«А посіяне в добру землю – це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід – один родить у сто разів, інший – у шістдесят, а ще інший – у тридцять» (Матвія 13:23).
Коли Ісус стояв біля Галілейського моря, натовп був настільки великий, що Він увійшов у човен і сів навчати, а люди стояли на березі. Саме там Ісус розповів одну зі своїх найвідоміших притч – притчу про сіяча.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
«Ось вийшов сіяч сіяти. І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, й прилетіли птахи та визбирали його. Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, й швидко зійшло, бо не мало глибокої землі, а як піднялося сонце, – зів’яло і, не маючи кореня, засохло. Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його. А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів. Хто має вуха [щоби слухати], нехай слухає!» (Матвія 13:3-9)
Пояснюючи Свою притчу учням, Ісус описує чотири різні місця, куди приземлилося насіння: насіння, посіяне при дорозі, посіяне на кам’янистому ґрунті, серед теренів, і, нарешті, насіння, посіяне на родючому ґрунті.
Значення насіння, посіяного при дорозі, досить зрозуміле – люди чують істину, але їхні серця та розум уже закриті, і вони ніколи не слухатимуть і прийматимуть її. Але як щодо іншого «насіння»? Christianity пропонує дослідити це, аби визначити, де кожен з нас «посіяний» на духовному ґрунті.
1. Тверде коріння приносить біблійну радість
«А посіяне на кам’янистому ґрунті – це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає, але, не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настають труднощі або переслідування за слово, він відразу спокушується» (Матвія 13:20-21).
Труднощі чи переслідування. На перший погляд здається, що це так легко визначити – переслідування церкви з боку Риму в I столітті та переслідування з боку тоталітарних режимів, таких як Росія, Китай, Північна Корея та багато інших. У таких країнах велика кількість християнських церков були перетворені на пам'ятники та музеї атеїзму, при цьому, за деякими оцінками, було вбито від 10 до 20 мільйонів християн. Ці переслідування тривають і сьогодні в країнах під правлінням мусульман, таких як Іран, Ірак, Сирія та багатьох інших, де вірян ув’язнюють і катують за їхню віру.
На Заході такі переслідування набагато менш екстремальні. Однак ЛГБТК-спільнота постійно погрожує церквам і християнським організаціям. Жорстка критика християнських переконань з боку прогресивних і крайніх лівих груп є досить поширеним явищем. Звинувачення та ярлики, такі як «християнські націоналісти», «християнські фундаменталісти», «релігійні праві», і що ще гірше – фашисти, расисти, сексисти, гомофоби – ці ярлики використовуються для нападу на християн за їхню підтримку біблійних цінностей. Ось чому багато хто, коли їм надається можливість, обирають «немає релігійної приналежності». Під час опитувань багато хто не наважується пов’язувати свою віру з політичними переконаннями. Або на своєму робочому місці мовчать про свою віру.
«Бо хто посоромиться Мене й Моїх слів, того Людський Син посоромиться, коли прийде у Своїй славі, у славі Свого Отця і святих ангелів» (Луки 9:26).
2. Віра дає вдячну перспективу
«Посіяне в тернях – це той, хто слухає слово, але клопоти цього віку та омана багатства заглушають те слово, і воно залишається без плоду» (Матвія 13:22).
Так легко відсунути Бога на узбіччя нашого зайнятого життя, поглиненого сімейними зобов'язаннями, роботою, фінансами та прагненням до успіху. Ми живемо життям порівняння, а не задовольняючись тим, що наразі маємо. Нам ніколи не буває «достатньо», ми хочемо «ще трохи більше». Ми живемо задля «якби тільки» і «колись» життя. Заборгованість викликає у нас стрес, розчарування змушує працювати більше.
Ми ніби притримуємося релігії, але також практикуємо хіть, жадібність, матеріалізм, гнів, егоїзм, гордість, обман, безбожні розваги та світську філософію. Наша зайнятість стає нашим головним пріоритетом, нашою релігією. Ми шукаємо спокою не там, де треба: у відпустці, у дітях, які не сваряться, у відсутності конфліктів. Гроші – потужна сила. Ми працюємо заради цього, накопичуємо, витрачаємо, використовуємо для задоволення наших бажань, а потім хочемо мати більше.
Людські бажання - це безмежна порожнеча, яка постійно розширюється.
У нас може бути «все» у світі, але ми все одно будемо нещасливі і все одно хотітимемо більшого. Ми живемо з неправильними речами у центрі нашого життя. Ми подібні до заїжджого двору у Віфлеємі – у нашому житті немає місця для Ісуса, але є місце для всього іншого. Ми просто надто зайняті іншими речами, щоб по-справжньому дбати про Христа. Ми знаємо про Бога, але не знаємо Бога. І хоча нам подобається Його «філософія», ми швидко губимося в тому, що може запропонувати світ.
«Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу свою?» (Марка 8:36).
3. Страх Божий дозволяє розквітнути справжній мудрості
«А посіяне в добру землю – це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід – один родить у сто разів, інший – у шістдесят, а ще інший – у тридцять» (Матвія 13:23).
Богу потрібні послідовники, які діють відповідно до того, що сказав і зробив Ісус.
Йому потрібні учні. Слова безглузді, проте життя, яким ми живемо, багато про що говорить. Як жив Ісус? Він не думав про себе більше, ніж слід. Він жив у смиренні. Він був безкорисливим, слухняним, неупередженим. Ісус хоче, щоб ми віддавали Йому пріоритет і завжди тримали Його у своїх серцях. І коли ми це зробимо, Він житиме в наших серцях. Христос сказав: «Перебувайте в Мені, а Я – у вас. Як галузка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде на виноградній лозі, так і ви, якщо не будете перебувати в Мені» (Івана 15:4).
Якою була стратегія Ісуса щодо поширення євангельської звістки? Він націлився на передачу конкретної доктрини? Чи перевіряв він учнів на знання Писання? Чи Він сказав їм, яку версію Біблії їм слід читати? Ні. Він просто сказав їм любити один одного. Любов, як і гроші, неймовірно потужна сила.
Людей до віри приваблює не осуд того, як вони живуть, а те що вони можуть знайти у Христі.
Нам не потрібно бути пасторами чи богословами – ми просто повинні любити Господа всім своїм серцем, усім своїм розумом, душею, силою і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе (Луки 10:27). Хіба нам не слід прожити своє життя, аби інші знали, що ми Його послідовники?
Наскільки інакше ви вчинили б сьогодні, якби знали, що це ваш останній день на землі перед зустріччю з Богом віч-на-віч? У кого б ви попросили вибачення? Кому б ви сказали, що любите? Кого б ви пробачили? Саме так Ісус хоче, щоб ми жили – на доброму ґрунті з Ним як нашою основою.
4. Наше життя розкриває наші пріоритети
На якому ґрунті ви знаходитеся? Тільки ви і Бог можете відповісти на це запитання. Ісус не допускає проміжного варіанта. Лиш чорне чи біле. Ваше насіння посіяне на кам’янистому ґрунті, серед теренів чи на хорошому, родючому ґрунті?
Якби вас судили за те, що ви є учнем Ісуса Христа, чи було б у вашому житті достатньо доказів аби це підтвердити?
Джерело: Christianity
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут