Церкви та віруючі, як і всі маріупольці, потерпають від бомбардувань, артилерійських обстрілів, відсутності електрики, води та опалення.

Ці трагічні, скупі повідомлення надходять лише тоді, коли комусь вдається вийти на зв'язок.

«Наші сидять в підвалі. Вікна в церкві вибиті. Стараються їх якось закрити щоб сніг туди не йшов і волога не потрапляла. Всі люди живі…

Люди приймають тих у кого зруйновані будинки. Слава Богу… Бог піклується. Люди приносили з собою їжу, поки що вона є. Але немає світла. Немає води, газу та опалення. Магазини всі розбиті, заправки теж».

Люди з церкви пішли до найближчої заправки, аби взяти паливо для електрогенератора. Заправку розгромили, але були ємності з паливом, з яких насосом вдалося набрати трохи бензину та віднести в дім молитви. «І це все під обстрілами».

«Там де були Калиновка, Сартана одні руїни… Трупи ніхто не прибирає. Вони розкидані повсюди»

Молімося про порятунок для Маріуполя!