Паломництва до Єрусалиму сягають далекої давнини. Біблія наказувала ізраїльтянам відвідувати Святилище, яке мало стати Храмом у Єрусалимі, тричі на рік: на Песах, Шавуот і Суккот: «Тричі на рік усі твої чоловіки повинні з’являтися перед Господом, Богом твоїм, на місці, яке Він вибере» (Повторення Закону 16:16). Прибувши до Єрусалиму з інших куточків країни, перед тим, як увійти до священного Святилища, паломники очищали свої тіла в ритуальних басейнах — міквах. Можливо, вони також охолоджували втомлені у подорожі ноги та прали свій одяг, забруднений в дорозі, перед останнім кроком. Тільки після очищення вони мали піднятися монументальними сходами до Храму на вершині пагорба.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Про це розповідає просвітницький проєкт Біблійна археологія з посиланням на провідні ізраїльські ЗМІ.
Тепер археологи виявили раніше невідомий комплекс в Офелі, на схилі, що спускається з Храмової гори на південь до Міста Давида: саме там, ймовірно, занурювалися у басейни паломники. Це об'єкт громадської інфраструктури, спеціально побудований для великих мас паломників, приблизно за 50 метрів від входу до найцентральнішого місця поклоніння в юдаїзмі.
Монументальний комплекс включає три мікви (ритуальні басейни, або ванни) плюс дивний прямокутний басейн, який, очевидно, не був ритуальною ванною. Професор Узі Лейбнер та професор Оріт Пелег-Баркат відповідають за цю захопливу знахідку. Неподалік команда також знайшла дві інші споруди, які, схоже, були оштукатуреними чанами.
Про відкриття було оголошено після п'яти сезонів розкопок в Офелі командою дослідників з Інституту археології Єврейського університету в Єрусалимі у співпраці з Інститутом біблійної археології Армстронга (раніше відомим як Коледж Амбассадора).
Яке дослідницьке питання лежить в основі проєкту? Археологія паломництва в період Другого Храму. Існує безліч історичних посилань, але фактичні вагомі докази дещо рідкісні.
Земля навколо ритуального комплексу досі всіяна руїнами візантійського періоду (приблизно IV-VII століття), а також монументальної урядової споруди періоду Омейядів (VII-VIII століття). У споруді Омейядів було використано дорогоцінні колони, взяті з візантійських церков, та кам'яні блоки періоду Другого Храму. Єрусалимська археологія вимагає навичок розшифровки монументальних пам'яток.
Підготовка тіла та розуму
Зазначимо, що Офель та його околиці досліджуються вже понад 150 років. У сучасній Державі Ізраїль нові дослідження там розпочалися в 1968 році археологом Бенджаміном Мазаром (1906-1995) і продовжилися під керівництвом його онуки Ейлат Мазар (1956-2021). Подальші дослідження продовжувалися під керівництвом Ронні Райха з Ювалем Барухом, а нещодавно — Пелег-Баркат з Лейбнером і, зовсім недавно, археолога Йоссі Гарфінкеля.
За всі півтора століття розкопок навколо Офелю ритуальний комплекс ще ніколи не знаходили: окрім інших перешкод, спочатку довелося розібрати деякі візантійські та омейядські руїни.
Насправді Ейлат Мазар спостерігала за зовнішньою стіною з тесаного каменю нещодавно описаного ритуального комплексу та помітила два широкі отвори, але так і не виявила, що вони вели до ритуальних басейнів. Дивний прямокутний басейн на південь від трьох мікв помітили півстоліття тому, але ніколи належним чином не розкопували чи не опублікували звіт щодо них, уточнює Пелег-Баркат.
Цей басейн мав сходинки з усіх чотирьох боків, тож можна було спускатися на дно, як під час ритуального омовіння. Але в нього не було даху. У скельній основі навіть немає ям, які можна було б використовувати для жердин, на яких можна було б розмістити тканинне покриття.
Людина мала звершувати ритуальне занурення оголеною, але цей басейн не мав стін чи даху, щоб захистити скромність вірян. Тож, ймовірно, це не була типова міква, пояснює Пелег-Баркат, хоча її, можливо, використовували для очищення предметів.
Крім того, поблизу комплексу були споруди, схожі на оштукатурені чани, які також раніше не було виявлено, розповідає Пелег-Баркат. Теоретично їх могли використовувати для прання одягу, припускає вона.
Хоча немає конкретних ознак, що підтверджують цю гіпотезу, вона задається питанням, чи міг цей грандіозний ритуальний комплекс надавати паломникам Другого Храму повний спектр послуг, дозволяючи їм прати одяг, мочити ноги у відкритому басейні, чекаючи своєї черги зайти в мікву. Потім, свіжими та чистими, в білому одязі, вони були готові піднятися до Храму.
Вгору, так би мовити. Це ключ до давнього єврейського паломництва: людина сходить до світла; і Пелег-Баркат зазначає, що єдиний підхід до Храмової гори, який не є спуском, — це з півдня. Комплекс очищення знаходиться безпосередньо на південь від святого місця. Зокрема, він розташований біля підніжжя кам'яних сходів, що ведуть з так званого Міста Давида до Храмової гори.
Ритуальні басейниі були достовірно датовані кінцем періоду Другого Храму, тобто цей комплекс діяв з початку першого століття нашої ери до 70 року, коли римляни, придушивши Перше єврейське повстання, зруйнували Єрусалим і пограбували Храм. Можливо, прямокутний басейн проіснував довше — схоже, він мав три фази будівництва, одна з яких була після 70 року нашої ери. Зауважте, що команда також знайшла в уламках монети, викарбувані єврейськими повстанцями.
Жива вода
Весь комплекс надзвичайно добре зберігся, частина штукатурки, яка забезпечувала гідроізоляцію стін, все ще збереглася. Один з басейнів насправді зберігся на повну висоту, 4,20 метра, під уламками та брудом єрусалимських війн. Він навіть зберіг свою склепінчасту кам'яну стелю та шахту, через яку надходила вода, і тому є надто рідкісним прикладом у Єрусалимі споруди періоду Другого Храму, яка досі збереглася здебільшого неушкодженою.
Три споруди, які безумовно є міквами, мають те, чого не було в більшості стародавніх мікв: дренажну систему, до того ж складну.
Мікви повинні містити майїм хаїм («живу воду») з дощу, річок чи струмків, і не повинні наповнюватися вручну або за допомогою посудин. Люди також повинні підтримувати мінімальний рівень води.
Більшість стародавніх ритуальних басейнів не мали дренажних систем, а воду обережно видаляли вручну за потреби, щоби рівень води не опустився нижче священного рівня. У давніх басейнах рідко траплялися зливи, які закривали під час використання, і ті, що знаходяться в Офелі, мали такі зливи.
Це має сенс для очисного басейну, який обслуговує десятки, сотні або навіть тисячі людей, які піднімаються до Храму у свято. Час від часу потрібно міняти воду.
Мікви не здаються надто величезними, враховуючи те, чого можна було б очікувати від ритуального басейну, що обслуговує публіку, але археологи називають комплекс монументальним. Чому?
«По-перше, дві з трьох мікв великі. Не величезні, але більші за більшість побутових зразків, — каже Пелег-Баркат. — По-друге, і найголовніше, дві з трьох були гарно збудовані зі сходами з тесаного каменю. Зазвичай, оскільки штукатурка покриває конструкцію, немає потреби інвестувати в гарні сходи. По-третє, фасад будівлі зроблений з ретельно оброблених блоків тесаного каменю, перед якими стоїть широкий ганок з великою кам’яною бруківкою. Але, що дійсно робить цей комплекс унікальним, так це його неймовірна дренажна система!»
Комплекс вирізняється складною та надзвичайно рідкісною гідравлічною дренажною системою, яка доставляла воду з ритуальних лазень аж до долини Кедрон. Безперечно, дренажна система була монументальною. Пролізти нею було б приємним порятунком від літнього сонця, що розпалювало Єрусалим, але повзти не було потреби: ринва, вирубана в корінній породі, була завширшки приблизно з тіло людини, але її стіни сягали понад два метри заввишки.
Хоча це неможливо довести приблизно через 2000 років після події, масштаб споруди та наслідки її дренажної системи свідчать про те, що ритуальний комплекс мав постійний потік “майїм хаїм”, ймовірно, з відгалуження Нижнього акведука, яке постачало воду до самого Храму, розповідає Лейбнер.
«Ми знаємо канал, який пролягає під Потрійною Брамою, — додає він. — Ця Потрійна Брама зараз заблокована, але тоді її три величезні отвори нависали над вершиною монументальних сходів».
Загалом комплекс мікв, чанів та відкритого басейну займає приблизно 280 квадратних метрів.
«Цей комплекс є основою нашого дослідження археології паломництва періоду Другого Храму: як територія безпосередньо на південь від Храмової гори була спроектована для розміщення численних паломників, які приїжджали до Єрусалиму, щоб відвідати Храм», — заявили Лейбнер і Пелег-Баркат у своїй заяві.
Вони також виявили, що цей грандіозний комплекс не був першим громадським об'єктом на цьому місці. Під ним експедиція Єврейського університету виявила залишки більш раннього громадського комплексу, побудованого з тесаного каменю, який також мав велику мікву, ймовірно, що датується першим століттям до нашої ери. Це свідчить про те, що історія публічного ритуального очищення під Храмовою горою почалася в цій місцевості вже за царя Ірода або, можливо, за Хасмонеїв.
Коли це почалося, ми не знаємо. Ми знаємо, коли це закінчилося, у 70 році н. е., коли Єрусалим був зруйнований римлянами, які тішилися спустошенням та пограбуванням Храму. Свідченням цього руйнування є десятки монет, що датуються Першим повстанням проти Риму, знайдених на підлозі комплексу та серед уламків після руйнувань.
Ритуальне очищення в паломницькі свята
За словами Лейбнера, дослідники все ще працюють над тим, щоб з'ясувати, як насправді відбувалися паломницькі свята — Песах, Шавуот і Суккот — у періоди Першого та Другого Храмів.
Тора наказує всім ізраїльтянам-чоловікам з'являтися до Храму у стані ритуальної чистоти з жертовними дарами під час трьох святкувань жнив, що є масштабним національним заходом, якого не завжди дотримувалися.
Біблія (2 Хронік 35) описує величезне святкування Песаха, влаштоване царем Йосією у Першому Храмі протягом 18-го року його правління, але зазначає, що таке святкування не проводилося століттями раніше. Тим часом мешканцям Північного царства, що конкурувало з ним, було заборонено здійснювати паломництво після того, як цар Єровоам I встановив альтернативні святилища золотого тельця в Дані та Бет-Елі (1 Царів 12:26–33).
Археологам ще належить знайти фізичні докази масових паломництв періоду Першого Храму; проте, за словами Лейбнера, ця традиція добре задокументована до кінця періоду Другого Храму.
Барвисті свідчення, записані в Мішні, зібраній через століття після руйнування Храму, описують паради паломників, які прибували до Єрусалиму з музикою та святкуваннями, а також зустрічі з релігійними лідерами, коли вони приносили свої пожертви до Храму. Йосип Флавій, який писав у першому столітті, стверджував, що понад 2,7 мільйона людей святкували Песах в Єрусалимі в 66 році н. е., напередодні повстання проти Риму.
«Очевидно, що ця цифра є величезним перебільшенням, але вона дає уявлення про те, наскільки масштабним було зібрання», — сказав Лейбнер.
Єрусалим потребував значних логістичних підготовок під час свят. Місто тимчасово переповнювалося населенням, яке в багато разів перевищувало його власне, і відвідувачів потрібно було розміщувати та годувати. Напис, знайдений поблизу Храмової гори, описує синагогу, побудовану священиком на ім'я Теодот, яка утримувала кімнати для гостей та мікви для відвідувачів.
Серед труднощів такого переповненого міста було підтримання ритуальної чистоти в Храмі, що вимагало уникання контактів з людьми, які не були чистими. Релігійні лідери розробили святковий обхідний шлях, згідно з яким люди, які прибували до Єрусалиму, вважалися ритуально чистими, хоча неясно, чи прийняла елітарна секта садукеїв це рішення, сказав Лейбнер.
У будь-якому разі, ритуальні обмивання були необхідні в Офелі біля південних воріт Храму, куди прибувала більшість паломників, пояснив Лейбнер. Піднімаючись з Міста Давида, чоловіки, ймовірно, стояли в довгих чергах, чекаючи на очищення, занурюючись у воду, перш ніж піднятися на площу Храму для виконання своїх релігійних обов'язків. (Біблійне єврейське слово Офель означає піднесене місце або назву певної укріпленої вежі, розташованої на південний схід від Храму).
«Те, що ми бачимо в цьому комплексі, — це величезні інвестиції в громадську інфраструктуру для розміщення всіх цих людей», — сказав Лейбнер.
Кількість води, необхідної для мікв, мала бути більшою, ніж могли принести зимові дощі в Єрусалимі, що порушувало питання про походження води. Хоча джерело Гіхон, що біля підніжжя долини Кедрон, було найближчим джерелом води в давнину, більш імовірно, що воду брали з акведука, що пролягав від Хевронських гір через Соломонові стави, поблизу сучасної Ефрати, сказав Лейбнер.
«Ми знаємо, що акведук сягав Храмової гори наприкінці періоду Другого Храму, але ми ще не визначили повний маршрут каналу, який спускав воду до цих басейнів, — сказав він. — Найімовірніше, він проходив через канали на стіні, щоб дістатися до мікв».
Питання водовідведення вивчене краще. Усі три лазні мають зливи — «з заглушкою, як у сучасних лазнях», — сказав Лейбнер, — що йдуть у систему розгалужених двометрових тунелів, якими вода йшла аж до долини Кедрон на дні сусіднього яру.
«Це дивовижна дренажна система, яка трапляється надзвичайно рідко, — заявив він, проходячи тунелями з ліхтариком. — Вода з басейнів і сьогодні стікала б туди».
Джерело: Біблійна археологія
За матеріалами Haaretz та The Times of Israel
Фото Emil Sadikov, Ruth Schuster, Zev Stub, Tal Rogovski, Aubrey Mercado
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут