Особливе зацікавлення діяльністю протестантських громад спостерігається у прифронтових регіонах, де церкви поєднують духовне служіння з практичною допомогою людям.
Приєднуйтесь до нашої групи
"Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Про це повідомляє Christian Today із посиланням на матеріал видання Evangelical Focus, присвячений розвитку протестантських церков в Україні під час війни, пише slovoproslovo.info.
Дослідники звертають увагу, що в умовах бойових дій, вимушеного переселення та постійної небезпеки релігійні громади не лише продовжують свою діяльність, а й залучають нових людей.
Частка протестантів в Україні зросла майже вдвічі
За результатами дослідження Центру Разумкова, у 2023 році до протестантських та євангельських церков себе відносили 1,4% опитаних українців. У 2025 році цей показник становив уже 2,6%.
Таким чином, за два роки частка респондентів, які ідентифікують себе з протестантизмом, збільшилася на 1,2 відсоткового пункту.
Водночас автори дослідження застерігають, що війна обмежує можливості проведення соціологічних опитувань. Тому ці показники необхідно оцінювати з урахуванням складних умов збору інформації.
Додатковим свідченням зростання протестантських громад є статистика самих церковних об’єднань.
Понад 10 тисяч хрещень у баптистських церквах за три роки війни
Українська християнська євангельська церква повідомила про 4618 хрещень у 2023 році. За інформацією цього церковного об’єднання, особливе зацікавлення християнською вірою спостерігалося у регіонах, розташованих неподалік лінії фронту.
Схожу тенденцію відзначають і українські баптисти. За даними баптистських церков, протягом перших трьох років після початку повномасштабного російського вторгнення хрещення прийняли понад 10 тисяч людей.
Крім того, за цей період було засновано 86 нових церков.
Ці показники свідчать, що протестантські громади продовжують розвиватися навіть в умовах тривалої війни.
Водночас кількість хрещень і нових громад не є тотожною загальному приросту членства, оскільки на чисельність церков також впливають міграція, втрати населення та інші обставини.
Чому люди більше довіряють церквам у прифронтових регіонах
Однією з особливостей розвитку протестантських громад під час війни стала їхня діяльність у регіонах, які безпосередньо постраждали від бойових дій.
Як зазначає Evangelical Focus, довіра людей до церков у прифронтових населених пунктах часто формувалася під впливом того, як християнські громади поводилися під час обстрілів, окупації та після звільнення територій.
У таких умовах значення має не лише церковне богослужіння, а й готовність християн залишатися поруч із людьми та розділяти їхні труднощі.
Дослідники намагалися визначити спільні риси громад, яким вдалося не лише зберегти діяльність, а й розвиватися під час війни. Серед головних чинників вони виокремили два: лідерство та командну роботу.
Пастор під час війни має бути поруч із людьми
Автори дослідження звертають увагу на зміну очікувань від церковних служителів в умовах війни. Якщо в мирний час пасторське служіння часто оцінюють за якістю проповідей, організацією церковного життя та управлінням ресурсами, то під час війни на перший план виходять інші якості.
Насамперед ідеться про здатність пастора залишатися поруч із громадою, розділяти небезпеку та підтримувати людей у найскладніших обставинах.
У прифронтових регіонах церковний лідер нерідко змушений ухвалювати рішення, які виходять далеко за межі звичайного пасторського служіння. В умовах загрози життю або нестачі ресурсів від його рішень може залежати безпека інших людей.
Один зі співрозмовників дослідників сформулював головний принцип такого служіння: «Христос помер не за церковні програми… Він помер за людей. Коли люди є метою, а не засобом досягнення мети, вони залишаються в громаді й приводять із собою друзів».
Ця думка підкреслює, що особисті стосунки, турбота та увага до потреб людей стають особливо важливими для церков під час війни.
Сильні громади можуть продовжувати служіння навіть без пастора
Ще одним важливим чинником розвитку протестантських церков дослідники назвали командну роботу. Хоча роль пастора залишається надзвичайно важливою, життєздатність громади не повинна повністю залежати від однієї людини.
В умовах війни церковний лідер може бути змушений виїхати, втратити можливість виконувати свої обов’язки або опинитися в небезпеці. Тому громади, у яких розвинені учнівство, командне служіння та розподіл відповідальності, мають більше можливостей продовжувати діяльність навіть за відсутності головного служителя.
За спостереженнями дослідників, успішними виявляються церкви, де члени громади беруть активну участь у служінні, а відповідальність розподілена між кількома людьми. Такий підхід дозволяє забезпечувати сталість церковного життя навіть за непередбачуваних обставин.
Протестантські церкви продовжують служіння під час війни
Дані Центру Разумкова та статистика протестантських об’єднань вказують на зростання зацікавлення євангельським християнством в Україні.
Водночас досвід прифронтових громад показує, що розвиток церков під час війни залежить не лише від кількості богослужінь або церковних програм.
Важливими чинниками залишаються довіра, готовність розділяти труднощі людей, відповідальне лідерство та залучення членів громади до спільного служіння.
Попри загрози й обмеження, протестантські церкви продовжують засновувати нові громади та приймати людей, які вирішують сповідувати християнську віру.
Джерело: slovoproslovo.info
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут