибір та перша зустріч у війську
Рішення здійснювати духовну опіку військовослужбовців було свідомим і добровільним. Ще до призову Віталій Джус пройшов спеціалізовані курси у Вінниці та отримав посвідчення Християнської служби порятунку (ХСП). Під час візиту до територіального центру комплектування він повідомив про намір служити капеланом, а через півтора місяця його зарахували до новосформованої бригади.
Військова служба Віталія розпочалася 19 вересня 2023 року. Однією з визначальних подій стала зустріч під час прийому новоприбулих військовослужбовців. До складу приймальної комісії входила офіцерка капеланської служби Оперативного командування «Південь» Олена Жевець.
«Я вбачаю, що завдяки Божому проведінню відбулася наша з Оленою Степанівною зустріч», – згадує Віталій.
Офіцерка пояснила, що посвідчення ХСП не дає можливості обійняти посаду штатного капелана відповідно до чинних вимог законодавства. Водночас вона запропонувала шлях подальшої інтеграції у капеланську службу – призначити Віталія помічником капелана. Після погодження з начальником штабу бригади його залучили до душпастирської роботи. Однак для офіційного призначення капеланом необхідно було виконати ще низку вимог.
Навчання в семінарії та практична душпастирська робота
Для призначення на посаду військового капелана необхідна відповідна духовна освіта. За сприяння Олени Жевець та керівника соціального департаменту Української Церкви Християн Віри Євангельської В’ячеслава Когута Віталій вступив до семінарії на спеціалізацію «Капеланська робота».
Навчання проходило в очно-заочному форматі безпосередньо під час військової служби. Взимку Віталій слухав онлайн-лекції між виконанням службових обов’язків, а навесні виїжджав на екзаменаційні сесії, у чому йому сприяло командування.
Оскільки штатного капелана в підрозділі не було, Віталій, залишаючись за посадою звичайним солдатом, фактично виконував обов’язки душпастиря – проводив молитви, підтримував військовослужбовців, брав участь у святкових та урочистих заходах.
Згодом він екстерном завершив бакалаврат та успішно вступив до магістратури.
Вимоги до церковного сану та рукопокладення
Наступною умовою для призначення стала наявність відповідного церковного сану – штатний військовий капелан мав бути пресвітером.
До повномасштабної війни Віталій служив старшим дияконом у першій адвентистській громаді села Нові Обіходи на Вінниччині. Вже під час військової служби він приєднався до адвентистської громади селища Софіївка та познайомився з пастором Юрієм Федоровим, який тривалий час допомагає військовим та правоохоронцям як капелан-доброволець.
Саме у громаді Софіївки Віталія згодом рукопоклали в сан пресвітера. Служіння посвяти звершили пастори Юрій Федоров та Петро Стонога, який від початку повномасштабного вторгнення також служив капеланом у лавах ЗСУ.
Для мобільності подальшого капеланського служіння Юрій Федоров допоміг Віталію із придбанням автомобіля, а вже влітку 2025 року Віталія перевели до іншого підрозділу на півдні України. Нове командування виявило до нього довіру й відразу представило особовому складу як капелана.
Міжконфесійна співпраця та отримання мандата
Ключовим питанням залишалося отримання офіційного мандата. Відповідно до законодавства України квоти на військове капеланство розподіляються між релігійними організаціями. Водночас окремі конфесії мають обмежену кількість квот або не мають їх, тоді як інші не завжди можуть заповнити всі передбачені для них капеланські посади. За таких умов важливого значення набуває міжконфесійна співпраця, що дозволило розпочати процедуру офіційного призначення. Важливими передумовами стали наявність у Віталія вищої цивільної та духовної освіти, а також понад два з половиною роки військової служби.
Присвоєння звання та значення для Церкви
11 липня 2026 року Віталію Джусу офіційно присвоїли військове звання молодшого лейтенанта капеланської служби.
Пройдений шлях став можливим завдяки скоординованим діям та постійній підтримці, яку Віталій отримував на всіх етапах. Він із вдячністю згадує Юрія Федорова і громаду Софіївки, Сергія Луцького, а також друзів з різних громад і конфесій, зокрема, волонтерську команду «Відчайдушні» та Олександра Коропця, Сергія Степанюка та Миколу Мацюка, які регулярно збирали й передавали допомогу військовим.
«Для мене головне – бути поруч із хлопцями, молитися з ними, спілкуватися та підтримувати. Чи я солдат, чи сержант, чи офіцер – важливе саме служіння», – ділиться Віталій Джус.
Офіційне призначення першого капелана-адвентиста у Збройних Силах України стало важливою подією для адвентистської спільноти. Водночас шлях Віталія Джуса демонструє значення особистої відданості служінню, підтримки громади та міжконфесійної співпраці у забезпеченні духовної опіки українських військовослужбовців.
Валентин Загреба
Фото з особистого архіву Віталія Джуса
Джерело: adventist.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут