«Усі з нетерпінням чекають вихідних» – сталий жарт багатьох, чи не так? Для більшості з нас це маленька втеча – перерва від дедлайнів, ранкових будильників і нескінченного списку справ, пише Christian Today. Ми нарешті сповільнюємося, відпочиваємо, прибираємо вдома, проводимо час із близькими. І все це – добре, навіть необхідно. Та якщо бути чесними, наша радість від вихідних часто народжується з непомітної думки: робота – це тягар.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
А що, якби ми подивилися на це інакше?
Нас навчили сприймати працю лише як обмін: зусилля за зарплату, години за гроші. Роботу сприймають як те, що треба «пережити», а не як можливість, яку варто прийняти.
Але робота – набагато більше. Від самого початку Бог створив її не як покарання, а як благословення.
Ще до гріхопадіння Адам доглядав сад (Буття 2:15). Тобто праця не була наслідком гріха – вона була частиною Божого задуму. Можливість застосовувати свої дари, творчість і силу, служачи іншим, – це привілей. Це форма поклоніння (1 Петра 4:10-11; Римлян 12:1; Ефесян 2:10).
Замість того щоб бачити у своїй роботі лише нескінченні завдання чи складних колег, ми покликані сприймати кожну справу – велику чи дрібну – як служіння Господу. Послання до Колосян 3:23 нагадує: «Що тільки робите, робіть від душі, наче для Господа, а не для людей».
Задумаймося: як би ми працювали, якби за нами спостерігав прем’єр-міністр або президент? А тепер – ще глибше: якби ми знали, що наш труд особисто бачить Цар над царями, Господь над господами, Творець всесвіту? Мабуть, ми працювали б із натхненням, з повагою, з радістю – від усього серця.
Це означає, що справжня досконалість у праці не про те, щоб вразити начальство чи здобути підвищення. Це – про честь і шану Богові. Коли ми сприймаємо роботу як поклоніння, навіть найбуденніші справи набувають вічного сенсу. Керівництво командою, турбота про дітей, навчання, дизайн, служіння чи прибирання – усе стає святим, коли робиться з правильним серцем.
Насправді робота християнина не закінчується з відбійним дзвінком чи після 18:00. Усе наше життя – це служіння. Кожен вчинок любові, допомоги, чесності – чи то оплачуваний, чи непомітний – може прославляти Бога і наближати людей до Нього (1 Коринтян 10:31; Колосян 3:17; Матвія 5:14-16; Галат 6:9-10). У цьому і полягає Велике доручення – жити так, щоб інші бачили в нас Ісуса і прагнули Його пізнати. Бо немає більшої праці для християнина, ніж ця (Матвія 28:19-20).
Але ось запитання глибше: не лише що ми робимо, а ким ми стаємо? Ким ми стаємо у своїй праці, у відпочинку, у повсякденності? Бо якщо ці речі не змінюють нас, щоб бути схожими на Христа, то, можливо, ми втрачаємо головне (Колосян 3:9-10).
Тож нехай це буде для вас м’яким нагадуванням: вихідні – це не втеча від роботи, а час, щоб відновитися – фізично і духовно, щоб повернутися до свого покликання з новою радістю, вдячністю й метою.
Робота – не ворог відпочинку, вона – продовження поклоніння. Бо, як нагадує нам Писання, «Господу Христу служите» (Колосян 3:24).
Джерело: Christian Today
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут