«Капелани: Віра на війні» – фільм про трьох капеланів, які безстрашно вирушили на острів Зміїний, коли його захопили росіяни
Надихаючі історії
12.10.2024
Історія трьох капеланів різного віросповідання – Василя Вирозуба, Леоніда Болгарова та Олександра Чокова, які 26 лютого 2022-го року вирушили з рятувальною місією на пошуково-рятувальному судні «Сапфір» до острова Зміїний та потрапили до російського полону. Їм дали номери замість імен, тримали у карцері, морили голодом і цькували собаками. Як капелани пережили полон, а також про їхню роль у зміні законодавства про військове капеланство в Україні — дивіться у фільмі Суспільного «КАПЕЛАНИ: Віра на війні».

Якщо Бог за нас, то хто проти нас? Уривки героїчної історії

Василь Вирозуб розповідає: «25-го числа (лютого)  мені зателефонував капітан Військово-Морських сил і запитав, чи я зможу сам поплисти або когось іншого направити на Зміїний острів, атакований рашистами, і забрати тіла 13 загиблих прикордонників. 

Хоча командир мені сказав, що я можу відмовитися, я вирішив їхати, адже живу за принципом "якщо не я, то хто?".  Ми з двома іншими капеланами - Леонідом Болгаровим та Олександром Чоковим вірили, що наше цивільне пошуково-рятувальне судно легко дійде до Зміїного та повернеться, але російські військові захопили судно і звинуватили нас у спробі підриву острова та те, що працюємо на  спецслужби.

Далі настало пекло - катували, ставили на розтяжки, заламували руки та били по нирках. Військові вимагали співати гімн Росії, але ми відмовлялися…. Під час допитів цілком серйозно ставили абсурдні питання про місцезнаходження Степана Бандери, який давно помер.

«Після одного з катувань мене забрали на допит, де мені загрожували і намагалися змусити написати, що один з капеланів є агентом СБУ. Я відмовився...» - Олександр Чоков.

«Коли мене кинули в карцер і я три дні був без їжі та води, то був уже на межі на четвертий день .. Я відчув, що у тій "резинці", якою вони називали карцер – я ніби помер….» - Василь Вирозуб

Нам всім допомагали молитви матерів та інших людей. Ці молитви були як тепло, яке нас оточувало. Ми майже фізично відчували молитви, що церкви та люди звершували за нас.

Через 70 днів полону ми повернулися додому. Усіх повернули живими. Після повернення з полону продовжили займатися своєю справою, допомагаючи воєнним та перевозячи генератори та медикаменти. Україна, в яку ми повернулися, була іншою. Вишиванка тепер не на фасадах, а в серцях людей. Жовто-синій прапор став символом національної гордості, а люди не соромляться розмовляти українською мовою. Ми повернулися в Україну, де від малого до великого цінують свою історію, культуру та майбутнє….

«Капелани: Віра на війні»  фільм  - свідчення про надію, віру та силу духу людей, які борються за свою країну та свої цінності. Вона показує, що незалежно від того, які випробування випадуть на нашу долю, Бог дає сили та міць.

Подивіться цей потужний фільм та поділіться з близькими.

Надихаючі історії
Останні новини
Останні новини