Що роблять українські протестанти під час повномасштабної агресії проти України?
Українські протестанти дуже активно включилися у волонтерський рух, що є дуже притаманним для них, їх структури, що сприяє ініціативам і теології, в якій ключову роль грає принцип священства всіх віруючих. Цей принцип проявляється на практиці в їхній активності, він притаманний для ментальності євангельських християн. Сьогодні ми, українські протестанти, маємо неслабке капеланське служіння, представлене кількома асоціаціями – різні деномінації мають свої капеланські відділи. Початки цього служіння сягають 2014 року, тоді це було зовсім новим, але за вісім років набули багато досвіду.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Про це йдеться на adventist.ua.
Євангельські церкви мають досить сильний міжнародний вимір, тому й мають певні зв'язки в інших країнах. Це сприяє масштабу гуманітарної допомоги, якою протестанти служать українському суспільству. Віруючі дистрибують їжу, займаються евакуацією, поширюють різну допомогу населенню. Це носить досить масовий характер. Церкви є центрами гуманітарної допомоги. Наш фонд «Східноєвропейська Реформація» також з перших тижнів війни теж цим займається. Ми співпрацюємо з різними церквами і деномінаціями. Звичайно, вся ця робота, що проводиться євангельськими церквами, – це серйозна допомога населенню, бо великий відсоток людей залишився без роботи. Для економіки держави війна є непомірним тягарем. Крім дистрибуції їжі, одежі, ліків тощо, проводяться: евакуаційні проєкти (зараз їх менше, ніж у перші місяці війни), доми молитви є прихистками для біженців і переселенців, протестантські спільноти активно працюють з біженцями та переселенцями як в Україні, так і за кордоном.
За останні тижні я бачу ініціативи, через які християни намагаються діяти більш стратегічно, щоб можна було доповнювати одне одного різноманітними ресурсами. Є різні ініціативи, зустрічі, які мають на меті покращення спільного служіння. Дуже добре, що християни рухаються в такому напрямку, бо є і секулярні проєкти відновлення України. Видно, що є розуміння, що має існувати християнська версія відновлення України. Треба думати про майбутнє України, діяти в цей дуже переломний час, бо на наших очах твориться історія України.
Кожного дня відбуваються події, що можуть змінити ситуацію, а за цим і психіку людей, їхню свідомість, це призводить до переосмислення певних речей та історії, наприклад до патріотизації та українізації. Це дуже позитивний аспект. Я спостерігаю за деякими спільнотами, за деякими церковними лідерами, це досить масове явище, де люди переходять на українську мову. Особливо в східних, центральних, південних областях, де раніше спілкувалися російською мовою. Дуже добре, коли церква бере участь у суспільних перетвореннях, навіть, якщо вона ще не є у авангарді цих процесів.
У кінці XIX століття в західно-українських історичних землях, таких як Галичина, русини ставали українцями. Малоросійський проєкт перетворився в український на початку XX століття. Після Галиччини це відбулося на Волині та в центральних регіонах України. Ті ж самі процеси в 20 роках XXI століття відбуваються в південних і східних областях. Коли дійсно люди здобувають українську свідомість. Це час, коли формується національна культура, народжується українська нова творчість патріотичного характеру. Я знаю з історії інших країн, що найкраще мистецтво та найкращі пісні, які стали потім насліддям народу, національної культури, народжувалися в часи загроз, небезпек, часи, коли люди відчували пригніченість. Хотілося би, щоб християни писали більше пісень, які би впливали на національну культуру. Творчість, де говориться про християнські цінності, про Бога. В час загроз, коли люди близькі до пограничних ситуацій, вони відкриті до трансцендентного, до духовного.
Підсумовуючи діяльність протестантів в Україні, слід зазначити, що, по-перше, це соціальна активність, по-друге, зміна свідомості, яка проявляється в українізації церков, переході на українську мову. Євангельська церква за своїм характером, мобілізаційним потенціалом, дякуючи доктрині всезагального священства, прекрасно включилася у волонтерський рух, і є найактивнішою. По-друге, це національне відродження. Тут показовою є подія яка сталась на початку липня, коли на зустрічі єпископського комітету УЦХВЄ було прийняте рішення про перехід на українську мову богослужінь у церквах християн віри євангельської.
Ще важливий момент, про який необхідно згадати – психологічна травма. Церква за своїм покликанням служить людським душам і несе надію. І психологічна травма є страшною проблемою, з якою має справу українське суспільство. Тому церкви концентруються на християнських консультаціях. Деякі деномінації проводять навчання на цю тему. Звичайно, варто було б подумати заздалегідь, щоб у кожній церкві були команди душеопікунів, людей, які би допомагали людям з психологічною травмою, але ліпше пізно, ніж ніколи.
Важко про це говорити, але війна є великою катастрофою в житті людей і країни, проте вона приносить багато можливостей для побудови прекрасного нового, і тут місце Церкви – бачити це майбутнє і активно включитись в його побудову.
Джерело: adventist.ua
Перегляньте цікаві новини:
Більше рубрик та новин тут