Ми прожили всі дні окупації в Херсоні, та наразі ми також тут.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
15 грудня був приліт до нашого будинку з сусідами. Коли я почула з вікна свист так, ніби кипить чайник, то зрозуміла, що щось не те. Побігла аби сховати дітей на ліжко першого поверху. Потім згадала про чоловіка, який як раз зараз їде до нас на велосипеді.
В думках: "Боже, врятуй Його!
Боже, дай двері відкрити!
Боже, а тепер, як Ти хочеш, так буде!!"
Не встигла я забігти до дітей, як впала перша ракета. Звук не передати. Серце, здалось, з середини випало.
Діти хотіли вийти, але я почула знову якийсь звук, і тільки їх накрила ковдрою, як впала друга ракета.
Мій середній син каже: "Мама, давай молиться, щоб Бог послав ще сильний дощ, щоб він загасив вогонь біля курочок".
Я в вікно подивилась - нічого не бачу: всюди дим, темно, як вночі.
За декілька хвилин відкриваються двері, і чоловік заходить живий і неушкоджений! Слава Богу.
А ще за декілька хвилин приїхали мої батьки за мною, бо треба було видати дітям по списку одяг.
Не встигли ми далеко від'їхати, як сусіди дзвонять: "В тебе сарай горить".
Їдемо назад до дому, я бачу, що полум'я згасло. Я до чоловіка кажу: "Ти загасив?" А він дивиться, каже: "Який вогонь? нічого не було. Сам Бог зливою згасив".
Ми не бачили вогню зсередини від снарядів. На жаль, у сусідів дах зруйнувало, у інших гараж з машиною розбило в попіл.
А нас Бог зберіг. А ще через день ми зрозуміли, що вибух біля дому був такої сили, що в нас згоріла вся проводка в будинку та лічильник.
На сьогодні ми так і без світла, але наше світло - Христос.
Маємо надію, що Бог допоможе відновити електрику. Прошу Вас молиться за нас, а ми - за вас.
Молитва може все!
Перегляньте цікаві новини:
Більше рубрик та новин тут