На днях доволі відомий інтернет-ресурс «Заборона», який під виглядом підняття гостросоціальних проблем просуває ліволіберальну повістку, випустив матеріал про Юлію Ковальчук — одну із засновниць онлайн-проєкту «Вперше — сексуальна освіта» і яку назвали "одна з тих, хто вирішив взяти питання сексуальної освіти в Україні у свої руки". А в самій статті було згадано Асоціацію сексологів та сесксотерапевтів України (АССУ), яку розкритикували за здоровий підхід до виховання дітей: «На думку представників Асоціації, на заняттях зі статевого виховання не мають «говорити про поліаморність, полігамність та інші форми альтернативних сексуальних відносин; не допускається зведення статевого життя до елементарного задоволення фізіологічних потреб, без формування орієнтації на парність та родину; неприпустимою є пропаганда гомосексуальних контактів, оскільки статева ідентичність дитини перебуває в процесі формування».
Приєднуйтесь до нашої групи у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!
Було використано уривки зі статті з сайту АССУ «Стоп сексуальна освіта в Україні», де ні слова не було згадано про професійний підхід у статевому вихованні дітей, про особливості підходу для різних вікових груп, важливість просвіти також для батьків і викладачів, про що йшлося у тому ж матеріалі. Чиста спекуляція, як ми бачимо.
Далі з матеріалу можна дізнатися про дитячі спогади героїні, які мають стосунок до формування сексуальності, що будучи підлітком вже багато знала про секс і стосунки, через що не поспішала з початком статевого життя, їй пощастило з батьками, які адекватно реагували на дитячу зацікавленість. Але навряд вони розповідали їй про нетрадиційну сексуальну орієнтацію, ґендерну ідентичність чи поліаморію, що не нашкодило гармонійному розвитку. Юлія вчилась у Бельгії, США, Польщі, Німеччині, де і працювала в шаріте з педофілами. До речі, саме в Німеччині зараз і живе Юлія Ковальчук, навідуючи Україну з лекціями.
«В URBAN бібліотеці у Львові потроху збираються люди: є підлітки, є молодь, якій за 20. От-от тут має розпочатися «Година сексосвіти від «Вперше». Чотири спікерки відповідатимуть на чотири запитання про гомосексуальність, види контрацепції та секс. Юлія Ковальчук розповідає про найбільш контраверсійне: простими словами, які ґрунтуються на визнаних у світі наукових дослідженнях, пояснює, що таке гомосексуальність і чому це нормально. Біля входу стоїть чоловік, який служив в американській армії. Він чергує на випадок, якщо лекцію захочуть зірвати праворадикали.»
Хтось помітив підозрілі нюанси? Так, звісно в око відразу впадає згадка про службовця американської армії, який захищав захід від праворадикалів. Що він тут забув на такому заході? Історія замовчує. Про гомосексуальність можна промовчати, це просто must have для новоспечених «знавців і знавчинь». Але кожному кваліфікованому фахівцю, який/а пов’язує себе з темою сексуальної просвіти і статевого виховання чудово відомо, що на тему сексу не говорять одночасно і з підлітками, і з молоддю за 20. Різний вік, різні потреби, різні особливості розвитку і мислення, різні інтереси! І всіх зібрали в один котел! Молоді і «прогресивні» часто жаліються на відсутність компетентності і професіоналізму старших поколінь, хоча самі не пасуть задніх.
Вищезгаданий матеріал є чудовим прикладом того, хто і як «бере сексуальну просвіту в свої руки». Так, безумовно, не можна ігнорувати той факт, що єдиної затвердженої на державному рівні програми зі статевого виховання в Україні немає, багато батьків не воліють говорити про розвиток людини і секс зі своїми дітьми, а в школах дають суху не адаптовану інформацію, яка не викликає відгуку у дітей. Тому школярі йдуть шукати знання в Інтернет, де, на жаль, натрапляють на подібних «знавців і знавчинь», які розкажуть про те, що таке ґендер, як живеться трансактивістам в Україні, де і як зробити аборт, але зовсім не беруть до уваги того, що освітні заходи на сексуальну тему можна проводити кожній віковій групі окремо, враховуючи багато факторів. В тому числі не забувати про те, що є такі теми, які треба розповідати окремо дівчатам і хлопчикам.
Так, звісно, після останнього ліволіберальні експерти і експертки почнуть закиди, мовляв, «дитина сама вирішить, хлопець вона чи дівчина, а раптом взагалі ніхто з цього! Нав’язування печерних і консервативних поглядів!!!» І дійсно, позицію кваліфікованого і здорового підходу у статевому вихованні, орієнтованого на сімейні цінності, на важливість почуттів, на важливість побудови міцних і здорових моногамних стосунків клеймують «совком, ретроградністю, печерністю» і т.д. І врахування віку і статі теж відносить до цього списку.
Більше того, прихильники ліволіберальних ідей і тотожні медіа б’ють на спалах, що Україні необхідна сексуальна освіта! Але не слова про важливість і першочерговість статевого виховання. Так, про нього іноді згадують, але здебільшого як синонім до сексосвіти. «В Україні сексуальна освіта у школах є, але радше номінально. Про статеве виховання говорять хіба на уроках з основ здоров’я та біології, а духовні аспекти взаємин подекуди зачіпають на заняттях із християнської етики. Про гендер, різні типи стосунків, тілесність, про те, що секс — це не лише про продовження роду та про інші нюанси сексуальної освіти взагалі не йдеться.»(1) Тобто знову бачимо необізнаність у цьому питанні. І такі люди вважають, що зроблять дітей щасливими і свідомими!
Більше того, просуваючи таку «прогресивну» повістку і закладаючи її у голови юних поколінь, ніхто не згадує про наслідки, які прийдуть після подібної «просвіти». Про те, що наприклад у Швеції протягом 2008-2018 років діагностована ґендерна дисфорія зросла на 1500% у дівчат віком 13-17 років і на 400% у хлопців 18-24 років; що серед людей з ґендерною дисфорією дуже розповсюджені ще й аутизм, суїцидальні нахили, тривожні розлади і депресія. Що в уряді Швеції лобісти ЛБГТ-спільноти представили законопроєкт, який дозволяє хірургічне втручання задля зміни статі з 15 років, а не 18 як раніше, і що вже у 12 років дитина може визначити свій ґендер. Після чого психіатр Крістофер Ґіллберг написав статтю, де попереджав про шкоду гормональної терапії підлітків, назвавши це «великим експериментом». Замовчують те, що число трансґендерів, які жалкують про перехід зростає і що ідентифікувати себе як транс-персони починають у більшості випадків дівчата.
Читаючи ці новини на англомовних ресурсах, можна не раз натрапити на твердження, що невідомо, чому ж це відбувається і тому треба це дослідити. Навіть визнаючи провал цього дискурсу, ліволіберальні сили не хочуть зізнаватися у тому, що помилилися і проєкт «постґендерного квір-суспільства» зі 100%-ою толерантністю провалився і необхідно повертатися до печерної бінарності чоловік і жінка. Адже усі ці ігрища з орієнтацією та ідентичністю є лише підіграванням до реальних психічних відхилень, які ніяка гормональна терапія, а тим паче трансперехід не вирішать, а лише погіршать.
Якщо взяти волю в кулак і дослідити тему сучасної сексуальної освіти, звернутися до досвіду передових в цій темі країн, навчитися співставляти факти і знаходити наслідки — стане зрозуміло, що той продукт, який пропонують сучасним молодим батькам і дітям, є справжньою скринькою пандори, яка призведе у доволі невеликій перспективі до жахливих випадків і тоді вся ця секс-позитивно-толерантна істерія обпече всіх вірян церкви тотальної рівності та абсолютної свободи.
Джерело: sexology.org.ua
Всеукраїнський Собор — це об’єднання релігійних та громадських організацій, а також усіх небайдужих громадян навколо християнського шляху розвитку української держави.
Підписуйтесь на нас у Телеграм, Вайбер, Фейсбук та Інстаграм, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!