Верховний Суд у своїх правових висновках (зокрема, щодо справ про встановлення факту проживання однією сім’єю) завжди дотримується статевої бінарності. Оскільки офіційний шлюб в Україні можливий лише між жінкою та чоловіком, то й фактичні відносини, що тягнуть за собою правові наслідки, визнаються лише для різностатевих пар. Категорія «фактичних шлюбних відносин» юридично обмежена виключно парою чоловіка й жінки. Натомість рішення ВС від 25 лютого 2026 року, справа № 754/12856/24 провадження № 61-13003св25 (далі – Постанова), затверджує нову модель сім’ї, яка не передбачена українським законодавством і нормами суспільної моралі, про це пише пресслужба ГО «Всі разом!».
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Коли судова інстанція приймає рішення, що фактично переглядає нормативне розуміння сім’ї, це неминуче викликає резонанс і напругу в суспільстві, оскільки зачіпає фундаментальні моральні цінності.
Рішення судів, які прирівнюють одностатеві партнерства до фактичних шлюбних відносин:
▪ виходять за межі судового тлумачення і стають прихованою законотворчістю;
▪ підривають правову визначеність та створюють юридичний хаос для застосування прецеденту в наступних судових рішеннях.
Порушення Верховним Судом принципу розподілу влад та перевищення повноважень. Згідно зі Статтею 6 Конституції України, державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Кожна гілка має діяти лише в межах своїх повноважень. Функція суду – застосовувати закон, а не створювати його.
Коли Верховний Суд (далі – ВС) через свою Постанову фактично розширює коло суб’єктів сімейного права, він перебирає на себе повноваження парламенту – Верховної Ради України. У демократичній державі фундаментальні зміни в суспільному устрої (визначення сім’ї) мають прийматися через народне представництво, а не вузьким колом призначених суддів. Суддівський активізм у таких питаннях є узурпацією законодавчих функцій. Аналіз постанови ВС від 25 лютого 2026 року у справі за позовом ГО «Всі разом!» відкриває вкрай небезпечний прецедент. Йдеться не просто про судове рішення, а про фактичне втручання судової гілки влади у сферу повноважень законодавця.
Незважаючи на те, що в Постанові зазначається, ніби «встановлення судом юридичного факту проживання однією сім’єю осіб незалежно від їх статі, покликаного на виникнення юридичних наслідків, пов’язаних з виникненням, зміною чи припиненням прав, визначених чинним законодавством, не є законотворчою діяльністю», – суд навмисне створює правовий прецедент, за аналогією права, для подальшого його застосування в судовій практиці. Відомо, що аналогія права застосовується лише тоді, коли є «біла пляма». Оскільки Сімейний кодекс чітко визначає суб’єктів подружжя (чоловік і жінка), тут немає прогалини – тут є чітке законодавство, яке суд не має права ігнорувати. Це класична юридична маніпуляція, яку часто називають «правовим еквілібризмом». Суд намагається всидіти на двох стільцях: фактично змінити правову реальність, але формально заперечити це, щоб уникнути звинувачень у перевищенні повноважень.
Підрив правової визначеності. Юридична маніпуляція в Постанові є дуже тонкою, оскільки удар спрямований не на статтю 51 Конституції напряму, а на інститут сімейних відносин. Це класичний приклад стратегії «малих кроків»: замість того, щоб атакувати фортецю (шлюб), ВС намагається змінити правову природу самого поняття «сім’я» через судовий прецедент. Суд фактично скасовує специфіку сімейних відносин, перетворивши їх на будь-яке спільне проживання, що руйнує саму концепцію сімейного права України, змінює зміст фактичних сімейних відносин.
До 2026 року практика ВС була монолітною у дотриманні норми про «чоловіка та жінку». Раніше послідовно зазначалося: для визнання факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу обов’язковою умовою є наявність стосунків між чоловіком та жінкою. Суд посилався на статтю 74 Сімейного кодексу як на спеціальну норму, яка не передбачає іншого складу суб’єктів. Постанова від 25.02.2026 року фактично «анулює» всю попередню практику, не маючи на те легітимних підстав.
Сімейний кодекс України (ст. 21) чітко каже, що сім’я – це чоловік і жінка:
«1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
2. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя».
У Постанові чітко зазначено, що два чоловіки проживають однією сім’єю і є подружжям:
«ОСОБА 1 з 2013 року проживав разом з ОСОБА 2 однією сім’єю. Після чотирьох років спільного життя провели церемонію одруження. У подальшому 14 травня 2021 року уклали шлюб (онлайн) у м. Прово, округ Юта, штат Юта, Сполучені штати Америки».
Отже, всупереч чинному українському законодавству ВС визнав факт укладення шлюбу між двома особами однією статі і прирівняв їхні відносини до сімейних. Це прихована законотворчість під маскою правозастосування.
Порушення предметної підсудності (ст. 315 ЦПК). Суд встановив факт «проживання однією сім’єю». Проте, згідно з цивільним процесом, суд може встановлювати такі факти винятково для спільного проживання чоловіка і жінки, а також лише ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав. Оскільки чинне законодавство України (зокрема Сімейний кодекс) не передбачає правових наслідків для одностатевих пар (права на спадкування за законом, спільну сумісну власність тощо), цей факт не має юридичного значення. Суд встановив факт, який не породжує прав, що є прямим порушенням мети окремого провадження.
Ігнорування дефініції «сім’ї». Ст. 3 Сімейного кодексу чітко визначає:
«Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства».
У поєднанні зі ст. 21 СК, де шлюб – це союз чоловіка та жінки, правове поняття «сім’ї» в Україні антропологічно та юридично детерміноване статтю. Суд застосував термін «сім’я» до суб’єктів, які за законом не можуть її утворювати. Це не тлумачення, а підміна суб’єктного складу правовідносин.
Суд апелює до ст. 3 Сімейного кодексу України, цитуючи її частину: «Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки». Суд свідомо «забуває» про контекст усього кодексу, де поняття прав та обов’язків подружжя випливає виключно з союзу чоловіка та жінки. Він перетворює «сім’ю» на суто технічний термін: «живуть разом, їдять разом, значить є сім’єю».
«Вважаю, що Верховний Суд в Постанові від 25 лютого 2026 року, справа № 754/12856/24 провадження № 61-13003св25, перевищив свої повноваження й порушив принцип розподілу влад. Ця Постанова є антиконституційною і такою, що підриває правову визначеність і створює юридичний хаос, направлений проти українського суспільства, його цінностей та моралі», – зазначає Олеся Горгота, резидентка Кабінету експертів.
Кабінет міністрів – це формація кваліфікованих і досвідчених експертів, які залучаються до співпраці журналістами і органами влади всіх рівнів.
Джерело: vsirazom.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут